Тема 13. Трудові відносини та ринок праці
1 Ринок праці як сфера забезпечення зайнятості населення
2 Види, форми і системи оплати праці
3 Зайнятість і безробіття та його основні форми. Рівень безробіття
4 Напрямки і методи державного регулювання ринку праці
5 Профспілки та їх діяльність із захисту інтересів робітників
I. Зайнятість населення забезпечується на національному ринку праці, де формуються і діють сукупний попит і сукупна пропозиція робочої сили. Через те, що ринок праці є економічною формою взаємовідносин між носіями робочої сили і роботодавцями, то зайнятість населення може здійснюватись тільки на ньому.
Головними суб’єктами ринку праці є:
Наймані працівники, які формують обсяг, структуру та співвідношення попиту і пропозиції робочої сили;
Роботодавці – суб’єкти власності на засоби виробництва;
Посередники.
Ринок праці забезпечує функціонування ринкової економіки на засадах дії закону попиту та пропозиції, його функції:
Сприяння через сферу обігу перерозподілу робочої сили між галузями та сферами виробництва;
Забезпечення роботою населення, яке пропонує свою робочу силу на ринку праці;
Зведення продавців і покупців робочої сили (працівників і роботодавців;
Регулювання попиту і пропозиції робочої сили відповідно до суспільної потреби в конкретному виді праці та формує ціну робочої сили;
Стимулювання конкуренції між працівниками за робочі місця, а між роботодавцями – за кваліфікованих носіїв робочої сили та професійну і територіальну мобільність осіб найманої праці;
Інформування найманих працівників і роботодавців про ситуацію на ринку праці, тобто кількісний і якісний склад вільних робочих місць, розміри заробітної плати для конкретних посад, пропозицію робочої сили та її професійну структуру, інші аспекти зайнятості і соціально-трудових відносин.
Розгортання науково-технічної революції породило зростання попиту на висококваліфікованих фахівців. Водночас, існує потреба у використанні праці малокваліфікованих працівників. Відмінності у співвідношенні попиту і пропозиції робочої сили за професійно-кваліфікованими, галузевими і статево-віковими групами породили поділ праці на ряд сегментів. Вони відрізняються ступенем забезпеченості робочими місцями, їх надійністю, якістю та рівнем оплати праці (Рис. 2).
Рис.2 Основні сегменти сучасного ринку праці.
Внаслідок цього формуються два ринки праці. Перший з них представлений висококваліфікованими працівниками, що забезпечує їх повну зайнятість. Основна частка на цьому ринку належить представникам нових спеціальностей, які зайняті в галузі високих технологій і характеризується функціональною гнучкістю. Другий ринок представлений в основному фахівцями середньої та низької кваліфікації, працівниками галузей, що зазнали структурної перебудови, частково зайнятими, тимчасовими працівниками, надомниками, безробітними. Гнучкість досягається переважно за рахунок кількісних коливань, що зумовлюють нестійку зайнятість.
II А. Сміт: „Низькою зарплатою можна розорити найбагатшу державу”. Заробітна плата виражає ринкову вартість робочої сили. Слід розрізняти індивідуалізовану та усуспільнену частини ЗП. Перша виступає в формі трудового доходу, який отримує найманий робітник в обмін на свою працю у відповідності до укладеного з підприємцем договору. Друга надходить у розпорядження найманих робітників через механізм розподілу із СФС.
Основні функції заробітної плати.
Відтворювальна.
Стимулююча.
Соціальна.
Регулююча.
Оптимізаційна.
Номінальна – заробіток працівника у грошовій формі за певний проміжок часу;
Реальна – кількість матеріальних благ та отриманих послуг, які може придбати та оплатити працівник на грошову суму з метою задоволення своїх потреб і потреб членів сім’ї після вилучення з неї податків, інших відрахувань.
Показник реальної ЗП визначається за наступною формулою:
,
де ЗПР
– реальна заробітна
плата;
ЗПН – номінальна заробітна плата;
ІСЦ – індекс споживчих цін.
III. Згідно прийнятої системі обліку робочої сили занятим вважається той, хто виконує оплачувану роботу, а також той, хто має роботу, але в даний час не працює з приводу хвороби, відпустки чи страйку.
Безробіття – соціально-економічне явище, коли частина економічно активного населення не може застосувати свою здатність до праці у виробництві матеріальних благ, наданні послуг або підприємницькій діяльності. Тоді нормальне здійснення процесу відтворення робочої сили порушується.
Безробітні – працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до бажаної роботи.
Безробітні у визначенні МОП – особи віком 15-70 років зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості, які одночасно відповідають трьом умовам: не мали роботи (прибуткового заняття); протягом останніх чотирьох тижнів шукали роботу або намагалися організувати власну справу; впродовж найближчих двох тижнів не були готові приступити до роботи, тобто почати працювати за плату за найом або на власному підприємстві.
Кількість безробітних – абсолютний показник безробіття, який характеризує його розміри. Або відношення кількості безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку називається рівнем зареєстрованого безробіття (у відсотках). Але цей показник досить неточно визначає фактичний рівень безробіття, оскільки фіксує лише зареєстрованих безробітних. Тому зараз рівень безробіття визначається:
де U – чисельність безробітних;
Е – кількість тих, хто працює;
UЕ – рівень безробіття.
Для регулювання зайнятості населення, зменшення рівня безробіття велике значення має визначення рівня безробіття. Існує два його види:
добровільне, пов’язане з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, утриматись від пропозиції праці за неприйнятних для неї умов;
вимушене, не пов’язане з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, а зумовлене чинниками, що перебувають поза її вибором.
З огляду на неоднозначність впливу безробіття на соціально-економічний розвиток суспільства, безробіття становить небезпеку для економіки в тому разі, коли воно помітно перевищує природний рівень. Дослідження Артура Оукена показали, що існує залежність між рівнем безробіття і падінням ВВП – якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, то відставання обсягу ВВП щодо його потенційного можливого обсягу становить 2,5%.
де U – фактичний рівень безробіття;
β – коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття;
U* – природний рівень безробіття;
Υ – фактичний обсяг ВВП;
Υ* – потенційний обсяг ВВП.
IV Для забезпечення державного регулювання необхідно чітко розуміти структуру та характер ринку праці. Залежно від рівня розвитку ринкових відносин, характеру взаємодії соціальних партнерів ринок праці може бути:
нерегульований ринок праці
фрагментний (частковий) ринок праці
організований ринок праці
V Окрім природних талантів та рівня освіти і кваліфікації на ціну праці впливають профспілки, що пояснює недосконалість конкуренції на ринку праці..
Якщо профспілка вбачає свою мету в максимізації зайнятості, відповідно буде зменшуватися ставка заробітної плати. Оскільки є два сектори економіки: охоплений профспілкою і не охоплений нею, то, як правило, профспілковий сектор вирішує свої проблеми за рахунок найманих працівників, котрі не є членами профспілки. Як правило, ті наймані працівники, які не знайшли собі роботи в секторі, охопленому профспілкою, знаходять собі роботу в секторі, де профспілки немає. Тиск профспілок змусив роботодавців об’єднатися у спілки підприємців з метою створення противаги на ринку праці.
Крива пропозиції робочої сили індивідуального працівника матиме наступний вигляд.
На ринку недосконалої конкуренції коли рівень зарплати нижче точки перетину кривих граничних витрат і граничного доходу, профспілки під погрозами страйку можуть домогтися одночасного збільшення і заробітної плати і чисельності зайнятих. (E1, до Е2)
