- •Методичні принципи вивчення впливу чинників оточуючого середовища на здоров’я людей. Вивчення мети, завдань і програм дослідження.
- •2. Зони спостереження. Форми, методи, схеми дослідження здоров’я населення в зв’язку з впливом факторів забрудненого навколишнього середовища.
- •3. Комплексні методи оцінки забруднення навколишнього середовища та здоров’я населення.
- •4. Методи математичної статистики в аналізі гігієнічних досліджень. Ступінь впливу денатурованої біосфери на здоров’я людей.
- •5. Зони забруднення біосфери. Зони забруднення території України внаслідок Чорнобильської катастрофи
- •6. Поняття адаптації та компенсації організму до факторів навколишнього середовища. Стадії адаптації
- •7. Захист навколишнього середовища від забруднення.
- •Гігієнічні основи здорового способу життя. Фактори ризику та їх профілактика. Поняття про комбіновану, комплексну та поєднану дію чинників навколишнього середовища на здоров’я людини.
- •Гігієнічні аспекти медичної біоритмології. Основи психогігієни та психопрофілактитки.
- •10. Гігієнічні принципи загартовування. Гігієнічна характеристика лазень і їх роль у збереженні здоров’я та профілактиці захворювань.
- •11. Гігієнічні вимоги до одягу, взуття та предметів побуту. Гігієнічна оцінка лікарняного одягу.
- •14. Гігієнічні аспекти організації праці лікарів. Профілактика професійно–зумовлених захворювань лікарів різних спеціальностей.
- •15. Гігієнічні вимоги до палатної секції та лікарняної палати. Методики вивчення мікрокліматичних умов та ефективності вентиляції в палаті. Показники якості повітря в палаті.
- •Інфекційне відділення
- •17. Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації терапевтичного відділення. Санітарно–протиепідемічний режим. Терапевтичне відділення (секція) на 30 ліжок
- •18. Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації хірургічного відділення лікарні. Санітарно–протиепідемічний режим. Операційний комплекс (блок) хірургічних відділень
- •21. Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації інфекційного відділення лікарні. Профілактика внутрішньолікарняних інфекцій. Санітарно–протиепідемічний режим.
- •19. Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації акушерсько–гінекологічного відділення та пологового будинку. Санітарно–протиепідемічний режим.
- •Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації дитячого відділення лікарні. Санітарно–протиепідемічний режим.
- •22. Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації рентгенологічного відділення лікарні. Санітарно–дозиметричний контроль. Методика визначення необхідного протирадіаційного захисту.
- •Призначення дозиметра.
- •2. Конструкція і принцип роботи.
- •1. Призначення, технічні дані та характеристики.
- •2. Порядок роботи.
- •27. Гігієнічні основи протирадіаційного захисту у медицині, промислових та побутових умовах. Методика оцінки радіаційного фону місцевості. Основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами.
- •28. Методика вивчення впливу факторів навколишнього середовища на здоров»я населення: вибір зон спостереження, оцінка ступення забруднення довкілля, визначення інтегрального індексу здоров»я.
- •9 Етап: оцінка зв’язку між чинниками середовища та здоров’ям населення (математичне моделювання).
- •30. Гігієнічні принципи організації польового водопостачання. Задачі і обов’язки служб, що приймають участь в організації польового водопостачання при надзвичайних ситуаціях.
- •35. Санітарно-гігієнічні заходи при пересуванні цивільних формувань залізниці, автотранспортом та пішки. Сан. Нагляд за лазне-пральним обслуговуванням особового складу формувань в польових умовах.
- •36. Особливості гігієни праці ліквідаторів катастроф. Індивідуальні засоби захисту при ліквідації наслідків катастроф та інших надзвичайних станів.
- •1. Засоби захисту тіла:
- •2. Засоби захисту органів дихання та слизових оболонок.
6. Поняття адаптації та компенсації організму до факторів навколишнього середовища. Стадії адаптації
Якщо умови зовнішнього середовища, у тому числі виробничого, змінюються,стають несприятливими, ускладнюють життєдіяльність, то на протидію їм організм спрямовує спеціальні механізми, які зберігають постійність внутрішнього середовища або змінюють його в межах, визначених фізіологічними законами. Це механізми адаптації. Адаптація (пристосування) — це динамічний процес, завдяки якому в організмі підтримується постійність внутрішнього середовища в мінливому зовнішньому середовищі. Вона полягає в перебудові фізіологічних процесів залежно від зміни умов взаємодії організму з навколишнім середовищем, у широкому комплексі фізіологічних зрушень в організмі. Комплекс складних пристосувальних реакцій організму, спрямованих на ліквідацію або максимальне обмеження впливу різних факторів зовнішнього середовища, які порушують його постійність, називається гомеостазом. Новий гомеостатичний стан формується завдяки процесу адаптації щоразу, коли в системі організм — середовище виникають значні зміни. Отже, організм і середовище перебувають не в статичній, а динамічній рівновазі, і процес адаптації здійснюється постійно. Під час праці у людини формуються нові характеристики гомеостазу, так званий гомеостаз діяльності, який відповідає конкретним умовам праці.Пристосувальні реакції організму людини до зовнішнього середовища виявляються у формі складних рефлекторних актів. Крім того, адаптація, як пристосувальні зміни в організмі, характеризується розширенням фізіологічних можливостей, збільшенням працездатності або підвищенням фізіологічної опірності організму зовнішнім впливам. Забезпечується ця можливість шляхом: зміни порогів чутливості аналізаторів; підвищення лабільності фізіологічних систем, яка полягає в швидкому поверненні до вихідного стану; переходу фізіологічних систем на більш високі рівні функціонування; розширення діапазону фізіологічних резервів; мобілізації енергетичних ресурсів та захисних сил.Суттєвий вплив на адаптаційні процеси людини, зокрема у трудовій діяльності, має психічна адаптація. Вона базується на використанні людиною раніше набутого досвіду, враховує потреби і мотивацію, що забезпечує більш точну диференціацію реакцій і поведінки працівника.
