5.3. Протипожежні перепони

Щоб запобігти поширенню вогню під час пожежі по всій виробничій будівлі, влаштовують протипожежні перепони. До них належать протипожежні стіни (брандмуери), зони й перекриття.

Протипожежні стіни споруджують на всю висоту будівлі із неспалимих матеріалів з границею вогнестійкості не менше 2,5 год. Ці стіни спирають на самостійні фундаменти. Якщо є потреба робити прорізи в протипожежних стінах, то вони повинні мати площу, яка не перевищує 25% площі стіни. Заповнюють прорізи неспалимими або важкоспалимими елементами з межею вогнестійкості не менше 1,2 год. Прорізи обладнують самозакривними пристроями й водяними завісами.

Матеріалом для заповнення прорізів дверей і воріт є стальні полотна з прошарком із повітря або мінеральної повсті. Віконне заповнення влаштовують з порожнистих скляних блоків з армуванням швів стержньовою арматурою або з армованого скла, яке вставляють у стальні або залізобетонні рами.

Протипожежні стіни повинні бути вищими за покрівлю на 30-60 см.

Протипожежні зони влаштовують у тих випадках, коли з технологічних міркувань протипожежні стіни ставити не можна. Протипожежні зони являють собою неспалиму смугу (вставку) у стінах і покриттях, обмежену виступаючими гребенями.

Неспалимі перекриття влаштовують здебільшого над підвалами й цокольними поверхами, а також над поверхами, в яких підвищена пожежна небезпека виробництва. Люки в таких перекриттях передбачають із неспалимих або важкоспалимих матеріалів з межею вогнестійкості не менше 1,5 год.

Контрольні запитання

1. Особливості влаштування перегородок виробничих будівель та їх види.

2. Сходи промислових будівель, особливості конструктивних вирішень.

3. Влаштування протипожежних перепон.

Список джерел

1. Дятков С.В. Архитектура промышленных зданий: уч. пособие для ВУЗов – М.,1984.

2. Шубин Л.Ф. Архитектура гражданских и промышленных зданий. ТУ. Промышленные здания. - М.: Стройиздат, 1986.

4. Орловский Б.Я. Архитектура гражданских и промышленных зданий : Промышленные здания. – М.: Высш.шк., 1991.

5. Благовещенский Ф.А., Букина Е.Ф. Архитектурные конструкции. – М.: Высш.шк.,1985.

6. Шерешевский И.А. Конструирование промышленных зданий и сооружений. – Л.: Стройиздат, 1979.

7. Трепененков Р.И. Альбом чертежей, конструкций и деталей промышленных зданий. – М.: Стройиздат, 1980.

8. Русскевич Н.Л., Ткач Д.И. и Ткач М.Н. Справочник по инженерно-строительному черчению. – К.: Будівельник 1987.

Короткий словник основних архітектурних і будівельних термінів

Аерація – організований і керований природний повітрообмін через вікна й ліхтарі будівель. Використовується головним чином у цехах виробничих будівель з підвищеними тепловиділеннями (ковальські, ливарні та ін.), хімічних підприємств та ін.

Антресоль – півповерх, що займає верхню частину об'єму високого приміщення будівлі. Призначена для збільшення корисної площі приміщення. Зв’язок з основним приміщенням здійснюється через сходи або пандуси.

Анфіладне розпланування – коли приміщення з’єднується одне з одним вхідними прорізами, розташованими на одній осі.

Аркада – низка однакових за розміром і формою арок, що спираються на стовпи або колони.

Архітектура – будівлі і споруди, а також комплекси їх , що створюють матеріально організоване середовище, потрібне людям для їхнього життя і діяльності, вміння проектувати і будувати споруди та комплекси їх відповідно до призначення, сучасних технічних можливостей, естетичних поглядів суспільства. Як частина засобів виробництва (промислові будівлі) і як частина матеріальних засобів існування суспільства (житлові будинки, громадські будівлі) архітектура є галуззю матеріальної культури. Разом з тим як вид мистецтва архітектура входить до сфери духовної культури, естетично формує оточення людей, виражає суспільні ідеї в художніх образах.

