6. Частка не з прикметником пишеться разом, якщо:

а) без частки слово не вживається: негайний, ненастанний, непохитний, невпинний, невгасимий, невсипущий, незліченний, нестямний, ненависний.

б) якщо слово з префіксом НЕ- можна замінити синонімом без НЕ-: нежирний — пісний, недруг — ворог, нешвидко — повільно, недоля — лихо, неслава — поговір, неволя — рабство, неспокій — тривога, неприязнь — ворожість.

Окремо:

а) якщо в реченні наявне протиставлення: не веселий, а сумний; не швидкий, а повільний.

Ономастика. Найбільші ономастичні розряди.

Наука, що займається вивченням будь-яких власних назв називається ономастикою (у перекладі з грецької мови “мистецтво давати імена”). Об`єктами вивчення ономастики є наступні розряди:

• антропоніми (імена, прізвища, по батькові, прізвиська людей, псевдоніми),

• топоніми (назви географічних об`єктів),

• етноніми (назви народностей),

• космоніми (найменування небесних тіл),

• теоніми (імена богів),

• зооніми (клички тварин) та ін.

Сучасна медична наукова та народна термінологія представлена різними за структурою та походженням власними назвами, що репрезентуюють відповідну систему понять. Власні назви використовуються і як терміни.

Термін-епонім у медицині

Значне місце у клінічній терміносистемі займають епоніми (гр. eponymos - той, хто дає ім`я, назву) – особа, яка дає чому-небудь своє ім'я. У медицині іменами авторів названі хвороби, операції, синдроми, симптоми, віруси, мікроорганізми, волокна, методи, клініко-діагностичні лабораторії, способи, реакції, формули, тести тощо (шкала Цельсія, реакція Адамкевича, феномен Бабинського, рефлекс Бехтерева, операція Богораза, проба Бурденка). Праворис епонімічних термінів відповідає чинним орфографічним нормам.

Отже, з`ясування походження власних назв має велике значення не лише для вивчення історії, середовища побутування та культури нашого народу, а й для пізнання спеціальних наукових термінів - понять, явищ, процесів, в основі яких лежать власні найменування.

6. Матеріали щодо методичного забезпечення заняття

Основний підручник с.169-184.

Методична розробка для викладачів, для студентів, для СРС.

6. Матеріали методичного забезпечення заняття

6.1. Завдання для самоперевірки висхідного рівня знань

1. Яка особливість передачі російської «Е» під час запису прізвищ українською мовою?

2. Як передається російська літера «И» українською мовою в прізвищах?

3. Як передається російська «Ы» в прізвищах, записаних українською мовою?

4. Як твориться присвійний прикметник від імен, що належать до І –ї відміни?

7. Матеріали для самоконтролю якості підготовки

А. Питання для самоконтролю

1. Яка особливість передачі російської «Е» під час запису прізвищ українською мовою?

2. Як передається російська літера «И» українською мовою в прізвищах?

3. Як передається російська «Ы» в прізвищах, записаних українською мовою?

4. Як твориться присвійний прикметник від імен, що належать до І –ї відміни?

Б. Тести для самоконтролю з еталонами відповідей

7.1. Тести різних рівнів.

1.Позначте групу іменників, які у називному відмінку множини будуть мати закінчення -И:

А. Весляр, кобзар, гараж, пустир, межа;

Б. Ювіляр, сюрприз, вік, залишок, огірок;

В. Плече, дощ, батько, снігур, ударник;

Г. Сніг, аптекар, комар, хабар, миша.

2. Позначте групу іменників, що вживаються лише у множині:

А. Глушник, олівець, зубило, сокира, ліміт;

Б. Степ, крило, жайворонок, мед, скрипка;

В. Ножиці, ворота, штани, любощі, лінощі, Суми;

Г. Сирота, здобич, вітер, мороз, друг.

3. Позначте групу іменників, що вживаються лише в однині:

А. Кочегар, батько, пустир, межа, огорожа;

Б. Зайченя, дуб, барвник, стаття, досягнення;

В. молоко, цукор, малеча, мудрість, добро, садовина;

Г. Жнива, лінощі, дрова, школа, нація.

4. Позначте рядок, записаний з помилками у родовому відмінку однини:

А.Скелета, факультету, інституту, Іртиша;

Б. Дуная, Буга, Кривого Рога, перитоніта;

В. Колективу, шоку, болю, грипу;

Г. Квадрата, іменника, синтаксису, неврозу.

5.Знайдіть пояснення до правила: Закінчення -а,-я у родовому відмінку однини іменники чоловічого роду ІІ відміни мають:

А.Назви міст, населених пунктів;

Б.Назви станів, почуттів;

В.Назви захворювань;

Г.Назви мір ваги, довжини, часу.

6.Знайдіть пояснення до правила: Закінчення -у,ю у родовому відмінку однини іменники чоловічого роду ІІ відміни мають:

А.Назви речовин, маси, матеріалів;

Б.Назви чітко окреслених предметів;

В.Назви островів, озер, країн; Г.Назви органів тіла.

7. У якому відмінку іменники другої відміни мають варіанти закінчень у тих самих словах:

А.У знахідному;

Б. У давальному та місцевому;

В. Лише у давальному;

Г. Лише у місцевому.

8. Позначте групу іменників, які в орудному відмінку однини мають закінчення -ею:

А.Посуха, смерека, кукурудза, сваха, Солоха;

Б. Пропажа, тиша, душа, дільниця, сторожа;

В. Муха, Мотря, свекруха, вода, перемога;

Г. Книжка, природа, відрада, колега, краса.

9.Позначте групи збірних іменників.

А.Книжки, лелеки, іменники, народи, групи;

Б.Макарони, ягнята, ліки, геройство, доброта;

В.Парубота, селянство, садовина, професура, бадилля;

Г.Колосся, пруття, бобовиння, кукурудзиння, вороння.

10. Позначте групу іменників спільного роду.

А.Росіяни, білоруси, кияни, криворожани, одесити;

Б.Бородань, грамотій, гончар, робітники, селянство;

В.Зять, тесть, ґедзь, коліна, гречки;

Г. Ханжа, ябеда, бродяга, рюмса, гуляка.