7.Поділ іменників на відміни; і-ї та іі-ї відмін — на групи.

До І відміни належать іменники чоловічого та жіночого роду на -а, -я:

Людина, пісня, тиша, Микола, Ілля, суддя, лікарня.

Іменники І відміни поділяються на групи: тверда група (основа закінчується на твердий приголосний: голова, книга, Микола); м'яка ( основа закінчується на м'який приголосний: Ілля, пісня, рілля); мішана (основа закінчується на шиплячий: площа, тиша, межа, душа).

8. Відмінкові закінчення іменників і відміни.

Іменники змінюються за відмінками: Називний, Родовий, Давальний, Знахідний, Орудний, Місцевий, Кличний. З прийменниками і без можуть вживатися: Р., З., О. Тільки з прийменниками: М. Тільки без прийменників: Н., Д., Кл.

Н. Ескадрилья ескадрильї

Р. Ескадрильї ескадрилей

Д. Ескадрильї ескадрильям

З. Ескадрилью ескадрильї

О. Ескадрильєю ескадрилей

М. в ескадрильї в ескадрильях

Н. буря бурі

Р. бурі бур (площ, яблунь,земель, криниць, суш, круч, шаф)

Д. бурі бурям

З. Бурю бурі

О. Бурею бурями

М. у бурі у бурях

Примітка:

1) У родовому відмінку множини іменники І відміни мають нульове закінчення: доріг, машин, круч, шкіл, меж, старост; але: старостів (інше значення), мишей, губів (і губ), суддів, гайдамаків, бабів (і баб), легенів (і легень), ніздрів, галерей, статей, сімей.

2) У родовому множини в іменниках, що мають у Н. однини суфікс -К-, з’являються вставні голосні О, Е (Є): дочка — дочок, мисок, ігор, сосон (сосен), суконь, домен, шабель, воєн (і війн). Не бувають вставні голосні в запозичених словах: пальм, шайб, арф, (але: марок, арок)

3) Кличний відмінок іменників і відміни:

Книго душе Маріє

Дівчино Бабусю Надіє

Ганно матусю Софіє

Олено Галю Ілле

Миколо Валю мріє

Бабо яблуне Катре

Березо пісне Соломіє

Матінко буре

У звертанні, що складається з імені та по батькові обидва слова ставляться в кличному відмінку: Маріє Іванівно, Галино Степанівно, Миколо Дмитровичу, Ілле Іллічу, Ганно Гнатівно.

4) В орудному відмінку множини окремі іменники і відміни мають закінчення -ми, паралельно з формами -ами, -ями:

свиня — свині , свинями і свинями; кури — курами, курми; сльози — сльозами, слізьми.

5) Мама — родовий множини: мам і мамів

9. Відмінкові закінчення іменників іі відміни.

Іменники ІІ відміни оділяються на групи: тверда (степ, батько, озеро); м'яка (день, гай); мішана ( кущ, хрущ, товариш, ніж).

ТВЕРДА:

Чоловічий рід: До твердої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і з закінченням -о: дуб, палац, темп, ударник, успіх, батько, Петро; переважна більшість іменників на -р: вир, вихор, відвар, двір, жир, сир, стовбур, столяр, явір, звір, комар, снігур (хоч звірі, комарі, снігурі), хабар, долар, панцир, пластир, варвар, комунар, комісар, бригадир, буксир, екземпляр, футляр, капіляр, ювіляр, касир, базар, пасажир, циркуляр, сувенір, абажур, семафор, гіпюр, каламбур, гектар, папір, майстер.

Н. столяр столяри

Р. столяра столярів

Д. столяру столярам

З. Столяра столярів

О. Столяром столярами

М. на столяру (столярові) на столярах

Середній рід: іменники з закінченням -о: вікно, коло, місто, залізо, село, відро

М’ЯКА група:

Чоловічий рід

До м'якої групи належать іменники, основа яких закінчується на м'який приголосний, а також частина іменників на -ар,-яр, які в однині мають наголос на корінь: боєць, велетень, звичай, край, учитель; бондар, козир, Ігор, якір, косар ( наголос у родовому відмінку переходить на закінчення: косаря), богатир, єгер, лікар, писар, вівчар, друкар, інвентар, календар, кобзар, пролетар, шахтар, поводир, пухир, буквар, секретар,

Н. косар косарі

Р. косаря косарів

Д. косарю (косареві) косарям

З. Косаря косарів

О. Косарем косарями

М. на косареві на косарях

Середній рід:

До м'якої групи належать іменники середнього роду з закінченням –е та -я (без суфіксів -ен-, -ат-, -ят-): горе, місце, море, поле, життя, завдання, збіжжя, здоров’я,знаряддя, обличчя, сім’я.

МІШАНА група:

Чоловічий рід:

До мішаної групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим шиплячим приголосним основи: вантаж, дощ, сторож, слухач, ткач, товариш, вітрище, вовчице; а також іменники на –яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення:

Кресляр — кресляра, креслярем, креслярі;

Вапняр — вапняра, вапнярем, вапнярі

Скляр— скляра, склярем, склярі

Тесляр— тесляра, теслярем, теслярі

Пісняр — пісняра, піснярем, піснярі

Вугляр —вугляра, вуглярем, вуглярі

Школяр— школяра, школярем, школярі

Сміттяр— сміттяра, сміттярем, сміттярі

Зброяр — зброяра, зброярем, зброярі

Цегляр— цегляра, цеглярем, цеглярі

Картяр —картяра, картярем, картярі

Середній рід

До мішаної групи відносяться іменники середнього роду із закінченням -е при основі на шиплячий: ложе, плече, прізвище, явище.

