Розділ 1. Теоретичні аспекти методики організації проектно-технологічної діяльності на уроках трудового навчання
Метод проектів: суть, переваги і недоліки. Етапи проектно-технологічної діяльності
Кожна людина хоче бути прийнятою у певній соціальній групі і для цього намагається проявити найкращі свої якості. У навчально-виховному процесі вчитель повинен створювати такі умови, де б учень міг проявити свої творчі здібності. Ця задача також висвітлена в навчальній програмі з трудового навчання для загальноосвітніх навчальних закладів. На уроках «Технології» або «Трудового навчання» це можна досягнути у результаті трудової діяльності, виконуючи певну трудову операцію і при цьому створюючи виріб, який містить в собі креативні ідеї учня.
Для того, щоб зрозуміти кожного учня і побачити в ньому особистість можна використовувати різноманітні форми і методи навчання, котрі розвивають, перш за все, його творчий потенціал.
Психологи відмічають, що будь-яка людина в суспільстві має якийсь прихований талант, якісь задатки та творчі здібності. Тому задача перед суспільством і, перш за все, перед вчителем полягає в тому, щоб ці творчі здібності розвинути, незалежно від тої оціночної системи до якої всі звикли.
Для початку необхідно з’ясувати, що ми розуміємо під поняттям творчості. Різні джерела тлумачать поняття «творчість» по своєму. Наприклад, академічний тлумачний словник говорить, що творчість - це діяльність людини, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення [ http://sum.in.ua/s/tvorchistj ]. Проаналізувавши різні тлумачення ми дійшли до висновку, що творчість – це, перш за все, продуктивна людська діяльність, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей.
Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості). Здатність до творчості – головна властивість людини, яка відрізняє її від тварин. Бути творцем – головне покликання людини.
Людина може бути розумною і розсудливою, обмірковувати кожен свій крок і при цьому залишатися виконавцем.
Людина може читати книжки, дивитись документальні і наукові фільми, зберігати масу відомостей з різноманітних галузей знань, досягти вершини інтелекту, але для навколишнього середовища нічого не зробити. При цьому вона залишається ерудитом, споживачем інформації, а не творцем.
Високоосвіченість і творчість не мають прямого зв’язку. Творчою може бути людина малоосвічена, з досить туманними уявленнями про загальну культуру.
Для творчої діяльності характерним є наявність певного задуму, а саме: змінити методи, прийоми у тій чи іншій галузі, створити нове знаряддя, сконструювати нову машину, здійснити певний науковий експеримент тощо. [http://posibnyky.vntu.edu.ua/psihologiya/r272.htm]
Оскільки ми вже сказали, що творчість – це створення чогось унікального і нового, то постає декілька проблем:
що в наш час можна створити унікальне і нове, якщо практично все вже створено;
що необхідно учню вивчити і дослідити, якщо все вже досліджено і відомо всім;
яким чином ми, як вчителі трудового навчання і технологій, можемо зробити так, щоб учень дійсно створив свій унікальний і незвичайний виріб або продукт.
Із вище сказаного можна сформулювати задачу для вчителя, яка полягає в тому, що кожен учень повинен не просто пройти тим шляхом, який вже відомий і передбачає примітивне заучування матеріалу, його повторення і передачу набутої інформації і досвіду наступному поколінню, а повинен у цьому «відомому» самовиразитись, таким чином ставши самим для себе і вчителем, і учнем, і, можливо, стати вчителем для того, хто знаходиться поруч з ним.
Існує достатньо багато прийомів, форм роботи, методів, які сприяють цьому розвитку. Але більш системно всі ці принципи виражені у практичній діяльності, а саме в методі проектів. Тому що сам метод проектів, був розроблений у 20 роках ХХ ст. американськими вченими Джоном Дьюї та Вільямом Кілпатріком і в перекладі він означає «виклик», «проблема».
Сам метод проектів передбачає появу якоїсь ідеї, потім розробляється план реалізації, сама реалізація і рефлексія, тобто самооцінка, що є також однією із задач трудового навчання: «оволодіння вміннями оцінювати власні результати предметно-перетворювальної діяльності та рівня сформованості ключових і предметних компетентностей» [навч. Програма 2012].
