Суб’єкти біржових торгів.
члени біржі: засновники і акціонери
відвідувачі: постійні і разові
біржові посередники
Залежно від того яку участь беруть у біржових у біржових торгах відвідувачі товарні біржі поділяються на:
відкриті( угоди укладаються відвідувачами)
закриті( угоди укладаються лише біржовими посередниками)
За характером операцій розрізняють товарні біржі:
1. реального товару
2. ф’ючерсні
Види угод на товарній біржі
1. Угоди на реальний товар – завершується переходом товару від продавця до покупця через біржовий склад
1.1. угоди на наявний товар з негайною поставкою „спот” до 14 діб
1.2. угоди з поставкою у майбутньому, по ціні яка зафіксована в контракті в певний час, до 3 – х місяців.
2. Термінові ( ф’ючерсні) – купівля – продаж не реального товару, а прав на нього, і завершується виплатою або одержанням різниці між цінами в день укладання контракту та в день його виконання (маржі).
Опціон ( лат. optionis – вибір) – привілей, який купують сплативши додатково певну суму грошей для отримання товару заздалегідь встановленою ціною протягом певного строку(коштовності).
Також можуть укладатися онкольні контракти – контракт на реальний товар з поставкою на строк, по якому одна сторона надає право іншій встановлювати ціну в будь – який момент між підписанням контракту та поставкою товару, виходячи з біржової ціни що склалася на той момент.
Мета біржових торгів:
купівля – продаж товару
спекуляція
страхування (хеджування)
Спекулянти які діють на строковій біржі на підвищення ціни називають „биками”, а спекулянтів, які грають на пониження – „ведмедями”.
Хеджування – система зменшення цінових і кредитних ризиків в угодах з реальним товаром, шляхом проведення операцій на ф’ючерсному ринку.
Види товарних бірж
1. За об’єктами 2. По організації
- універсальні - закриті
- спеціалізовані - відкриті
3. По сфері дії 4. По суб’єктам
- національні - приватні
- міжнародні - з участю держави.
IV. Банк – фінансова установа, яка акумулює тимчасово вільні грошові кошти (вклади), надає їх у тимчасове користування у формі кредиту ( позики), виступає посередником у взаємо платежах і розрахунках між підприємствами, установами або окремими особами, регулює грошовий обіг у країні, включаючи випуск (емісію) нових грошей. Усі банки як фінансові установи організаційно і функціонально упорядковані в банківську систему – сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють у межах грошово – кредитного механізму.
Банківська система країни включає: 1) центральний банк, 2) комерційні банки.
Види комерційних банків
1. Універсальні
2. Регіональні
3. Галузеві
4. Спеціалізовані
4.1. Ощадні, 4.2. Іпотечні, 4.3. Інвестиційні, 4.4. Земельні
4.5. Кредитні, 4.6. Кооперативні 4.7. Селянські, 4.8. Експортно – імпортні та інші.
Результативність роботи банку визначається нормою банківського прибутку – відношенням чистого прибутку до власного капіталу банку:
;
де PR – чистий прибуток банку
K – власний капітал банку;
TR – валовий доход банку;
TC – валові витрати банку.
Сучасні банки виконують близько 100 операцій, які поділяються:
1. Пасивні – сплата банківського проценту тим вкладникам, що внесли свої кошти на страхові, безстрокові або ощадні депозити.
2. Активні – отримання банком позичкового проценту – ціна користування кредитом, від тих клієнтів, які користуються кредитом.
,
де tk – позичковий процент банку
Kk – позичковий капітал банку;
t – процентна ставка
Різниця між позичковим процентом і банківським процентом становить частину банківського прибутку. Інша частина це:
3. Забалансові операції – доходи у вигляді комісійних від надання банківських послуг.
3.1 трастові – управління банком, майном або фондовими цінностями клієнта;
3.2 лізингові – надання підприємствам в оренду обладнання, придбаного банком;
3.3 факторингові – купівля банком на договірній основі вимог по товарним поставкам (Постачальник передає банку вимоги на оплату відправлених товарів, які банк оплачує протягом 2 – 3 днів, стягуючи з постачальника певний процент.
Далі банк отримує борг за товар самостійно з покупця).
3.4 консалтингові – надання банківських консультаційних послуг;
3.5 обслуговування кредитних карток;
3.6 обмін валют;
3.7 фондові – купівля-продаж цінних паперів, тощо.
V. Для забезпечення платежів та кредитів, прискорення і полегшення розрахунків, а також для застав при укладанні угод використовуються цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики між власником та особою, що випустила їх та передбачають виплату власнику доходу, можливості передачі грошових та інших прав закріплених цим документом іншим особам.
Прибуток, який приносять цінні папери, може бути проданий на фондовій біржі. Це зумовлює курс цінних паперів.
де П – прибуток або доход, який приносить цінний папір;
Ц – норма позичкового відсотка.
Цінні папери – фіктивний капітал, тому що вони не мають вартості хоч продаються та купуються на біржах. Ринкова вартість фіктивного капіталу значно перевищує величину реального капіталу.
6. До цінних паперів не відносяться документи, що підтверджують отримання банківського кредиту, внесок коштів на банківські депозити (окрім банківських сертифікатів), боргові розписки, заповіти та інші.
В Україні випускаються в обіг такі види цінних паперів:
1. Акція
2. Облігація
3. Казначейські зобов’язання
4. Ощадні сертифікати банку
5. Вексель
6. Коносамент
Вказані види цінних паперів є основними об’єктами біржових торгів
VII. Організаційно оформлений і постійно діючий ринок ЦП становить фондову біржу, яка зосереджує попит і пропозицію ЦП, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства, статуту і правил біржі.
До біржового обороту допускаються ЦП, які пройшли процедуру допуску – лістінг. Всі інші обертаються на позабіржовому ринку.
Роль Національного банку на ринку ЦП
1. Вирішує питання про доцільність випуску нових боргових зобов’язань;
2. Визначає умови їх обігу;
3. Забезпечує стабільність курсу державних ЦП;
4. Впливає на розмір резервів комерційних банків;
5. Визначає стан кредиту та грошового обігу країни.
VIII. Згідно з законом України „Про товарну біржу” її засновниками і членами не можуть бути тільки державні органи, що покликані контролювати біржову діяльність. Біржа діє на основі статуту, в якому визначено: найменування, місцезнаходження і склад засновників, предмет і цілі діяльності біржі, види фондів та їх розміри, що утворюються біржею, органи управління, тощо.
Фондова біржа може бути створена не менш як 20 засновниками. Ними можуть бути ті торговці ЦП, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності за ЦП і за умови внесення ними до статутного фонду не менше 500 грн. На українських товарних біржах переважно укладаються угоди на реальний товар, тоді як в світі близько 95% - ф’ючерси.