2. Проектування підвалів. Технічні підпілля

Розрізняють три типи підземної частини цивільних будинків: з підвалом, з технічним підпіллям і без підвалу.

У підвалах розміщають різні підсобні служби, що забезпечують нормальну експлуатацію будинку. Однак у даний час у зв'язку з центральним теплопостачанням будинків кількість будинків з підвалами скоротилося.

Для трасування інженерних мереж і комунікацій усередині будинку влаштовують технічні підпілля. Це створює не тільки зручність їхньої експлуатації, але і знижує витрати на будівництво будинку в цілому.

При спорудженні будівель без підвалів вартість підземної частини зменшується. Однак слід мати на увазі, що доводиться робити заглиблені приміщення для вузлів керування інженерними комунікаціями (ввід електроенергії, водопроводу, тепломережі).

Зовнішні стіни підземної частини підвалів звичайно виконують з тих же матеріалів, що і фундаменти без підвальних будівель. Вони повинні мати достатню стійкість проти горизонтального тиску ґрунту, а при опалюваних підвалах – також належні теплотехнічні якості. Для освітлення і провітрювання підвалів у зовнішніх стінах улаштовують вікна, розташовані нижче рівня землі, а перед вікнами - колодязі,так називані приямками.

Входи в підвальні поверхи роблять всередині будівлі в місці розташування сходової клітки або у вигляді відкритих назовні одномаршових сходів, які розташовують в особливих приямках. Ці сходи примикають звичайно до зовнішньої стіни і захищені підпірною стіною.

Для захисту від осідання приямок , вони можуть бути перекриті або обгороджені прибудовою.

Особливу увагу при влаштуванні підвалів, як і взагалі при влаштуванні фундаментів, необхідно приділяти їхній гідроізоляції. Для безпідвальних будинків це важливо, якщо ґрунтові води агресивні.

Захист від ґрунтової вогкості здійснюється пристроєм горизонтальної і вертикальної гідроізоляції. Горизонтальна гідроізоляція виконується з двох шарів толю або руберойду, склеєних відповідно дьогтьовою

або бітумною мастикою, або ж шару цементного розчину (складу 1:2 з добавкою церезиту) товщиною 2-3 див. Вертикальну гідроізоляцію здійснюють старанним пофарбуванням зовнішніх поверхонь стін фундаменту, що стикаються з ґрунтом, гарячим бітумом. При висоті рівня ґрунтових вод від 0,2 до 0,8 м застосовують обклеювальну ізоляцію, що складається з двох шарів руберойду на бітумній мастиці. Рекомендується також для стін підвалів додатковий пристрій глиняного замка із шару м'ятої зволоженої глини. Існують також інші способи влаштування гідроізоляції.

При наявності агресивних, вод фундаменти виконують з бетону на пуцолановому портландцементі і шлакопортландцементі. Щоб попередити проникання дощових і поталих вод до підземних частин будинку, роблять планування поверхні ділянки під забудову, створюючи необхідний ухил для відводу поверхневих вод від будинку. Навколо будинку уздовж зовнішніх стін улаштовують вимощення з щільних водонепроникних матеріалів (асфальт, асфальтобетон і ін.). Ширина вимощення приймається не менш 0,5м з ухилом від будинку 2-3%. Для пристрою вимощення використовують також спеціальні збірні плити.

Гідроізоляцію надземної частини стін завжди влаштовують на рівні не менш 150 мм

вище поверхні землі по всій товщині зовнішніх і внутрішніх стін.