Термін «проект» – це сукупність певних дій, документів, попередніх текстів, задум чи план на створення матеріального об’єкту, предмету, створення різного роду теоретичного продукту. Щодо трудового навчання, проект слід розуміти, як самостійну творчу роботу учня, яка виконується (від задуму до його втілення в життя) під контролем та постійним консультуванням учителя.
Під час спілкування з учителями та методистами трудового навчання виявилось, що більшість із них ототожнюють поняття «проектно-технологічний метод навчання» й «навчання проектно-технологічної діяльності», тоді як ці поняття відрізняються за своїм змістом. Під проектно-технологічним методом навчання треба розуміти такий метод навчання, коли учні набувають знання і вміння у процесі планування й виконання самостійних технічно-творчих проектів. Навчання ж, проектно-технологічної діяльності, обумовлюється способом взаємодії з оточуючим світом, тобто формуванням проектно-технологічної культури. Тому можна зробити висновок, що найбільш оптимальні умови для навчання проектно-технологічної діяльності та використання проектно-технологічних методів можна створити у процесі вивчення учнями змісту освітньої галузі «Технологія».
Отже, проектно-технологічна діяльність є обґрунтованою і спланованою діяльністю, яка передбачає розроблення конструкції, технології виготовлення і реалізацію об'єкта проектування та спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань і вмінь.
На основі аналізу наукових праць [(Дубасенюк О. А. Професійна підготовка майбутнього вчителя до педагогічної професії : монографія / О.А. Дубасенюк, Т.В. Семенюк, О.Є. Антонова. – Житомир : Житомир. держ. пед. ун-т, 2003. – 192 с.)] виявлено, що проектна діяльність є доцільною в процесі вивчення методичних та фахових дисциплін, оскільки забезпечує учням "вільний вибір дій" та виявлення ініціативи (Д. Жак), дає можливість задіяти у проектній діяльності "і розум, і серця, і руки" (І. Флітнер) та створює умови для взаєморозуміння в педагогічній підсистемі "вчитель - учень" через урахування вікового і освітнього рівня тих, хто навчається (Дж. Айрінг).
У психологічному значенні поняття проектування останнім часом набуло значної актуальності і нового змісту у зв'язку з розробкою проблеми проектування освітніх систем (Є.І.Ісаєв, В.Я.Ляудис, В.І.Слободчиков, Н.Ф.Тализіна, І.С.Якиманська). Багато уваги приділяється перетворювальній функції проектування стосовно наявного рівня знань. Н.Ф.Тализіна вказує, що "проекти виступають у ролі доповнень і трансформ; вони спрямовані на те, щоб змінити існуючий стан справ. За змістом проектування виступає як перетворення вже існуючих об'єктів у нову форму" [ (Талызина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности младших школьников: [книга для учителя] / Н. Талызина. – М. : Просвещение, 1988. – 175с)]. Вона представляє позицію, відповідно до якої проектування є рушійним механізмом справді розвиваючого утворення: "предметом проектування і є створення умов (засобів, механізмів) кроку розвитку системи утворення в цілому, переходу з одного стану в інший" [ (Талызина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности младших школьников: [книга для учителя] / Н. Талызина. – М. : Просвещение, 1988. – 175с)].
Зарубіжні педагоги вважають, що метод проектів полягає у стимулюванні інтересу дітей до навчання через організацію їхньої самостійної діяльності, постановку перед ними цілей і проблем, розв’язання яких веде до появи нових знань та вмінь.
У продуктивному навчанні цей метод використовувався для розвитку творчості, пізнавальної активності, самостійності, побудови індивідуальних освітніх шляхів учнів.
Метод проектів – система навчання, за якої учні набувають знань в процесі планування та виконання завдань-проектів, які поступово ускладнюються.
