2. Особливості організації проектно-технологічної діяльності на уроках трудового навчання

Під навчальним творчим проектом, як відомо розуміють самостійно розроблений чи виготовлений виріб (від ідеї до його втілення), що володіє суб'єктивною чи об'єктивною новизною, виконаний під контролем і консультуванням вчителя.

Значення творчого проекту в освітній галузі "Технологія" визначається повнотою реалізації його основних функцій, а саме:

• дидактичною, спрямованою на поглиблення процесу формування системи політехнічних, загально-трудових і спеціальних знань, умінь і навичок;

• розвиваючою - розвиток моторики і творчих здібностей, психологічнихпроцесів (сприйняття, уваги, уяви, пам'яті, мислення, мови);

• пізнавальною - розширення кругозору учнів, пізнавальних інтересів, формування світогляду;

• виховною - становлення позитивних морально-вольових якостей особистості дитини: ініціативність, самостійність, комунікативність, підприємливість і т.д.

Важливим завданням навчання методом творчих проектів в межах освітньої області "Технології" є формування в учнів:

• технологічної грамотності, тобто свідомого і творчого вибору людиною оптимальних способів перетворюючої діяльності з маси альтернативних підходів з врахуванням її наслідків для природи і суспільства; вміння мислити системно і комплексно, самостійно виявляти потребу в інформаційному забезпеченню діяльності, безперервно оволодівати новими знаннями і застосовувати їх в якості засобів освітньої діяльності;

• технологічної освіченості, розуміючи як необхідний і достатній об'єм знань, умінь і навичок, що забезпечує людині можливість входження її в майбутню професійну діяльність; прагнення до безперервного вдосконалення своїх знань і вмінь, що дозволяють людині завжди бути в "діловій" формі і уважно реагувати на інформаційні і технологічні обставини, які постійно змінюються; високий рівень здібностей і наукових знань в перетворенні матерії, енергії та інформації в інтересах людського суспільства і природної сфери з урахуванням техноетики.

Зміст навчального проекту повинен базуватися на принципах дидактики з урахуванням специфіки віку школярів.

На першому етапі (початкові класи) на уроках праці, які нерідко об'єднуються з уроками образотворчого мистецтва й стають уроками художньої праці, учні набувають елементарних навичок роботи з папером, картоном, пластиліном, природними матеріалами. Також беруть участі, у вирощуванні сільськогосподарських рослин на пришкільній ділянці, доглядають домашніх тварин, квіти, ремонтують наочні посібники, виготовляють корисні речі, подарунки й іграшки для підшефного дитячого садка. Усе це закладає основи любові до праці, вміння й бажання працювати, сприяє розвитку інтересів і захоплень, організації корисних занять у вільний час. 

На іншому етапі (5-9 класи), спираючись на набутий у початкових класах досвід, учні здобувають знання, вміння й навички з оброблення металу, дерева, основ електротехніки, металознавства, графічної грамоти. У міських школах вивчають технічну й обслуговуючу працю, а в сільських - сільськогосподарську, обслуговуючу й технічну. 

На третьому етапі (9-12 класи) трудове навчання має професійно-орієнтований характер. Програми трудового навчання старшокласників передбачають оволодіння багатьма професіями. Профілі трудової підготовки визначають на місці, з урахуванням потреб народного господарства й наявної навчально-технічної та виробничої бази. 

Трудове й початкове професійне навчання не визначають однозначно професійного спрямування юнаків і дівчат, а мають загальноосвітній, загальнорозвиваючий і політехнічний характер. Набутий учнями початковий практичний виробничий досвід допомагає їм краще зрозуміти свої здібності, нахили, інтереси й остаточно визначитись у виборі професії.

На всіх етапах трудового навчання вирішуються завдання трудового виховання: учнів озброюють технічними та сільського-сподарськими знаннями, у них формуються трудові вміння й навички, здійснюється психологічна та практична підготовка до праці й вибору професії. 

Праця в шкільних майстернях, на навчально-дослідних ділянках сприяє усвідомленню школярами її суспільної користі й виробничої значущості. Різноманітність видів праці, у яких беруть участь учні, дає змогу розвивати їх задатки, нахили, інтереси, створює умови для вибору майбутньої професії. 

В організації трудового навчання вагома роль належить особистому прикладу вчителя праці, його майстерності та культурі. 

Метод проектів передбачає використання вчителем особистісно-орієнтованого підходу до навчального процесу, що підтри­мується такими дидактичними принципами:

• кооперація — у процесі роз­в'язання проблемних завдань здійснюється взаємодія між уч­нями і вчителем або ж учнів між собою у проектних групах; пе­редбачається залучення консуль­тантів з різних сфер діяльності;

• опора на суб'єктивний досвід учня — кожен школяр має мож­ливість застосовувати наявні у нього знання і досвід;

• індивідуальність — урахуван­ня інтересів учнів до певного ви­ду діяльності, темпу роботи, рів­ня розвитку творчо-технічних здібностей;

• вільний вибір — самостійний вибір теми проекту, мети, парт­нерів, джерел і способів одер­жання інформації, методів до­сягнення результатів та форми їх подання;

• зв'язок діяльності і реального життя — відбувається поєднан­ня теоретичних знань та практич­них дій; проектна діяльність пев­ною мірою спрямована на поліп­шення сприйняття навколишнього світу; проект передбачає результат.

