Властивості різних предметів

стіл	праска	машина	кіт
дерев’яний; металевий; складний; письмовий	гаряча; електрична; важка; з парою	має колеса; має двигун; має кузов; саморухома	пухнастий нявкає; має скелет; ловить мишей

Аналіз властивостей випадкових об’єктів дозволяє виділяти із них як корисні, так і зайві для даного фокального об’єкту. В даному випадку варіантами рішення можуть бути, наприклад складний стільчик, стільчик з коліщатами, стільчик оббитий м’яким хутром.

Не обов’язково, щоб всі обрані об’єкти якимось чином підходили до об’єкту, що удосконалюється, але, використовуючи цей метод, можна вибрати велику кількість самих різноманітних варіантів.

Після вибору оптимального варіанта загального рішення, загальної ідеї конструкції необхідна подальша, чисто конструкторська робота з розробки технічної документації, створенню та випробуванню експериментального зразка та ін.

Послідовність застосування методу фокальних об'єктів така:

1) вибір фокального об'єкта (наприклад, годинник);

2) вибір 3 – 4 випадкових об'єктів (вибирають, як правило, навмання зі словника, каталогу, технічного журналу тощо, наприклад: «кіно» , «змія», «каса», «полюс», «машина»);

3) складання списків ознак (властивостей) випадкових об'єктів (наприклад, кіно: широкоекранне, звукове, кольорове, об'ємне і т.п.);

4) генерування ідей шляхом приєднання до фокального об'єкта ознак випадкових об'єктів (наприклад: звуковий годинник, об’ємний годинник, годинник для театру, самозаводний тощо).

5) розвиток сполучень шляхом вільних асоціацій;

6) оцінка отриманих ідей і відбір корисних розв'язків.

Не обов'язково, щоб усі обрані об'єкти якимось чином підходили до об'єкта, що удосконалюється, але, використовуючи цей метод, можна вибрати велику кількість найрізноманітніших варіантів.

Слід зазначити, що метод фокальних об'єктів більше підходить у тих випадках, коли треба модернізувати, вдосконалити вже існуючий об'єкт або подати нову ідею, певний напрям у розвитку технічної думки. Цей метод не дає стовідсоткового розв'язку певної конструкторської або винахідницької задачі.

Метод створення образу ідеального об'єкта. Аналіз літературних джерел показує, що цей метод можна знайти в групі евристичних прийомів, які використовують для перетворення основних показників технічної системи: геометричних, фізико-механічних, енергетичних, дизайнерських тощо. Будують таблицю з двома рядами характеристик, що перетинаються по горизонталі – 10 евристичних прийомів (неологія, адаптація, аналогія, ідеалізація т.д.), а по вертикалі – 10 основних показників технічної системи, що вдосконалюють: геометричні, фізико-механічні тощо. Застосування одного з прийомів до зміни одного з параметрів дає простір для нових асоціацій під час пошуку нових технічних рішень [1, с. 14].

У цьому разі ідеалізація розглядається як наближення технічного об'єкта до ідеального, який відповідає всім вимогам розв'язуваної проблеми або технічної задачі.

Враховуючи сказане, можна стверджувати, що суть методу створення образу ідеального об'єкта можна подати у вигляді таких етапів:

1) чітке формулювання завдання (постановка проблеми);

2) визначення властивостей або параметрів, якими повинен володіти об'єкт (для розв'язання поставленої проблеми);

3) образне моделювання об'єкта з відповідним набором якостей, що дасть змогу розв'язати поставлену проблему;

4) схематичне або художнє перенесення даного образу на папір.

Методика ознайомлення учнів із вказаним методом може бути такою.

Під час проектування певного об'єкта вчитель визначає ряд функціональних вимог, які ставляться до майбутнього виробу. Важливо, щоб проектування починалося з проблемної ситуації. Можливий також варіант, коли учні самостійно у ході обговорення в малих групах (з використанням відповідної інтерактивної технології) будуть самостійно визначати вимоги до виробу, який проектується.

Ці вимоги записують на дошці або на великому аркуші паперу, який вивішують як плакат. Далі учитель ставить перед учнями завдання змоделювати об'єкт, який буде відповідати встановленим вимогам. Учителю треба заздалегідь обміркувати, де учні можуть повною мірою проявити свою творчість. Наприклад, стосовно розмірів виробу вчитель не ставить ніяких обмежень. Те саме стосується і кольору, матеріалу, інструменту тощо.

Метод навчальної дискусії – суперечка, обговорення будь-якого питання навчального матеріалу. Цей метод ґрунтується на обміні думками між учнями, вчителями й учнями, вчить самостійно мислити, розвиває вміння практичного аналізу і ретельної аргументації висунутих положень, поваги до думки інших. Як метод формування інтересу до знань, вона покликана не лише дати учням нові знання, а й створити емоційно насичену атмосферу, яка б сприяла глибокому проникненню їх в істину, отриманню від цього позитивних емоцій. Під час дискусії учень взаємно збагачуються навчальною інформацією.

Навчальна дискусія створює оптимальні умови для попередження можливих помилкових тлумачень, для підвищеної активності учнів і міцності засвоєння ними матеріалу. Вона вчить прийомів аргументування, наукового доведення. Участь у дискусії виховує в учнів уміння активно обстоювати власну точку зору, критично підходити до чужих і власних суджень.

На початку засвоєння модуля вчитель розкриває перед учнями тео­ретичний матеріал з основ художнього конструювання, принципів ком­позиції, стилістики, який дасть їм змогу розпочати пошук потрібної інформації, визначитись із напрямком, за яким вони бажають працю-зати. Слід пам'ятати, що деякі матеріали для виконання проекту (від зразків, технології виготовлення і матеріалів для роботи до технік деко-рування) учні мають віднайти та скомпонувати самостійно, і на цьому етапі основним завданням учителя є формування відповідних умінь і навичок для виконання цієї творчої навчально-пошукової роботи.

Результатом творчої діяльності учня є дизайн-проект з портфоліо та виготовленим виробом. Проект необхідно виготовляти дотримуючись всіх етапів проектної діяльності.

Під час виконання робіт необхідно приділяти увагу правилам без­печної праці, організації робочого місця та санітарно-гігієнічним ви­могам.

Таблиця 2.1