Стадії адаптаційного процесу:
1.Термінова стадія
2. Стадія формування довгострокової адаптації
3. Стадія довгострокової адаптації, що сформована
4. Стадія виснаження
7. Захист навколишнього середовища від забруднення.
Під методами захисту навколишнього середовища розуміють комплекс технологічних, технічних і організаційних заходів, спрямованих на зниження або повне виключення забруднення біосфери. Усі методи можна розділити на двох груп: активні і пасивні
АКТИВНІ методи безпосередньо впливають на джерело забруднення. Їхня сут-ність полягає в удосконалюванні існуючих і розробці нових технологічних процесів і устаткування. ПАСИВНІ методи носять захисний характер. Використання цих методів не зв'язано з впливом на джерело забруднення. На сучасному рівні розвитку технології застосування пасивних методів є основним засобом боротьби з забрудненнями навколишнього середовища. Характеристика активних методів. Активні методи боротьби з забрудненням біосфери є найбільш прогресивними, тому що дозволяють максимально знизити масу і концентрацію матеріальних або рівень енергетичних забруднень поступающих у біосферу. Основними напрямками, по яких розвиваються ці методи, є:
- мінімізація відходів виробництва; - заміна токсичних відходів не токсичними; - заміна не утилізуємих відходів утилізуємимі; - створення маловідходної (безвідхідної) технології; Характеристика пасивних методів. ПАСИВНІ методи спрямовані на зменшення концентрацій і рівнів забруднення на шляху їхнього поширення в біосфері, тобто невтручання в технологічні процеси, а лише боротьба з забрудненнями, що утворяться, шляхом застосування наступних організаційно-технічних заходів: - раціональне розміщення джерел забруднення; - локалізація джерел забруднення; - очищення викидів у біосферу.
При виборі місця під будівництво промислових об'єктів враховується рельєф місцевості, стан атмосфери (метеорологічні умови, умови провітрювання, і ін.), вплив діючих об'єктів і ін. ЛОКАЛІЗАЦІЯ джерел забруднення включає: ізоляцію і герметизацію джерел матеріальних забруднень, екранування і поглинання енергетичних забруднень, поховання відходів виробництва. ОЧИСТКА викидів від шкідливих речовин у даний час є основним засобом боротьби з забрудненням біосфери. Під очищенням викидів розуміють звільнення від шкідливих матеріальних забруднень, що утримуються в них, з метою зниження їхніх концентрацій до рівнів, при яких біосфері не буде наноситися збиток. У залежності від якості відходів, що утворяться, їхніх фізико-хімічних властивостей і необхідного ступеня очищення застосовуються різні методи очищення: механічні, хімічні, фізичні, хімічні, термічні та біологічні. МЕХАНІЧНІ методи використовуються для очищення повітря і стічних вод від зважених у них твердих і рідких часток. Очищення здійснюється під дією сил ваги, інерції, відцентрових, теплового руху, явищ змочування й ін. ХІМІЧНІ методи, або реагентні, використовують для перетворення речовин, що утримуються у відходах, у речовини з потрібними властивостями. Наприклад, перетворення розчинених речовин у нерозчинні, доведення рН - показника кислих і лужних стоків до значень, що дозволяють їхнє скидання у водойми й ін. ФІЗИЧНІ методи зв'язані зі зміною фізичних властивостей речовин шляхом впливу на гази, що очищаються, або рідини випромінювань і полів. Наприклад, укрупнення зважених часток, у результаті чого інтенсифікується процес осадження, повідомлення електричного заряду зваженим часткам, що осідають потім на електродах і ін. ФІЗИКО-ХІМІЧНІ методи супроводжуються протіканням обох видів процесів. Зокрема, сорбційні процеси, при яких відбувається поглинання твердим тілом або рідиною (сорбентом) зважених часток або газів, процеси молекулярного прилипання часток, що знаходяться в рідині, до газових пухирців, що спливають до поверхні рідини, у результаті чого відбувається її очищення (метод флотації) і ін. ТЕРМІЧНІ методи використовуються для випарювання, випари і спалювання стічних вод, сушіння і спалювання твердих відходів і в інших випадках. БІОХІМІЧНІ методи. Ці методи, використовувані для очищення стічних вод, засновані на здатності мікроорганізмів руйнувати (мінералізувати), що утримуються в стічних водах забруднення органічного походження.
