5. Допомоги: поняття і види

Ст. 46 Конституції України визначає право особи на соціальний захист за рахунок бюджетних коштів. Цей вид соціального забезпечення отримав назву «державна соціальна допомога».

Суб'єктами соціальної допомоги слід визнавати лише нужденних громадян та членів їхніх родин, а підставою для надання — стан нужденності (бідності), тобто такий рівень доходу, який не досягає прожиткового мінімуму, визначеного законом. Право на соціальну допомогу не повинне обумовлюватися трудовою діяльністю або сплатою страхових внесків. Тому фінансування можливе тільки за рахунок бюджетів різних рівнів. Грошові виплати можуть встановлювати як у твердих розмірах, так і в розмірах, які збільшують доходи до прожиткового рівня, а послуги надають безоплатно або з частковим відшкодуванням їх вартості.

В Україні створено систему соціальної допомоги, яка складається з житлової субсидії, допомоги малозабезпеченим сім’ям, допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомоги сім’ям із дітьми.

Допомогами із соціального забезпечення називають усі, крім пенсій, державні виплати з відповідних фондів, які надаються громадянам у передбачених законом випадках. Державну соціальну допомогу надають за рахунок коштів Державного бюджету особам, які не застраховані у системі загальнообов’язкового соціального страхування.

Виходячи з підстав призначення, можна виділити три групи допомоги.

Перша група — це допомоги, які виплачують замість утраченого з поважної причини заробітку. Надають упродовж нетривалого часу в розмірі, який близький до середньомісячного заробітку або співвіднесений із розміром прожиткового мінімуму. Характер призначення допомоги цього виду вміщує можливість їх отримання одночасно із заробітною платою, хоча і допускає виплату одночасно з пенсією. До цієї групи належать допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, а також у зв’язку із доглядом за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Друга група — це допомоги, які надають як додаткову допомогу до заробітку або до допомог першого виду. Вони вже не є заміною основного джерела засобів для існування, а покривають додаткові витрати.

Залежно від того, чи йдеться про покриття разових чи систематичних додаткових витрат, встановлюють щомісячні та одноразові допомоги. До таких допомог належать: допомога при народженні дитини, допомога малозабезпеченим сім’ям.

Третя група — це допомоги, які надаються тим, у кого відсутні або можуть бути відсутні зарплата, пенсія та інші доходи (наприклад, допомога інвалідам з дитинства).

Державна соціальна допомога є адресною, а основні параметри соціальних гарантій визначають на рівні держави. Нині переважна більшість виплат фінансується за рахунок субвенцій з Державного бюджету України.

Державна допомога сім'ям із дітьми

З 1992 р., із прийняттям Закону України «Про державну допомогу сім’ям із дітьми», у державі запроваджено допомогу сім’ям з дітьми. Відповідно до цього закону (у редакції закону під 22 березня 2001 р.) сім’ї, в яких проживають і виховуються неповнолітні діти (до 18 років) і які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, мають право на такі види допомоги:

- допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;

- одноразова допомога при народженні дитини;

- допомога на догляд за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

- допомога на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням;

- допомога на дітей одиноким матерям.

Усі види державної допомоги сім’ям з дітьми призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника). Жінкам-військовослужбовцям допомоги призначають і виплачують за місцем служби.

Допомога у зв’язку з вагітністю і пологами

Право на допомогу мають усі жінки, які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного страхування, а саме:

а) жінки-військовослужбовці Збройних сил, Прикордонних військ, СБУ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, а також жінки начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ;

б) жінки, звільнені з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації незалежно від форм власності за умови, що вагітна була звільнена з роботи не раніше, ніж за шість місяців до набуття права на одержання допомоги;

в) жінки, зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні;

г) аспірантки, докторантки, клінічні ординатори, студентки вищих навчальних закладів І—IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів;

ґ) непрацюючі жінки.

