Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам

Держава гарантує інвалідам право на матеріальне забезпечення та соціальну захищеність. Інвалідам, які ніколи не працювали і, відповідно, не застраховані у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» гарантує надання соціальної допомоги.

Право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства І і II групи, непрацездатні інваліди III групи, діти-інваліди до 16 років.

Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на допомогу і соціальну пенсію, соціальну допомогу або пенсію призначають за їх вибором.

Допомогу призначають у таких розмірах:

а) інвалідам з дитинства І групи — 100 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

б) інвалідам з дитинства II групи — 70 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

в) інвалідам з дитинства III групи — 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

г) дітям-інвалідам віком до 16 років — 70 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Допомогу інвалідам І, II групи та непрацездатним інвалідам ІІІ групи призначають на весь час інвалідності.

Дітям-інвалідам допомогу призначають на час інвалідності, але не більше ніж до досягнення дитиною 16 років. Якщо дитина-інвалід після досягнення 16 років визнана інвалідом з дитинства, то допомогу виплачуватимуть у новому розмірі за її заявою.

Виплата допомоги припиняється, якщо пропущено строк переогляду у МСЕК. У разі повторного визнання інвалідом виплата допомоги поновлюється. Якщо строк переогляду пропущено з поважних причин, то виплата допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більше як за 12 міс.; якщо без поважних причин — не більше як за один місяць.

Для призначення допомоги потрібно звернутися із заявою до органів праці та соціального захисту за місцем проживання інваліда. До заяви додають документи про вік і місце проживання інваліда з дитинства або дитини-інваліда, документи про місце проживання батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника, який подав заяву, довідка МСЕК або медичний висновок, видані у встановленому порядку.

Непрацюючі інваліди III групи та один з батьків, що не працює, доглядаючи за дитиною-інвалідом, додатково подають довідку про те, що вони не працюють, видану за місцем проживання.

Інвалідам з дитинства, які проживають у будинках-інтернатах для людей похилого і літнього віку та інвалідів, виплачують 20 % призначеного розміру державної соціальної допомоги. Дитині-інваліду віком до 16 років за час перебування дитини на повному державному утриманні призначену допомогу не виплачують.

У разі смерті дитини-інваліда або інваліда з дитинства особі, яка здійснила поховання, виплачують допомогу на поховання у розмірі двомісячної суми державної соціальної допомоги.

Допомога здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Призначення субсидії для оплати житлово-комунальних послуг

Підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги спричинило серйозні проблеми для малозабезпечених сімей, неспроможних сплачувати послуги за новими тарифами. Саме тому в 1995 р. для створення надійної підтримки таких родин було запроваджено ефективну програму соціального захисту населення — програму житлових субсидій. Ця програма передбачає надання безготівкової допомоги на оплату житлово-комунальних послуг сім’ям з низькими доходами.

Це перша в Україні програма адресної соціальної допомоги малозабезпеченим верствам населення. Її реалізація була започаткована постановою Кабінету Міністрів України № 89 від 4 лютого 1995 р. «Про надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг». З 1 травня 1995 р. за умови призначення житлової субсидії сім’ї почали сплачувати за житлово-комунальні послуги (користування житлом, його утримання та оплату послуг водо-, теплопостачання і водовідведення, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) не більше ніж 15 % свого середньомісячного сукупного доходу . З того ж місяця відділи житлових субсидій по всій Україні почали прийом заяв на призначення допомоги.

Субсидію призначають у разі перевищення плати за комунальні послуги в межах установлених норм споживання з урахуванням пільг для всіх прописаних у житловому приміщенні і їх обов’язкового платежу.

Обов’язковий платіж — 15—20 % (залежно від кількості прописаних) від середньомісячного сукупного доходу прописаних у житловому приміщенні. При цьому норма володіння чи користування загальною площею житла, а також нормативи користування комунальними послугами встановлюють виходячи з 21 м² на кожного прописаного та додатково 10,5 м² на сім’ю, а для громадян, які проживають в однокімнатній квартирі, — на загальну площу, незалежно від розміру квартири.

Субсидію не призначають, якщо серед прописаних є працездатні особи, які не працюють і не навчаються впродовж трьох місяців, що передують зверненню, крім випадків, передбачених законодавством. Також її не призначають, якщо хтось із прописаних надає в оренду житлове приміщення, якщо подружжя володіє (користується) у сукупності більше ніж одним житловим приміщенням, загальна площа яких у сумі перевищує встановлені норми, якщо подружжя володіє (користується) транспортним засобом із датою випуску не більше 10 років.

Призначена субсидія стимулює економне використання послуг із лічильниками:

• право на одержання субсидії визначається з вартості нормативних об’ємів;

• залежно від рівня економії відносно норми визначений відсоток обов’язкового платежу в наступному періоді зменшується до 5 %;

• одержувач субсидії сплачує за фактом, якщо він використав послугу менше розміру обов’язкового платежу.

Субсидію можна одержати і при наявності боргу, але для цього потрібно скласти договір про його погашення.

Для одержувачів субсидії передбачено штрафні санкції у разі надання недостовірних даних.

З 2001 р. уведено готівкову виплату субсидії на тверде паливо та скраплений газ, що надало змогу заявникам купувати вугілля належної якості.

Субсидіарне забезпечення має деякі недоліки. По-перше, на сьогодні житлово-експлуатаційні організації виконують не притаманні їм функції щодо визначення вартості використаних послуг з урахуванням пільг і субсидії. По-друге, крім цього, вони повинні:

1. обліковувати пільговиків;

2. обраховувати зниження вартості наданої послуги залежно від розміру пільги;

3. обробляти переліки власників з нарахованими субсидіями, що надають відділи житлових субсидій;

4. робити помісячне звіряння за фактичним споживанням послуги. При цьому визначається новий розмір субсидії;

5. помісячно перераховувати розмір субсидій залежно від фактичного споживання (призначена субсидія не є кінцевою).

Зберігається недостатнє фінансування, що породжує заборгованість держави перед житлово-експлуатаційними організаціями, а в разі призначення субсидії на скраплений газ і тверде паливо — ненадання її сім’ям, які мають на неї право. А це зазвичай менш забезпечені сільські сім’ї.