Іменники чоловічого роду, що позначають осіб, та середнього роду, що позначають малих істот, у давальному та місцевому відмінках однини мають паралельні закінчення:

При чоловіку, при чоловікові, телятку і теляткові, на малятку і на маляткові, Леоніду і Леонідові, добродію і добродієві, Василю і Василеві.

У називному відмінку множини кілька іменників мають паралельні закінчення:

Вус — вуси, вуса

Рукав — рукави, рукава

Ґрунт — ґрунти , ґрунта

Хліб — хліби, хліба

Але: тільки вівса, тати (від тато)

У родовому множини:

Ватів і ват

Кіловатів і кіловат

Татів і тат

Сім днів (і день)

Сто разів (і раз)

Сім чоловік = сім осіб

Сім чоловіків = сім осіб чоловічої статі

Але: тільки чобіт

В орудному відмінку множини деякі іменники мають паралельні закінчення:

Крила — крилами і крильми

Гості — гостями і гістьми

Коні — конями і кіньми

Чоботи — чоботами і чобітьми

Коліна — колінами і коліньми

Колеса — колесами, колісьми

Іменники середнього роду тільки одну форму:

Очі — очима

Плечі — плечима

При творенні множини іменники на -анин, -янин, -ин, -їн втрачають -ин, -їн:

Татарин — татари

Громадянин — громадяни

Селянин — селяни

Киянин — кияни

Хазяїн — хазяї

Львів’янин — львів’яни

Болгарин — болгари

Українська мова належить до тих слов’янських мов, що зберегли кличний відмінок. Тож у нашій мові 7 відмінків.

Іменники І відміни:

— твердої групи мають закінчення -О:

Дівчина — дівчино!

Країно, сестро, Микито, Миколо, Вітчизно, книго, весно, Ганно, Світлано, державо, Олено, Ольго.

— м'якої та мішаної групи — закінчення -Е,-Є:

земля — земле!

Доле, Надіє, Маріє, душе, пісне, круче, Софіє.

— пестливі іменники І відміни в основному — закінчення -Ю:

Галю, матусю, бабусю, Ганнусю, доню, Олесю, Вітусю, Ірусю.

Іменники ІІ відміни:

— твердої групи (зокрема з суфіксами -ик, -ок, -к), власні імена з основою на г, к, х, ґ, деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж) мають закінчення -у: батьку, синку, супутнику, Олегу, Людвігу, читачу, товаришу, діду, тату, сину.

— іменники м'якої групи мають закінчення -ю:

Андрію, Юрію, вчителю, гаю, краю, лікарю, кобзарю, Грицю, Ігорю, Лазарю.

— іменники твердої групи (крім зазначених попереду), частина іменників м'якої групи на -ець, іменники мішаної групи мають закінчення -Е:

вітре, Дніпре, Петре, Павле, нежите, козаче, хлопче, Іване, командире, професоре, ректоре, декане, бригадире, Львове, Києве, стороже, пісняре, друже, Вікторе. Артеме, отче, молодче, Херсоне.

Іменники ІІІ відміни у кличному відмінку закінчуються на –Е:

Радосте, ноче, юносте, молодосте, Любове, Нінеле, тіне, ніжносте.

Кличний відмінок іменників І відміни:

Книго душе Маріє

Дівчино Бабусю Надіє

Ганно матусю Софіє

Олено Галю Ілле

Миколо Валю мріє

Бабо яблуне Катре

Березо пісне Соломіє

Матінко буре

У звертанні, що складається з імені та по батькові обидва слова ставляться в кличному відмінку: Маріє Іванівно, Галино Степанівно, Миколо Дмитровичу, Ілле Іллічу, Ганно Гнатівно, Костянтине Іллічу.

У кличному відмінку іменники ІІ відміни закінчуються на –у, -ю, -е

Закінчення -у мають іменники твердої групи, чужомовні імена з основою на Г, К, Х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім Ж): татку, синку, товаришу, погоничу, діду, тату, батьку, Джеку, Людвігу.

Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: Вчителю, лікарю, Віталію, Сергію, небокраю, перукарю,

Закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м'якої групи із суфіксом -ець та деякі іменники мішаної групи (власні назви з основою на шиплячий і загальні з основою на –р, -ж): Сидоре, друже, козаче, орле, молодче, Довбуше, школяре, тесляре, пороже, Олеже ( і Олегу), Даниле.

Власні назви: Києве, Харкове, Львове, Миколаєве, Ніжине, Херсоне, Одесо, Полтаво, Черпнігове, Тернополю, Пирятине, Жмеринко, Сімферополю.

У родовому множини іменники ІІ відміни мають закінчення -ів, -ей та нульове:

Солдати — солдатів (солдат) ясла —ясел

Батьки — батьків кліщі — кліщів

Герої — героїв штани — штанів

Коні — коней

Воли — волів

Ват — ватів (ват)

Рояль — роялів

Ясени — ясенів Лещата — лещат