Підставою для призначення допомоги є виданий лікувально-профілактичним закладом листок тимчасової непрацездатності, заява матері та довідка:

• з основного місця служби, навчання про те, що жінка служить, навчається;

• ліквідаційної комісії про те, що жінка звільнена з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства;

• державної служби зайнятості про те, що жінка зареєстрована як безробітна;

• видана житлово-експлуатаційною конторою (сільською, селищною радою) за місцем проживання про те, що жінка не працює (не навчається, не служить).

Особи, які усиновили чи взяли під опіку дитину упродовж двох місяців з дня її народження, подають рішення про усиновлення чи встановлення опіки.

Допомогу призначають, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців із дня закінчення відпустки, і виплачують за весь її період, незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Тривалість відпустки становить:

• 70 календарних днів до пологів і 56 — після;

• для постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС — 180 днів (90 + 90);

• для усиновителів, опікунів, які усиновили або взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження — період з дня усиновлення чи встановлення опіки до закінчення післяпологової відпустки.

Допомогу у зв’язку з вагітністю і пологами надають у розмірі 100 % середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги у зв’язку з безробіттям), але не менше 25 % від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на один місяць. Непрацюючим жінкам — 25 % від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.

Одноразова допомога при народженні дитини

Ця допомога призначена для покриття разових потреб сім’ї у додаткових витратах.

Допомогу надають одному з батьків дитини, не застрахованому в системі загальнообов’язкового державного страхування.

Призначають на підставі таких документів, поданих до органів праці та соціального захисту населення:

• заяви одного із батьків (усиновителя, опікуна);

• свідоцтва про народження дитини;

• копії трудових книжок обох батьків;

• довідки з місця служби, навчання заявника;

• довідки про склад сім’ї батьків.

Усиновителі та опікуни подають, крім зазначених документів, копію рішення про усиновлення або про встановлення опіки.

У разі народження двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

Допомога на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Право на допомогу має не застрахована в системі загальнообов’язкового державного страхування особа, яка здійснює фактичний догляд за дитиною (один із батьків дитини, усиновитель, опікун, бабуся, дідусь або інший родич).

Для одержання допомоги подають такі документи:

• заява матері;

• виписка з наказу за місцем служби про надання відпустки;

• копія свідоцтва про народження дитини;

• довідка з місця проживання заявника про те, що з ним проживає дитина;

• копія трудової книжки особи, що здійснює догляд за дитиною;

• довідка з місця навчання;

• особи, що не працюють, подають довідку органів податкової адміністрації про те, що вони не займаються підприємницькою діяльністю, довідку з державної служби зайнятості про те, що не виплачується допомога у зв’язку з безробіттям, та довідку з ЖКГ про те, що особа не працює;

• довідка ліквідаційної комісії;

• заява особи, яка здійснює фактичний догляд за дитиною, а також довідка з місця роботи матері про те, що вона вийшла на роботу до закінчення строку відпустки на догляд за дитиною і виплату зазначеної допомоги їй припинено;

• усиновителі та опікуни — копію рішення про усиновлення.

Матерям, які мають дітей віком до трьох років і одночасно продовжують навчання з відривом від виробництва, допомогу призначають у повному розмірі.

Розмір допомоги на догляд за дитиною до досягнення нею трьох років — прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. На 2008 р. розмір допомоги становив 145 грн.

У разі народження двох і більше дітей допомога призначається на кожну дитину.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням

Цей вид допомоги призначають опікунам чи піклувальникам дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби батьків та з інших причин залишилися без батьківського піклування.

Її призначають за умови, що середньомісячний розмір одержуваних на дитину аліментів, пенсії за попередні шість місяців не перевищує прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таку допомогу виплачують у розмірі, що дорівнює різниці між встановленим прожитковим мінімумом і середньомісячним розміром одержуваних на дитину виплат, але не менше 25 % розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи із розрахунку на місяць.

Допомогу не призначають у разі перебування дитини на повному державному утриманні. Якщо дитина, яка перебуває на повному державному утриманні, під час літніх канікул знаходиться вдома з опікуном чи піклувальником, зазначену допомогу виплачують за повні місяці перебування дитини вдома на підставі довідки навчального закладу.