В архітектурі взаємозв’язані функціональні, технічні й естетичні засади (користь, міцність і краса).

Архітектура малих форм – невеликі споруди, що використовуються для організації відкритих просторів і доповнюють архітектурно-містобудівну й садово-паркову композицію. Мають функціонально- декоративне (фонтани, сходи, огорожі) або меморіальне (стели, обеліски) значення, а також є елементом благоустрою території (ліхтарі, кіоски) або носіями інформації (реклама та їн.).

Архітектурна акустика вивчає поширення звуку в приміщенні, вплив відбивання і вбирання звуку захисними конструкціями на чутність мови й музики.

Архітектурний ансамбль – узгоджене розташування будівель, споруд, монументів, що утворюють єдину архітектурно-просторову композицію, створену на основі певного ідейно-художнього задуму з урахуванням функціональних потреб, практичної доцільності, природного й архітектурного оточення , які забезпечують єдність зорового сприйняття.

База – основа, підніжжя колони або стовпа.

Балка – конструктивний елемент у вигляді бруса, що працює головним чином на згин. Балки бувають залізобетонні, металеві й дерев’яні.

Блок об’ємний – конструктивний монтажний елемент, що є частиною об’єму споруджуваної будівлі.

Блокована виробнича будівля – укрупнена на основі уніфікованих типових секцій (УТС) промислова будівля, в якій розміщені різні виробництва.

Блокований житловий будинок – тип малоповерхового будинку з ізольованими входами до кожної квартири й приквартирними ділянками.

Брандмауер – протипожежна стіна, призначена для відокремлення суміжних приміщень будівлі або суміжних будівель з метою не дати поширитись пожежі.

Будинком - називається споруда, що має внутрішній простір, призначений і пристосований для того чи іншого виду людської діяльності ( наприклад, житлові будинки, заводські корпуси, вокзали і т.д.).

Балкон - складається з несучої конструкції, найчастіше у вигляді плити, підлоги і огорожі. Несучу конструкцію в сучасному масовому будівництві виконують із залізобетонних плит, затиснених з однієї сторони в стіні і прикріплених зварюванням до сталевих анкерів, забитих у стіни, а також панелі перекриття.

Висотою поверху – є відстань по вертикалі від рівня підлоги розташованого нижче поверху, до рівня підлоги, розташованого вище поверху, а в верхніх поверхах та одноповерхових будівлях – до верху позначки горищного перекриття.

Вікна – влаштовують для освітлення і провітрювання приміщень; вони складаються з віконних прорізів, рам чи коробок і віконних сплетінь.

Ворота – роблять для пропускання наземного транспорту в зовнішніх стінах промислових будівель. Їх розташування і кількість визначають з урахуванням специфіки технологічного процесу, характеру об’ємно- розпланувального вирішення будівель.

Галерея – у житлових і громадських будівлях довге крите світле приміщення, в якому звичайно одну з поздовжніх стін заміняють колони або стовпи, а іноді ще й балюстрада. Галерея об’єднує низку суміжних входів і зв’язує між собою основні приміщення або частини будівлі.

Дах - є конструктивним елементом, що захищає приміщення і конструкції будинку від атмосферних опадів. Вона складається з несучих елементів і частини, що обгороджує. Дах, сполучений з перекриттям верхнього поверху, тобто без технічного поверху (чи

горища), називається сполученим дахом чи покриттям. Крім того, плоскі дахи можна використовувати як площадки для відпочинку й інших цілей.

Двері – служать для сполучення між приміщеннями. Складаються з дверних прорізів, що влаштовуються у стінах і перегородках, дверних коробок і дверних полотен.

Деформаційні шви – влаштовують щоб уникнути появи в стінах будинків тріщин від нерівномірного осідання чи фундаментів внаслідок деформації матеріалу стіни при коливаннях температури.

