Оздоровлення та відпочинок дітей з девінтною поведінкою

Літній оздоровчий заклад — це одна з ланок у системі педа­гогічного впливу на підлітків з девіантною поведінкою. Він має бути логічним продовженням роботи, яку здійснюють з даними підлітками в школі, за місцем проживання, у центрах соціальних служб. Але школи та клуби за місцем проживання функціонують переважно протягом осінньо-зимово-весняного періоду. На жаль, більшість з них припиняє свою діяльність влітку. Ось чому організація системи профілактики буде ефективною тільки в тому разі, якщо літня виховна робота з підлітками буде складовою ланкою єдиного педагогічного впливу, що передує та продовжує.

У визначенні мети і завдань діяльності такого закладу слід ке­руватися наступним.

1. Підлітки, схильні до правопорушень, мають вади в особис­

тому становленні, що стосуються всіх трьох площин процесу розвитку молодої людини: соціалізації, індивідуалізації йстановлення особистості.

2. З метою забезпечення соціалізації підлітків необхідно пе­редбачати заходи щодо засвоєння культури, планувати такі спра­ви, які розвивають загальну обізнаність, допитливість, впливають на емоційний розвиток підлітків, формуючи їхні почуття. Друге завдання соціалізації — формування здатності засвоювати загальнолюдські норми взаємин, уміння існувати й діяти в колективі, само-стверджуватися за свій рахунок.

3. Індивідуалізація дає особистості підлітка можливість виявити, усвідомити й реалізувати свою індивідуальність, свою відмінність від інших («ми пишаємося тим, що ми різні»). Для вирішення цього завдання необхідно, по-перше, створювати умови для самопізнання, пізнання інших та усвідомлення своєї Індивідуальності, а по-друге — створення умов для формування й прояву креативності — здатності до творчості в мистецтві, науках, дозвіллі.

4. Становлення особистості — ця функція тісно пов'язана як з соціалізацією, так і з індивідуалізацією. Для підлітків з девіантною поведінкою вона дуже важлива тому, що нони, як правило, виявляють конформізм, піддаються сторон­ньому впливу, чим користуються криміногенні елементи, залучаючи їх до злочинності. В багатьох випадках такі підлітки не вміють планувати своє життя, ставити мету, шукати шляхи їх досягнення. Тобто необхідно планувати і здійснювати психологічні тренінги, навчання, консультації — все, що допоможе самопізнанню, самовизначенню, саморозвитку, самореалізації.

Мета, визначені завдання є глобальними і довгостроковими, тому на час перебування підлітків у закладі можна визначати конкретніші і вужчі завдання, наприклад:

• формувати в підлітка почуття взаємопідтримки та відповідальності в міжособистісних стосунках;

• формувати в підлітка навички комунікативної культури;

• створювати умови для усвідомлення підлітком доречності здорового способу життя;

• створювати умови для усвідомлення підлітком свого «Я», своєї цінності та важливості в колективі;

• здійснювати психологічну корекцію та надавати адресну допомогу підліткам;

• надавати підліткам початкові професійні вміння та навички;

• застосовувати ігротерапевтичні методи виховання;

• у плануванні фізичного виховання надавати перевагу колективним іграм, уникаючи спортивних єдиноборств.

Життя в оздоровчому закладі має бути інтенсивним, насиченим різноманітними справами. У щоденному режимі слід перед­бачити: заняття спортом і туризмом; робота гуртків, майстерень, лабораторій різноманітних напрямків, у тому числі профорієнтаційних; психологічні тренінги та консультування; заходи щодо організації культурного дозвілля (екскурсії, інтелектуально-розважальні конкурси, тематичні вечори, диспути, обрядові свята тощо).

За даними досліджень психологів центрів соціальних служб для молоді де організовано літне оздоровлення та соціально- психологічна реабілітація підлітків з девіантною поведінкою, наслідками такої роботи було:

• зниження психологічного дискомфорту, нестабільності, не­впевненості;

• формування здатності самостійно планувати своє життя, розв'язувати свої проблеми, що назріли, без внутрішніх травм, депресій та агресії;

• набуття психологічної впевненості та розкутості;

• оволодіння навичками культури спілкування.

• формування вмінь та навичок у розв'язанні конфліктних ситуацій, психологічного захисту;

Конфлікт — це така форма спілкування, в якій виявляється неуз­годженість дій людей, які турбуються про свої інтереси. В основі конфлікту лежить протиріччя, що вимагає свого вирішення. Це протиріччя загострюється та приводить до смерті спілкування (симптом - замовчування, наклепи, чутки), до конфліктної ситуації.

Конфлікт у дитячому колективі, як пожежу, легше попередити, ніж загасити. Для цього педагогу, як мінімум, необхідно: постійно проводити роботу по вдосконаленню організації та керівництва дитячим колективом; постійно дотримуватися педагогічної етики;постійно, за різними методиками, вивчати психологічніособливості дітей, реалізовувати, дотримуючись емпатії,індивідуальний підхід у вихованні;відкрито висловлювати свої погляди та переконання;сміливо визначати свої помилки та прорахунки, бути терпимимдо помилок.Якщо ж виник конфлікт, то вожатий повинен, по - перше, знятинапруження та вивчити ситуацію, що склалася.

По - друге, проаналізувати позиції різних сторін конфлікту, при цьому дотримуючись нейтралітету.

А потім діяти по певних стратегіях: компроміс, пристосування, сп і вробітництво.