Проаналізувавши методичний матеріал і досвід інших вчителів та педагогів ми визначили наступні позитивні сторони методу проектів:
кожен учень створює виріб, який важливий особисто для нього, а тим самим він вкладає якісь емоційні складові і той досвід, який він отримує в процесі створення виробу буде максимально для нього корисний;
вчитель може вибрати будь-які часові рамки, тобто проект може бути довгостроковим, таким чином залучивши учнів на якийсь тривалий термін до проектної діяльності, і в той же час можна зробити його в рамках уроку або частини уроку;
кожен учень під час проектної діяльності навчається ставити перед собою цілі, причому як короткострокові так і довгострокові. Це, до речі, є те, що вимагають нові стандарти освіти згідно чинного законодавства України;
учні навчаються планувати роботу. Проект повинен мати чітку структуру і план реалізації, а це є дуже важливим для соціальної адаптації;
діяльність може бути як індивідуальна, так і колективна. При цьому, наприклад, в колективній роботі, якщо одного учня, який має дещо вищий рівень знань, умінь і навичок поставити у ролі помічника вчителя (тьютора), то в нього, по-перше, підвищиться самооцінка, а по-друге, інші учні, які одного віку з ним, будуть сприймати інформацію і засвоювати її набагато краще, ніж те саме розповідав би вчитель. А це в свою чергу підштовхує інших до саморозвитку, оскільки більшість учнів підліткового віку намагаються буди лідерами, тобто першими в чомусь;
будь-який проект має бути представленим та захищений прилюдно. А це сприяє розвитку комунікативних якостей. Учень повинен відстояти свою точку зору, тому що в рамках однієї теми, може бути декілька або велика кількість однотипних виробів. Необхідно вміти довести, що твій виріб, твоя точка зору на даний момент у ряді з іншими факторами є найважливішою і правильною. Уміння представити виріб, уміння висловити свої думки являється показником особистісного розвитку та комунікативних якостей в рамках навчального процесу;
метод проектів передбачає співпрацю, де вчитель є колегою для учня, але старший. І після цього вони вже починають відноситися один до одного по іншому, тобто на більш вищому рівні спілкування;
учень навчається шукати і користуватись інформацією, що сприяє розвитку таких психічних процесів як аналіз і синтез;
учень набуває надпредметних знань, оскільки проектно-технологічна діяльність передбачає непредметний рівень. Але ці знання можуть потім бути застосовані у різних формах і методах роботи, які виникають у повсякденному житті. Крім того, це виконання різноманітних соціальних ролей. Звісно що це передбачає певні труднощі і виконання великої роботи, але в той самий час сприяє соціальній адаптації і учень починає розуміти себе не як людину, яка нічого не може зробити, а як особистість, що має свої права і може на щось вплинути.
До «мінусів» методу проектів можна віднести наступні твердження:
недостатня підготовка молодого вчителя. Тобто вчитель повинен сам дуже добре володіти навчальним матеріалом, повинен вміти правильно виконувати технологічні операції та створювати проекти. Досконале оволодіння методикою створення проектів можливе лише за рахунок багаторазової розробки проектних виробів самим вчителем, що є дуже проблематичним у зв’язку з низьким рівнем матеріально-технічної бази і дефіцитом часу, що передбачений навчальним планом;
інертність учнів і відсутність мотивації. Причиною цього є лінощі, тому що необхідно проявити себе, а не сховатися за спинами товаришів;
велика трудомісткість, будь-то короткостроковий або довгостроковий проект.
Як ми бачимо «плюсів» більше ніж «мінусів». До того ж можна сказати, що за допомогою методу проектів кожен учень навчається успішно, тому що будь-хто, незалежно від своїх розумових здібностей може проявити себе. А найголовніше те, що учень може здивувати оточуючих і оточення, навіть той самий колектив, буде дивитися на нього інакше. А якщо навіть вчитель здивувався результату, то кожен бачить в учні особистість. А прояв особистісних якостей є однією з найголовніших цілей сьогоднішньої освіти.
Аналізуючи значення методу проектів у технологічній освіті учнів, учителі технології вважають:
працювати стає настільки цікавіше, що на якийсь час можна забути про недоліки в матеріальному забезпеченні занять;
підсилюються контакти з батьками учнів на основі спільних обговорень проектів;
підвищується творча активність усього педагогічного колективу, прагнення до використання інтеграції в навчанні школярів.
Як відомо, успішність та ефективність проектно-технологічної діяльності, як будь-якої іншої, забезпечується за умови правильної та послідовної організаційно спланованої взаємодії вчителя й учнів, яка розкриває послідовність здійснення основних етапів виконання проектних завдань учнями на уроках трудового навчання.