Єдина модульна система (ЄМС) у будівництві – правила координації розмірів будівель і споруд, їх елементів, конструкцій, деталей та устаткування на основі кратності цих розмірів прийнятому основному модулю, що дорівнює 100 мм. ЄМС визначає також похідні (укрупнені й дробові) модулі, розташування модульних розбивочних осей і прив’язування до них конструктивних елементів, вимоги щодо уніфікації об’ємно-розпланувальних параметрів і моделей та ін.

Захисні конструкції – елементи конструкцій, з яких складається зовнішня оболонка будівлі або які поділяють будівлю на окремі приміщення; можуть водночас бути й несучими конструкціями.

Звуковбирні конструкції і пристрої для вбирання падаючих на них звукових хвиль ; до цих конструкцій входять звуковбирні та інші матеріали.

Інженерна підготовка територій населених місць – комплекс інженерних заходів з метою освоєння територій для доцільного містобудівного використання, поліпшення санітарно-гігієнічних і мікрокліматичних умов населених місць. До складу інженерної підготовки територій входять вертикальне розпланування територій,

135

організація поверхневого стоку й видалення застійних вод, спорудження й реконструкція водоймищ , берегозміцнюючих споруд, зниження рівня ґрунтових вод, захист територій від затоплення й підтоплення, освоєння ярів, боротьба з карстовими явищами, зсувами та ін. Інженерна підготовка територій є невід’ємною частиною містобудування.

Інтер’єр - внутрішній простір будівлі або окремого приміщення.

Каркас – несуча конструкція з вертикальних стояків і колон та опертих на них горизонтальних елементів (балок, ригелів, прогонів, ферм); вона сприймає основні навантаження й забезпечує міцність та стійкість споруди в цілому.

Композиція архітектурна – (складання, зв’язування, з’єднання, влаштування) – побудова архітектурного твору, з’єднання його окремих частин і елементів, зумовлене ідейно-образним змістом, характером і призначенням споруди або ансамблю.

Кроком при проектуванні плану будинку є відстань між координаційними осями, що розчленовують будинок на планувальні чи елементи визначають розташування вертикальних несучих конструкцій будинку (стін, колон, стовпів). У залежності від напрямку в плані будинку крок може бути поперечний чи подовжній.

Крокви – основна несуща конструкція даху, що, спираючись на стіни чи окремі опори будинку, визначає кількість схилів і кут їхнього нахилу. Крокви бувають приставні й висячі.

Кістяк будинку –(фундаменти, стіни, окремі опори і перекриття) утворюють просторову систему вертикальних і горизонтальних несучих елементів, визначає так звану конструктивну схему будинку.

Карнизами називають горизонтальні профільовані виступи стіни, призначені для відводу вод, що попадають на захисні конструкції будівлі. Форми і конструкції головних карнизів залежать від архітектурно-конструктивного вирішення будинку,його розмірів.

Колони – для влаштування каркасів одноповерхових і багатоповерхових будівель.

Лоджія – приміщення (ніша), заглиблення на фасаді житлової або громадської будівлі, звичайно закрите з одного боку, з дверними й віконними прорізами. Лоджія може мати різні глибину й протяжність по фасаду й використовується як балкон, схований у будівлі, або тераса.

Мікрорайон – первинний елемент селітебної території міста (селища), що включає житлову забудову й комплекс установ повсякденного культурно- побутового обслуговування населення.

Мауерлати – служать для рівномірного розподілу навантаження від кроквяних ніг на стіну.

Основи - називається масив грунту, розташований під фундаментом і сприймаючий навантаження від будинку.

Пандус – прямокутна або криволінійна в плані похила площадка, призначена для забезпечення плавного переходу з позначки ґрунту на позначку підлоги будівлі. Найчастіше пандуси роблять у громадських, промислових будівлях, транспортних спорудах і гаражах, різних підземних переходах та ін.

Парапет – невисока суцільна стінка, що огороджує покриття будівлі, терасу, балкон, набережну, шляхопровід міст та ін.

Пасаж – тип торговельної будівлі, в якій магазини розташовуються ярусами обабіч широкого проходу з заскленим покриттям .

Підкліть – нижній, не житловий поверх кам′яного або дерев'яного житлового будинку в народній архітектурі.

