Диверсифікація

Товари-новинки:

піонери

модифікований

імітація

випадковий

1. Поняття диверсифікації товару

2. Види диверсифікації

3. Специфічна диверсифікація на промисловому ринку

Середина 50років- вперше з’явилось поняття «диверсифікація».

Визначаючи оптимальну номенклатуру, різні фірми додержу­ються власних напрямків товарної політики. Якщо попит на окремий товар постійно зростає протягом багатьох років, фірма має можливість спеціалізуватися на його виробництві і постійно збільшувати його випуск. Ці фірми вважаються спеціалізованими (однопродуктними).

Проте нині скрізь у світі переважає тенденція диверсифікації, тобто розширення товарної номенклатури, створення нової про­дукції для нових ринків. Диверсифікація дає переваги в конку­рентній боротьбі, бо збільшує можливості маневрування за умов змінної кон'юнктури, забезпечує стійку позицію на ринку, зни­жує ризик інноваційних продуктів, підвищує ефективність вико­ристання результатів науково-дослідних робіт, дає змогу підпри­ємству проникати в інші галузі.

Фактори, що впливають на впровадження диверсифікації:

• науково-технічний

• зміна номенклатури

• зміна макросередовища

• зміна мікро середовища (поява конкурентів)

• зниження економічного росту

• низька платоспроможність

• зниження прибутковості

• потреба в реструктуризації виробництва

Диверсифікація стала розповсюдженою по всьому світі, як форма концентрації капіталу.

Стратегія диверсифікації фірми представляє собою програму на ринку направлену на розвиток усіх сторін її діяльності в цілях зниження ризику, можливих втрат капіталу.

Стратегія диверсифікації пов’язана з корінними змінами стратегічних зон бізнесу та товарного асортименту фірми. При цьому підприємство відокремлюються від початкових сфер бізнесу та переходить до інших.

Диверсифікація – зміна, розмаїття – це освоєння виробництва нових товарів, товарних ринків, а також видів послуг, що включають не просто диверс. товарної групи, але розповсюдження підприємницької діяльності на нові та непов’язані з осн. видами фірми.

Диверсифікація – це розширення діапазону екон. діяльності зв’язане з проникненням підпр. в нові галузі виробництва, найчастіше не пов’язаних з осн. діяльністю.

Диверсифікація – одна з форм реалізації інновацій та інвестицій.

Головна небезпека диверсифікації пов’язана з розпиленням сил, а також з проблемами управління диверсифікацією підприємства. Це привело до розвитку портфельного аналізу (БКГ). Стратегія диверсифікації реалізується тоді, коли фірма далі не може розвиватись на даному ринку.

Причини переходу до стратегії диверсифікації:

• зовнішні умови діяльності підприємства

• об’єктивні причини, що впливають на підвищення прибутку та зниження ризику:

• економія на масштабах виробництва

• зміцнення конкурентних позицій на ринку

• ефект синергії

• політика управління персоналу(при цьому диверсифікація дозволяє забезпечити зайнятість)

Критерії для оцінки диверсифікації:

• Критерій привабливості;

• Критерій затрат на входження;

• Критерій додаткових вигод

Розрізняють три види стратегії диверсифікації товарної політики:

Стратегія концентричної (горизонтальної) диверсифікації. Підприємство додає до товарів своєї номенклатури нову продукцію, яка виробляється із використанням тих самих технологій або потребує аналогічних маркетингових програм. Наприклад, під­приємство з виготовлення побутових пластмас починає виробни­цтво деталей із тих самих матеріалів для машинобудування.

Стратегія вертикальної диверсифікації базується на тому, що виробнича програма доповнюється продукцією попередніх та наступних етапів. Скажімо, виробництво напоїв доповнюється виготовленням пляшок, створенням мережі власних кафе.

Латеральна (поздовжня) диверсифікація здійснюється то­ді, коли підприємство приймає рішення увійти в галузі, які не мають нічого спільного з його головною діяльністю, а тому не­має жодного взаємозв'язку між традиційною та новою продук­цією. Така диверсифікація є дуже ризикованою, і наважуються на неї лише фірми зі значним науково-технічним та технологіч­ним потенціалом.

Отже, диверсифікація завжди має на меті одержання макси­мального зиску від власних товарів на наявних ринках, розши­рення збуту, збагачення асортименту фірмових товарів.

Загалом маркетингові стратегії диверсифікації можна відобра­зити у вигляді матриці відомого американського економіста А. Ансоффа, яку він оприлюднив у Гарвардському університеті 1957 року.

	Старий товар	Новий товар
Старі ринки	Стабілізація позицій	Диверсифікація за товарами
Нові ринки	Диверсифікація за ринками	Повна диверсифікація

Типи диверсифікації:

- пов’язана – являє собою нову діяльність фірми пов’язану з існуючою областю.

- непов’язана – нова область діяльності.

Конвергенція – зближення

Дивергенція – роз’єднання

Схеми диверсифікації:

Конвергентне виробництво – конвергентний маркетинг

дивергентне виробництво – конвергентний маркетинг

Конвергентне виробництво – дивергентний маркетинг

дивергентне виробництво – дивергентний маркетинг

Конвергентне виробництво	невеликі фірми, мають власну технологію, але не мають можливостей переходити на нову; товари широкого вжитку	конвергентний маркетинг	Просування товару(зонтична реклама)
дивергентне виробництво	Виробляють товари з різними технологіями	конвергентний маркетинг	Просувати товар (паралельно, разом0
Конвергентне виробництво	Маркетинг - різний	дивергентний маркетинг	Збільшення ризиків
дивергентне виробництво	Товар - новий	дивергентний маркетинг	Маркетинг-новий

Диверсифікація на промисловому ринку:

• по’єднання з технологією

• сировинна база(конгломерати, концерни, тощо)

• спільні підприємства