Існує декілька підходів до визначення основних етапів проектного навчання. Зокрема, Г.С. Альтшуллер, Н.В. Матяш, В.Д. Симоненко вбачають, що виконання проектних завдань має здійснюватися у три етапи: організаційно-підготовчий, технологічний і заключний; Н.І. Шиян пропонує здійснювати виконання проектів у п’ять етапів: пошуковий, аналітичний, практичний, презентаційний і контрольний (рис.1.1)
а б
Рис.1.1. Етапи проектного навчання за: а) Г.Альтшулером; б) Н.Шиян
На наш погляд, проектно-технологічна діяльність, як загальна система, має складатися з таких чотирьох основних етапів (стадій), які взаємопов’язані між собою і найефективніше розкривають послідовність розробки та виконання проекту учнями на уроках трудового навчання: організаційно-підготовчого, конструкторського, технологічного та заключного
Рис.1.2. Етапи проектно-технологічної діяльності
На кожному етапі учні здійснюють відповідну систему послідовних дій (стадій) у виконанні проекту, які змінюються залежно від вікових та індивідуальних особливостей кожного учня, а вчитель при цьому є організатором навчально-трудової діяльності учнів.
Перший етап проектно-технологічної діяльності (див. рис. 1.1) — організаційно-підготовчий, на якому перед учнями постає важлива проблема — правильно вибрати об’єкт проектування, адже від цього залежить найбільшою мірою успіх подальшої роботи. На цьому етапі учні повинні вибрати і поставити перед собою проблему, усвідомити значення майбутнього виробу як для самих себе, так і для суспільства загалом, тобто визначитись у доцільності виконання проекту. Учні формують і пропонують різні ідеї, а згодом і варіанти конструкції; визначають та обговорюють оптимальний варіант запропонованої конструкції, найбільш вдалі параметри своєї майбутньої конструкції з погляду умов використання, з власного досвіду та досвіду оточуючих. Вся ця робота розпочинається з пошуку інформації, у тому числі з використанням Інтернету, наукових і періодичних видань. Завдання учнів — зібрати якомога більше інформації з даного питання.
Таким чином, на цьому етапі учні здійснюють генерацію ідей, що є найважливішим елементом у проектно-технологічній діяльності, адже саме під час такої розумової діяльності відбувається інтелектуальне зростання людини, становлення особистості. Учень вчиться аналізувати, порівнювати, узагальнювати, проводити корекцію, планує свою подальшу діяльність. Поряд із цим він узагальнює вивчений матеріал, цим самим включаючи його в загальну систему своїх знань і вмінь.
Заключним елементом цього етапу є узагальнення та прийняття дизайнерського рішення, а також визначення, скільки часу необхідно для виготовлення об’єкта проектування.
Отже, цей етап проектно-технологічної діяльності складається з таких стадій: пошук проблеми, усвідомлення проблемної сфери, генерування ідей і вироблення варіантів, формування основних параметрів, вибір оптимального варіанта й обґрунтування проекту, аналіз майбутньої діяльності, прогнозування майбутніх результатів. Засобами діяльності виступають особистий досвід учнів, досвід вчителів, батьків, а також засоби масової інформації — журнали, книги, Інтернет тощо. Результатом діяльності учнів на даному етапі є набуття нових знань, умінь, а також визначений оптимальний варіант конструкції.
Наступним етапом проектно-технологічної діяльності учнів є конструкторський етап, на якому юні винахідники складають ескіз своєї найдосконалішої та найкращої конструкції, що відповідає сучасним вимогам і модним тенденціям дизайну; здійснюють добір матеріалів та інструментів; визначають найдоцільнішу технологію виготовлення обраної конструкції; виконують економічні, екологічні та міні-маркетингові дослідження. Засобами діяльності виступають усі робочі інструменти і пристрої, якими користуються учні під час розробки проекту. Результатом діяльності учнів на цьому етапі є набуття нових знань, умінь і готові графічні документи.