Пілястра – плоский вертикальний прямокутний виступ у стіні або стовпі, який найчастіше повторює всі частини й пропорції ордерної колони.

Портал – горизонтальний конструктивний елемент покриття будівлі або споруди, що спирається на основні несучі конструкції покриття (балки, ферми, арки або рами). По прогонах укладають захисні елементи покриття. Бувають металеві, залізобетонні і дерев’яні.

Прольотом – у плані називають відстань між координаційними осями несущих стін чи окремих опор у напрямку, що відповідає довжині основної несущої конструкції перекриття чи покриття.

Перекриття - являють собою горизонтальні несучі конструкції, що спираються на несучі чи стіни стовпи і сприймаючі передані на них постійні і тимчасові навантаження. Одночасно перекриття, зв'язуючи між собою стіни, значно підвищують їхня стійкість і збільшують просторову твердість будинку в цілому.

Перемички – конструкція, що перекриває прорізи в стінах (віконні й дверні) і підтримує розташовану вище частину стіни.

Промислові будинки – спорудження для розміщення знарядь виробництва і виконання трудових процесів, у результаті яких виходить промислова продукція .

Поверх – приміщення, розташовані на одному рівні, розділяються перекриттями.

Рухомі тротуари – що створюють рухомі комфортні умови руху людей у місцях скупчення великих мас ( на виставках, вокзалах )

Стійкість основи – здатність основи будівлі або споруди чинити опір випиранню ґрунту (з під підошви фундаменту) під впливом передаваних навантажень.

Сільськогосподарські будинки - що обслуговують потреби сільського господарства (будинки для змісту худоби, тварин і птахів, теплиці, склади сільськогосподарських продуктів і т.п.).

Стіни - за своїм призначенням є вертикальними огородженнями й одночасно виконують несучі функції.

Сходи – служать для сполучення між поверхами, а також для евакуації людей з будинку. Приміщення, в яких розташовуються сходи, називаються сходовими клітками.

Типізацією –називають добір кращих з технічної та економічної сторони рішень окремих конструкцій і цілих будинків, призначених для багаторазового застосування в масовому будівництві.

Тамбур – невелика прибудова до будівель і споруд перед зовнішніми дверима, прохідний простір між ними або вигороджений усередині будівлі об’єм приміщення, призначений для захисту від холодного повітря, вітру та ін.

Уніфікація - об'ємно-планувальних параметрів будинків і розмірів конструкцій і будівельних виробів здійснюється на основі Єдиної модульної системи (ЕМС), тобто сукупності правил координації розмірів будинків і їхніх елементів на основі кратності цих розмірів встановленій одиниці, тобто модулю.

Фундаменти – є підземною конструкцією, що сприймає все навантаження від будинку і передає його на грунт.

Фронтон – є трикутна стінка, що закриває горища при двосхилих дахах і обрамлена карнизом. Таку ж стінку , але без карниза називають - щипцем.

Цоколь – є нижня частина стіни, розташована безпосередньо над фундаментом,захищає будинок від впливу опадів і випадкових механічних ушкоджень.

Цивільні будинки – призначені для обслуговування побутових і суспільних потреб людей. Їх розділяють на житлові і суспільні.

Еркери - представляють обгороджену зовнішніми стінами частину кімнати, що виступає за зовнішню площину фасадної стіни і освітлюється одним або кількома вікнами.

Етажерки – це найчастіше багатоярусні споруди всередині виробничої будівлі, на яких розміщують великогабаритне устаткування.

Ескалатор - являє собою сходи, що рухаються, розташовані під кутом 30° і призначені для організації руху людей з одного рівня на іншій. Їх застосовують у громадських будинках, де одночасно знаходиться велике число людей (універмаги, вокзали, театри та ін.).

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………3

Розділ1.Загальні відомості про будівлі………………...4

1. Суть архітектури та їх завдання……………..……4

2. Будівлі і вимоги до них…………….……………...9

   1. Поняття про будівлі і споруди……………………9

   2. Вимоги до будинків і їхня класифікація………..10

   3. Уніфікація, типізація і стандартизація………….15

   4. Єдина модульна система………………………...17