Тема 16 Витрати виробництва і прибуток

1 Витрати виробництва, їх суть та види

2 Собівартість продукції та її структура.

3 Шляхи зниження витрат виробництва

4 Організація оплати праці

5 Прибуток: сутність, види, показники, теорії

І. Витрати виробництва – витрати ресурсів, що прийняли на ринку вартісну форму.

Витрати – грошовий вираз використання виробничих ресурсів в наслідок якого здійснюється виробництво та реалізація продукції

Таблиця 1

Класифікація витрат виробництва

Ознаки класифікації	Поділ витрат
1.Економічні елементи	1.Економічні елементи витрат
2.Статті собівартості	2.Статті калькуляції собівартості
3.Відношення до технологічного процесу	3.Основні та накладні витрати
4.Склад	4.Одноелементні та комплексні
5.Спосіб віднесення на собівартість продукту	5.Прямі та непрямі витрати
6.За роллю	6.Виробничі та позавиробничі
7.Цілеспрямоване використання	7.Продуктивні та непродуктивні
8.Можливість охоплення	8.Ті, що плануються та ті, що не плануються
9.Відношення до обсягу виробництва	9.Постійні та змінні
10.Періодичність виникнення	10.Поточні та одночасні
11.Відношення до готового продукту	11.Витрати на готову продукцію, та витрати на незавершене виробництво

Трансакційні або операційні витрати – витрати у сфері обміну, які пов’язані з передачею прав власності. Категорія трансакційних витрат була введена в економічну науку Рональдом Коузом у 30-і роки і зараз набула широкого розповсюдження. Виділяють кілька форм трансакційних витрат:

1. витрати пошуку інформації.

2. витрати ведення переговорів і укладання контрактів.

3. витрати вимірювання..

4. витрати специфікації і захисту прав власності.

5. витрати опортуністичної поведінки.

ІI. Розглянуті зовнішні (наявні) витрати підприємства відбиває такий узагальнюючий показник, як собівартість продукції – грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції. При цьому необхідно розуміти, що витрати окремого підприємства не тотожні витратам суспільства.

ІІІ Собівартість продукції – один з найважливіших показників ефективності діяльності суб’єкта господарювання. Її зниження забезпечує підвищення прибутковості підприємства, а щоб цього досягти, треба визначати напрями зниження собівартості.

Крім того, необхідно чітко усвідомлювати і визначати «слабкі місця» товарно-грошового обігу на підприємстві, аби підвищити стійкість системи виробництва, зберігання, збуту продукції.

IV Функціонування заробітної плати здійснюється шляхом її організації, тобто приведення її складових елементів певну систему.

В економічній системі, що заснована на ринкових відносинах, організація заробітної плати відбувається шляхом:

- державного регулювання;

- тарифно-договірного регулювання через укладання генеральної, галузевих, регіональних тарифних угод та колективного договору на рівні підприємства;

- визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо у трудовому колективі із використанням таких елементів, як тарифна система, нормування праці, форми і методи заробітної плати.

Тарифна система являє собою сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється диференціація заробітної плати залежно від складності і умов праці.

Основними елементами тарифної системи є тарифно-кваліфікаційні довідники, кваліфікаційні довідники посадових керівників, спеціалістів і службовців, тарифні сітки та ставки, схеми посадових окладів.

Розподіл нормування праці повинен здійснюватись за обов’язковим обліком кількості праці, відповідно за безпосередньою участю нормування праці.

Сутність нормування – визначити величину витрат живої праці на виконання певного виду робіт в конкретних техніко-організаційних умовах і встановити на цій підставі міру праці.

Норми праці можуть бути виражені рядом показників, в тому числі норми часу, виробітку обслуговування, чисельності, керівництва, нормованих завдань.

Функції нормування праці:

а) є основою планово-економічних розрахунків поточного, перспективного і прогнозного характеру;

б) вихідна база обліку витрат і результатів виробництва;

в) засіб встановлення рівно напружених норм, забезпечення суспільно необхідної інтенсивності праці;

г) забезпечення оптимізаційного співвідношення між мірою праці та ї оплатою.

V. Основні теорії прибутку:

1. Теорія прибутку меркантилістів.

2. Класична теорія прибутку.

3. Марксова теорія.

4. Сучасні немаркситські теорії

PR=TR-TC

Де TR – загальна виручка;

TC – загальні витрати.

Основні функції прибутку:

1. Прибуток виступає показником оцінки діяльності фірми (облікова);

2. Регулювання розділу ресурсів;

3. Стимулююча.

Підприємця завжди цікавить на стільки абсолютний розмір прибутку, скільки віддача кожної одиниці зроблених витрат. Ця віддача визначається показником норми прибутку:

, або

Прибуток розподіляється за рядом показників:

1. за розрахунком

2. для створення резервного фонду

3. для створення фонду нагромадження

4. для формування фонду споживання

Розрізняють:

Балансовий прибуток.

Чистий.

Розрахунковий.

Економічний.

Нормальний прибуток.

Бухгалтерські витрати + бухгалтерський прибуток = виручка

Наявні витрати + наявний прибуток = виручка

Економічні витрати + економічний прибуток = виручка

Фактори створення, розподілу та використання прибутку:

1. Утворюючий

2. Взаємовпливаючі фактори

3. Фактори розподілу.

4. Фактори використання

Міжгалузева конкуренція вирівнює галузеві норми прибутку в середню норму прибутку.

Середня норма прибутку виражає економічні відносини між підприємствами різних галузей з приводу розподілу сукупної додаткової вартості. Вона визначається відношенням всієї створеної в суспільстві маси додаткової вартості до всього авансованого в даному році капіталу:

В результаті міжгалузевої конкуренції на рівний капітал припадає рівна маса прибутку. Прибуток на авансований капітал, який отримано у відповідності до середньої норми прибутку називається середній прибуток.

Створення середньої норми прибутку призводить до того, що вартість виробленого товару набуває форму ціни виробництва.

Ціна виробництва – це сума витрат виробництва та середнього прибутку на К_АВ.