Конструкторський етап складається з таких стадій: складання ескіза; розробка конструкторсько-технологічної документації; добір матеріалів; вибір інструментів та обладнання; вибір технології обробки деталей виробу, їх з’єднання, оздоблення; організація робочого місця; економічне й екологічне обґрунтування; міні-маркетингові дослідження, у процесі яких визначають доцільність виготовлення проекту з точки зору економії матеріалів та енергоресурсів для його виготовлення. Перед тим як що-небудь виготовити, треба зважити, чи доцільно виконувати цей проект взагалі. Яким буде прибуток чи збиток? Відповіді на ці запитання дають економічні розрахунки. Таким чином, необхідно вчити учнів знаходити раціональні конструкції, виявляти завзятість, спритність, кмітливість, щоби виготовити корисну річ з мінімальними матеріальними затратами, з недорогих матеріалів (чи навіть з їх відходів, обрізків) і, разом з тим, наділивши її цілим рядом переваг.
У проспекті творчого проекту на цьому етапі необхідно дати: обґрунтування витрат необхідних матеріалів, засобів, енергії для виготовлення виробу; визначення його собівартості та ціни; передбачуваних прибутку і термінів реалізації.
Наступним моментом цього етапу є здійснення екологічної експертизи, де учні повинні дати повну характеристику з точки зору екологічної безпеки виготовлення, і не менш важливим є обґрунтування використаної сировини. І, нарешті, учні мають вивчити потреби ринку в конс-трукції та спромогтися, наприклад, через виставки віднайти пропозиції на її виготовлення.
На третьому етапі, технологічному, учні виконують заплановані операції, здійснюють самоконтроль та оцінку якості виробу. Мета цього етапу — якісне і правильне виконання трудової операції. Предмет діяльності — створений матеріальний продукт, знання, вміння та навички. Засоби — інструменти й обладнання, з якими працює учень. Результат — набуття знань, умінь і навичок. Закінчені технологічні операції є проміжним результатом діяльності учнів на технологічному етапі.
Цей етап проектно-технологічної діяльності передбачає такі стадії, як: виконання технологічних операцій, передбачених технологічним процесом, самоконтроль своєї діяльності, дотримання технологічної, трудової дисципліни, культури праці й оцінка якості варіантів конструкцій.
На заключному етапі здійснюється кінцевий контроль, порівняння і випробування проекту; порівнюють виготовлену конструкцію із запланованою. Якщо будуть виявлені недоліки та неполадки, намагаються їх усунути, аналізують проведену роботу, з’ясовують, чи досягли учні своєї мети, який результат їхньої праці, здійснюють самооцінку спроектованого виробу. Насамкінець учні захищають свій проект (виріб, план, модель) перед однокласниками шляхом оформлення звітів, демонстрування, відповідають на запитання. Крім того, учні встановлюють, чи досягли вони своєї мети, який результат їхньої праці.
На підставі вище викладеного можна побудували структурно-функціональну модель проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання, під якою розуміємо сукупність педагогічних компонентів, що виконують специфічні функції та перебувають у взаємозв’язку.
На початковому етапі роботи учні визначають, який проект буде виконуватися: індивідуальний, парний чи груповий. Якщо проект парний або груповий, то відбувається формування мікрогруп за інтересами, розподіл ролей, завдань відповідно до рівня знань, бажаної практичної діяльності в рамках проекту.
У творчу діяльність учні залучаються поступово. Для цього їм необхідно ознайомитися з додатковою літературою щодо вибраної теми, знайти варіанти вирішення, розробити план ви конання поставленого завдання. Основним принципом навчання за проектною методикою є особистісна орієнтація навчального процесу на інтереси й цілі учнів. Завдання вчителя полягає в тому, щоби допомогти школярам засвоїти інформацію, виразити своє ставлення до світу, подій.
Конкретизуємо більш детально зміст спільної роботи вчителя й учнів (табл. 1.1) на уроках трудового навчання у процесі проектно-технологічної діяльності на всіх етапах її виконання. Ця діяльність має відповідати правильній і логічно послідовній організації роботи учня і вчителя за попередньо визначеним і обґрунтованим планом.[ Ящук, С. Проектно-технологічна діяльність. 5-9 класи [Текст] : зміст основних етапів / С. Ящук // Трудове навчання. — 2008. — №6(червень). — С. 3-6.]
Таблиця1.1