Для одержання допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, до органу праці та соціального захисту населення подають такі документи:

• заява опікуна чи піклувальника про призначення допомоги;

• копія рішення про встановлення опіки чи піклування;

• копія свідоцтва про народження дитини;

• довідка про склад сім’ї;

• довідка про місячні розміри аліментів і пенсії, що одержує на дитину опікун чи піклувальник.

Допомогу призначають на шість місяців. Питання про продовження виплати допомоги вирішують на підставі заяви та довідки про місячні розміри аліментів і пенсії, що одержує опікун чи піклувальник на дитину.

Допомогу призначають з місяця, в якому була подана заява з потрібними документами, і виплачують щомісяця до досягнення дитиною 18 років.

Підставою для припинення виплати допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, є:

• звільнення від виконання обов’язків опікуна чи піклувальника;

• працевлаштування або взяття шлюбу дитиною до досягнення нею 18-річного віку;

• досягнення дитиною 18-річного віку.

Допомога на дітей одиноким матерям

Відповідно до ст. 181 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», право на таку допомогу мають одинокі матері, одинокі усиновителі (які не перебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька проведено в установленому порядку за вказівкою матері, які мають дітей (учнів) віком до 16 (18) років.

Право на вказану допомогу мають вдови та вдівці з дітьми, які не одержують на них пенсію у разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

Якщо одинока мати (вдова, вдівець) уклала шлюб, за нею зберігається право на одержання допомоги на дітей, які народилися до шлюбу, за умови якщо ці діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, вона не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, яка є батьком її дітей, допомогу на дітей, народжених від цієї особи, не призначають.

Допомога на дітей одиноким матерям не призначається у разі перебування дитини на повному державному утриманні.

Допомогу на дітей одиноким матерям призначають незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги.

Якщо випускники навчальних закладів віком від 16 до 18 років не продовжують навчання, допомогу призначають до 1 вересня.

Якщо діти віком від 16 до 18 років навчаються, виплата допомоги на дітей одиноким матерям продовжується на підставі довідки з місця навчання.

Допомогу надають у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновителям (вдовам, вдівцям) призначають на кожну дитину.

Розмір допомоги перераховується з дня досягнення дитиною відповідного віку без звернення одержувача допомоги до органу праці та соціального захисту населення.

Для одержання допомоги на дітей одинокі матері до органу праці та соціального захисту населення подають:

• заяву про призначення допомоги, складену за формою, затвердженою Міністерством праці;

• довідку державного органу реєстрації актів цивільного стану про підстави внесення до книги реєстрації народжень відомостей про батька дитини;

• копію свідоцтва про народження дитини;

• довідку про проживання дитини з матір’ю, видану за місцем проживання сім’ї. У разі неможливості одержати таку довідку орган праці та соціального захисту населення здійснює обстеження сім’ї за місцем проживання і складає акт із зазначенням факту проживання дитини з матір’ю. У разі, коли дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, замість довідки про проживання дитини з матір’ю подають довідку з місця проживання матері й довідку з місця проживання (навчання) дитини.

Усиновителі подають, крім того, копію рішення про усиновлення. Вдови та вдівці — довідку про те, що вони не одержують на дітей пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

Якщо одинока мати народила дитину за межами України і не може подати документ, який підтверджує той факт, що вона є одинокою матір’ю, рішення про призначення їй допомоги на дитину ухвалює орган праці та соціального захисту населення на підставі контролю матеріально-побутових умов сім’ї і документа про народження дитини.

Допомогу на дітей одиноким матерям призначають з місяця, в якому було подано заяву з усіма потрібними документами, та виплачують щомісяця до досягнення дитиною 16-річного (учнями — 18-річного) віку включно.

Допомогу призначають органи праці та соціального захисту населення за місцем їх проживання. Також її можуть призначити за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання в органі праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.