2. Періодизація глобалізації

ТА ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ

Сам термін «глобалізація» поступово входить у міжна­родний політичний і економічний лексикон в 60-і роки. Початок же історичного процесу, що, безумовно, визначив вигляд нашого світу на початку ХХІ століття дослідники відносять на кілька століть назад, діапазон строків коливається від 1500 до 1800 ро­ку. Хоча остаточної періодизації процесу глобалізації не визна­чено, найбільш розповсюдженими позиціями щодо основних етапів є такі.

На думку російського дослідника М. Чешкова глобалізація має наступні етапи:

1. праісторія глобалізації (протоглобализация) — від неоліти­чної революції до Осьового часу;

2. передісторія глобалізації (зародження глобальної спільно­сті) — від Осьового часу до епохи Освіти й першої промислової революції;

3. власна історія глобалізації (формування глобальної спіль­ності) — останні 200 років.

Зазначаючи, що глобальна спільнота як така сформувалася протягом останніх 200 років, вчений усе ж відмічає, що упродовж останніх двох десятиліть глобалізація, особливо економічна, від­бувалася надзвичайно інтенсивно. Особливість її останньої хвилі, що триває приблизно чверть століття, відзначають також інші дослідники. Американський політолог та економіст Р.Робертсон починає історію глобалізації з XV ст. та ділить її на 5 періодів:

• зародкова фаза — XV — середина XVIII ст.;

• первісна фаза — середина XVIII ст. — до 1870 р.;

• фаза пристосування — 70-ті роки XIX — середина 20-х ро­ків XX ст.;

• фаза боротьби з гегемонією — середина 20-х років — кі­нець 60-х років XX ст.;

• фаза невизначеності — 60—90-ті роки XX ст.

Глобалізація, згідно з цим поглядом, фактично охоплює пері­од визрівання і розповсюдження капіталізму в усьому світі, на­бираючи обертів з технологічним розвитком. Суперечливість її впливу на розвиток людства в останні десятиліття XX ст., наяв­ність негативних наслідків отримали назву «невизначеності», яка виявляється в поступовому зниженні позитивного потенціалу глобалізації (аж до загрози скорочення демократичних прав і свобод у країнах Заходу) і наростання суперечливого розмаїття подальшого розвитку людства. Саме до цього періоду найчастіше й застосовують термін «глобалізація». З кінця 60-х років ХХ сто­ліття глобалізація стає переважаючою тенденцією у світовому розвитку, як відмічають західні філософи «світ вступив у фазу глобальної невизначеності».

У ґеодисциплінах не досягнуто згоди щодо початку глобаліза­ції, зазвичай його відносять до XV—XVI сторіч, але, буває, від­сувають у друге, а то й у п’яте тисячоріччя до нашої ери (А. Ґ. Франк).

Згідно з теорією Т. Фрідмена, людство зараз знаходиться на півшляху до першої декади «Глобалізації 3.0» (Globalization 3.0).

Глобалізація 1.0 стартувала у 1492 р. і була керована завою­ваннями та імперіями — своєрідна глобалізація федерацій. Гло­балізація 2.0, яка стартувала приблизно у 1800-му, була керована першою індустріальною ерою капіталістичних підприємств, ор­ганізованих інтернаціонально навколо ринків і робочої сили — глобалізація компаній.

Глобалізація 3.0, яка почалася на зламі тисячоліть, передба­чає спрощення глобального ігрового поля і звуження світу ро­бочої сили, ринків та ідей до розмірів «особистість- особистість» — глобалізація індивідуалів та малих груп. Фрід- мен зводить атрибути Глобалізації 3.0 до 10 «спрощень» — подій і впливів, які, на його думку, поєднаються (почали діяти) на зламі тисячоліть.

1. «спрощення» — 9 листопада 1989 р. — «падіння» Берлінсь­кої стіни. Подія, маркована як різкий перехід від «світу стін до світу мереж». Подія надзвичайно важлива, оскільки дозволила сприймати світ як єдиний простір.

2. «спрощення» — однією з подій, які дали можливість спро­щення світу була презентація системи Windows 3.0, глобального комп’ютерного інтерфейсу.

3. «спрощення» — 8 серпня 1995 р. — день, коли мережеве програмне забезпечення стало загальнодоступним, спровокував­ши інтернет-бум і перетворивши Інтернет на Всесвітню Мережу (World Wide Web). Винахід технології, яку Фрідмен визначає, як «все програмне та технічне забезпечення, яке з’єднує всі комп’ютери». Таким чином люди зі всіх куточків планети стали ближчими одне до одного — вони можуть обмінюватися тексто­вими, графічними, звуковими та іншими матеріалами завдяки комп’ ютеру.

