18) Клінічні прояви алкоголізму та алкогольних психозів.

У перебізі алкоголізму розрізняють три стадії. Перша (початкова) стадія - псевдоневрастенічна. У цій стадії формується патологічний потяг до приймання спиртних напоїв у формі психічної залежності (хворого постійно "тягне" до спирт­ного), толерантність до алкоголю зростає в 3-5 разів, але абстинентного синдрому немає. Соматоневрологічні порушення мають функціональний характер, особливо після запою. Характерним є симптом анозогнозії, тобто заперечення факту хвороби.

Хворі заявляють, що вони цілком здорові, "п'ють, як усі". Соціаль­но-трудовий статус здебільшого не змінений.

У другій (наркоманічній) стадії формується алкогольний абстинентний синдром (ААС) як прояв фізичної залежності. Ос­новними його симптомами є такі: загальний тремор, тахікардія, підвищення артеріального тиску, пітливість, спрага, нудота, втра­та апетиту, пронос, зниження на­строю, тривога, фізична слабість, порушення уваги, розлади сну. Щоб позбутись цих неприємних проявів, хворий змушений прий­няти відповідну дозу алкоголю, тобто похмелитись. Толерантність до спиртних на­поїв зростає в 5-10 разів. Змінюється характер алкогольного сп'яніння: замість ей­форії виникає знижений настрій із дратівливістю та настирливістю.

У другій стадії алкоголізму суттєво змінюється характер хворого. На фоні егоїзму і брехливості розвивається психопатизація за такими варіантами:

Експлозивний. Хворі стають дуже дратівливими, брутальними, озлобле­ними. З найменшого приводу вони починають конфліктувати, найчастіше з члена­ми сім'ї.

Істеричний. Для поведінки хворих характерні хвалькуватість, істероїдні реакції (показний плач, гнів, погрози закінчити життя самогубством).

Астенічний. Хворі знесилені, не можуть упоратися з незначним фізичним чи розумовим навантаженням, стають нерішучими людьми, які пасивно підкоря­ються чужій волі, за винятком осіб, які забороняють чи засуджують їх пияцтво.

Апатичний. Розвивається байдужість до родичів, близьких, самого себе, роботи, свого соціального стану, наростають емоційне спустошення і прояви апати- ко-абулічного синдрому.

У цей період хвороби функціональні соматоневрологічні порушення перерос­тають в органічні. Розвиваються гепатит, панкреатит, гастрит, ентероколіт.

У третій (енцефалопатичній) стадії хвороби пияцтво набуває сталого ха­рактеру, але толерантність до алкоголю різко знижується. Соматоневрологічні зміни стають незворотними. У деяких хворих розвивається хронічний психоз на фоні алко­гольної енцефалопатії. Як правило, розпадається сім'я, хворий втрачає роботу і жит­ло. Розвивається повна моральна і фізична деградація.

Лікування ефективне в першій і на початку другої стадії алкоголізму. Його проводять у наркологічному стаціонарі й амбулаторно (в тому числі в кабінеті ано­німного лікування).

У лікуванні хронічного алкоголізму виділяють чотири етапи. На першому етапі необхідно обірвати запій і зняти ААС. З цією метою використовують метронідазол, унітіол, натрію тіосульфат і сульфозин. На другому етапі проводять дезінтоксикацій- ну та загальнозміцнювальну терапію за допомогою унітіолу метіоніну, гепатотропних засобів, глюкози, інсуліну і вітамінів. Дози лікарських препаратів і термін лікування визначає лікар-нарколог. На третьому етапі застосовують специфічну протиалкогольну терапію. Найефективнішими є психотерапія (кодування) за методом О. Довженка (в різних модифікаціях) і внутрішньом'язова імплантація препарату "Еспераль". Цей етап лікування проводить лише лікар-нарколог. Після цього показане протирецидивне лікування згідно з методикою, яку також визначає лікар-нарколог.

Профілактика. Первинна профілактика алкоголізму полягає в санітарно- просвітній роботі, вторинна - у виконанні призначень лікаря-нарколога, спрямова­них на запобігання рецидивам, і своєчасному лікуванні хворого при зриві ремісії.

Серед психозів найчастіше виникає алкоголь­ний делірій (біла гарячка). Клінічна картина характеризується в основному наяв­ністю деліріозного синдрому.

Деліріозний синдром проявляється дезорієнтацією в часі й просторі із збере­женням орієнтації у власній особистості. При цьому з'являються зорові, тактильні та слухові галюцинації.

Переважають зорові зоогалюцинації: мухи, жуки, таргани, миші, пацюки. Рідше хворі бачать людей. Зорові галюцинації можуть мати фантастичний, неправдопод­ібний характер (чорти, чудовиська). Розвивається психомоторне збудження. Пове­дінка хворого визначається характером галюцинацій (він збирає жуків, відганяє чортенят, ховається від переслідувачів). Деякі хворі роблять одноманітні рухи, які стосуються їхньої професії (шофер крутить кермо, перемикає швидкість, шукає гальмівну педаль; їздовий керує кіньми тощо). Це так званий професійний делірій. Прогностично найтяжчим є муситуючий делірій, при якому свідомість глибоко затьмарена до рівня аменції. Стан делірію звичайно короткочасний, навіть без ліку­вання він минає через 3-5 діб. Інколи психоз затягується на 1 - 1,5 тижні.

Біла гарячка постійно супроводжується соматонев- рологічними розладами. До них належать: виражена пітливість із різким запахом поту; гіпере­мія шкіри, особливо обличчя; тахікардія; коливання артері­ального тиску; збільшення пе­чінки, жовте забарвлення склер; тремор рук, голови, тремтіння всього тіла. Температура тіла найчастіше субфебрильна. Інколи психоз може набувати форми фебрильного делірію,

при якому температура тіла підвищується до 39 ⁰С, і протягом доби після різкого погіршання загального стану хворий раптово помирає при явищах гострої серцево- судинної недостатності.

Алкогольний галюциноз - це психоз, який розвивається у другій та третій стадіях алкоголізму і характеризується наявністю слухових галюцинацій.

Алкогольний параноїд - це психоз алкогольної етіології, який проявляється маяченням переслідування або ревнощів.Хворий впевнений, що йому загрожує фізична розправа або отруєння.

Алкогольне маячення ревнощів найчастіше виникає в осіб віком понад 40 років при спричиненій алкоголізмом значній зміні особистості та імпотенції. Спо­чатку ревнощі проявляються лише в стані сп'яніння. З часом підозри в подружній невірності поступово переростають у маячення. "Обманутий чоловік" звертаєть­ся за допомогою до органів влади, починає стежити за дружиною і може застосу­вати до неї жорстоке насилля, особливо коли до маячення ревнощів приєднується ідея отруєння. При алкогольному маяченні переслідування і ревнощів хворий може скоїти фізичну розправу над особою, яка, на його переконання, є ворогом хворого або коханцем дружини. Інколи хворі на гострий алкогольний параноїд учиняють самогубство, щоб "не загинути жахливою смертю від рук переслідувачів".