Складовою системи трудового виховання школярів є також організація їх суспільно корисної праці. За суспільною значущістю її поділяють на продуктивну, суспільно корисну й побутову. 

Рис.1.3. Види праці за суспільною значущістю

Продуктивна праця учнів. Спрямована вона на створення матеріальних цінностей. Її організаційні форми на різних вікових етапах неоднакові. Продуктивна праця учнів може бути організована в навчальних майстернях, у процесі виготовлення продукції на замовлення, на пришкільних ділянках, під час трудової практики на виробництві й у сфері обслуговування. 

Суспільно корисна праця учнів. Такою працею може бути збирання макулатури, лікарських рослин, дарів лісу, надання допомоги ветеранам війни й праці, хворим і людям похилого віку. Виховна цінність суспільно корисної праці в тому, що школярі вчаться безкорисливо робити добрі справи, усвідомлюють необхідність поєднання суспільних та особнем й інтересів, розвивають почуття обов'язку перед людьми. 

Праця учнів з побутового самообслуговування. Ремонтуючи навчальне обладнання, підтримуючи порядок і чистоту в класах, шкільних майстернях, рекреаціях, на шкільному подвір'ї, учні вчаться працювати й цінувати працю дорослих, руками яких зведено шкільні будівлі, виготовлено меблі й навчальне обладнання, розвивають у собі бережливе ставлення до створеного. Роботу із самообслуговування учні мають виконувати і вдома.

Кожен вид праці покликаний сприяти фізичному, розумовому й моральному вихованню школярів. Однак для того, щоб праця виховувала, вона має бути належно організована. Передусім вона має бути цілеспрямованою, тобто учні повинні розуміти мету пропонованої роботи, знати, для чого вони її виконують, якими будуть їх результати. Кожен учень повинен усвідомити, що вимагають від нього. Під час проектно-технологічної діяльності вчителю необхідно зорієнтувати учня на правильний вибір об’єкту праці. Неусвідомлена праця не сприяє формуванню споживи в ній, любові до неї. 

Працю учнів необхідно пов'язувати з їх навчальною роботою, тому, підбираючи об'єкти праці для учнів, слід поєднувати їх з навчальною роботою. Важливо домагатися, щоб трудова діяльність школярів сприяла практичному застосуванню й поглибленню знань, підготовці до продуктивної праці в різних галузях виробництва, допомагала формуванню в них високих моральних якостей, підвищувала суспільну активність. Як стверджував А. Макаренко, праця без освіти, без політичного й морального виховання є нейтральним процесом. 

Виховна ефективність праці зростає за умови, що учні і є її організаторами, а не лише виконавцями. Тому педагоги повинні залучати школярів до пошуків об'єктів праці, її планування та організації колективу на її виконання. У такому разі вони будуть зацікавлені у своєчасності та якості виконання трудових завдань, у них формуватиметься ініціативність, самостійність і відповідальність. Виховання любові до праці, формування трудових умінь і навичок потребує систематичної праці учнів, а не випадкової участі в ній. Для цього класні керівники й адміністрація школи, плануючи залучення учнів у різних видах праці, мусять детально продумати її послідовність, усвідомити, якого виховного ефекту вони прагнуть досягти, пропонуючи дітям певний вид праці. 

Праця має бути доступною. Непосильна праця породжує невпевненість учня у власних силах, небажання виконувати її. Якщо робота надто легка і не потребує зусиль, вона викликає зневажливе ставлення. Праця повинна ускладнюватися за методами її виконання й збільшуватися за обсягом у міру набуття школярами трудового досвіду. Учнів слід привчати завершувати справу, починаючи з молодших класів. 

Висновки до першого розділу

У першому розділі висвітлені поняття "творчість", "метод проектів", "проект", "проектно-технологічна діяльність" та ін. Після аналізу досвіду вчителів трудового навчання була встановлена відмінність між поняттями «проектно-технологічний метод навчання» й «навчання проектно-технологічної діяльності», оскільки ці поняття відрізняються за своїм змістом. Також ми дізнали про переваги застосування методу проектів на уроках трудового навчання, в результаті чого, учень навчається ставити перед собою цілі, планувати роботу, співпрацює з вчителем, тим самим підвищуючи рівень спілкування та власну самооцінку. Також цей метод дозволяє проявити особистісні якості, що є однією з найголовніших цілей сучасної освіти. Були визначені та охарактеризовані етапи проектного навчання: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний та заключний (див. рис. 1.1).

Ми розглянули функції навчального творчого проекту: дидактичну, розвиваючу, пізнавальну, виховну. Також були охарактеризовані завдання, що виконуються за допомогою навчання методом проектів.

Зміст навчального проекту завжди повинен базуватися на принципах дидактики з урахуванням специфіки школярів: кооперація, опора на суб'єктивний досвід учня, індивідуальність, вільний вибір, зв'язок діяльності і реального життя. Трудове навчання у старшій школі повинно мати професійно-орієнтовний характер.

За суспільною значущістю її поділяють на продуктивну, суспільно корисну й побутову. Кожен вид праці покликаний сприяти фізичному, розумовому й моральному вихованню школярів. Однак для того, щоб праця виховувала, вона має бути належно організована. Неусвідомлена праця не сприяє формуванню споживи в ній, любові до неї.