4. «спрощення» — наслідком попередніх трьох подій стало формування платформи для дешевого всесвітнього співробітниц­тва між людьми. Можливість швидкого обміну інформацією дає можливість, наприклад, перенесення цілого заводу до Китаю, з метою використання дешевої робочої сили. Таким чином, Китай починає впливати на світовий ринок.

5. «спрощення» — відкритий код дає можливість співробітни­цтва та використання вже винайдених платформ (Linux, Windows, Firefox, Explorer).

6. «спрощення» — взаємозв’язок — такі компанії, як UPS, бе­руть контроль над повною логістичною операцією. Коли Ви пе­редаєте зіпсований ноутбук Toshiba через UPS, він спершу буде доставлений до ремонтного офісу UPS, де буде відремонтований, а згодом — буде доставлений до місця призначення.

7. «спрощення» — ланцюг постачання використовує платфор­му обміну даних, Інтернет і штрих-коди, щоб забезпечити таку ситуацію, що коли певний предмет зникає з полиць (наприклад, інтернет-магазину у Флориді), це автоматично означає початок виробництва цього предмету (наприклад, у Китаї).

8. «спрощення» — «інформування» — так Фрідмен називає демократичний доступ до персональних знань, що було немис­лимим всього 10 років тому.

9. «спрощення» — доступність та масовість — можливість для мільйонів людей у всьому світі використовувати надпотужні і безкоштовні пошукові механізми, за допомогою яких вони мо­жуть знайти практично будь-яку інформацію чи товар.

10. «спрощення» — безкабельний доступ і голосовий зв’язок у межах Інтернету — це те, що Фрідмен називає «стероїдами». Стероїди існують для того, щоб набагато посилити всі нові типи співробітництва, з’являється можливість працювати з будь-яким із них, з будь-якої точки, з будь-якого комп’ютера.

Глобалізацію кінця ХХ в. характеризували два переломних періоди:

• розпад СРСР і СФРЮ;

• глобальна фінансова криза 1997 — 1998 років.

Дослідники глобалізації виокремлюють основні теоретичні

підходи до глобалізації:

• функціоналістский підхід — акцент робиться на ролі на­ціональних держав у справі порятунку національних економік від згубного впливу «гібридної» і «космополітичної» глобалі­зації;

• апологетичний підхід — підкреслює роль глобальних рин­ків в інноваційних процесах, відповідно до неоліберальної докт­рини прагне максимально обмежити втручання держави в проце­си «космополітичної глобалізації»;

• технологічний підхід — основна увага приділяє новітнім «кібернетичним» технологіям як умові вибіркової, «гібридної глобалізації», що дозволяє периферійним країнам інтегруватися в глобальну економіку, зберігши власну регіональну специфіку. Типологію парадигми розуміння цього історичного явища запро­понував голландський дослідник Я. Н. Питерс:

• цивілізаційний підхід — «зіткнення цивілізацій» — фраг­ментація світу неминуча через існуючі цивілізаційні розходжен­ня, що кореняться в культурній диференціації, коли національні, культурні, релігійні фактори будуть визначальними;

• «макдональдизація» — гомогенізація культур, здійснювана транснаціональними корпораціями, відбувається під прапором модернізації (вестернизації, європеїзації, американізації). Ресто­ран «МакДональдс» і більшість його «макдональдизованих» по­хідних є продуктами американського суспільства, що стали предметами агресивного експорту в інший мир. Наприклад, сьо­годні фірма «Макдональдс» відкриває за кордоном нові відділен­ня в набагато більшій кількості, ніж у Сполучених Штатах, і вже біля половини свого прибутку одержує не зі Сполучених Штатів. Крім того, хоча «Мак Дональдс» приймається людьми в усьому світі, одночасно він зустрічає осуд з боку інтелектуалів та суспі­льних лідерів. «Мак — Дональдс» і багато інших «макдональди- зованих» сфер бізнесу поширилися по усьому світі, але продов­жують зберігати свій американський фундамент і свої американ­ські коріння.

• міжкультурний підхід — «гібридизація» — широкий спектр міжкультурних взаємодій, що ведуть як до взаємозбагачення, так і до виникнення культурних традицій.