Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Экологическое право.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
584 Кб
Скачать
☆

14.1.2. Поняття зон надзвичайних екологічних ситуацій, їх класифікація.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», надзвичайна екологічна ситуація - це надзвичайна ситуація, при якій на окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів із боку держави. Під негативними змінами в довкіллі розуміється втрата, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують, або виключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах.

75

Залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру згідно згаданої Постанови КМУ класифікуються на чотири рівня:

- державний;

- регіональний;

- місцевий;

- об'єктовий.

Для визначення рівня надзвичайної ситуації встановлюються три критерію:

1) територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

2) кількість людей, які постраждали, або умови життєдіяльності яких було порушено внаслідок надзвичайної ситуації;

3) розмір заподіяних (очікуваних) збитків.

Згідно до Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», зона надзвичайної екологічної ситуації - це окрема місцевість України, на якій виникає надзвичайна екологічна ситуація.

Згідно до законодавства України зони надзвичайної екологічної ситуації можуть класифікуватися таким чином (Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»):

- зона екологічної катастрофи - це територія, де внаслідок діяльності людини чи руйнівного впливу стихійних сил природи виникли стійкі, або необоротні негативні зміни в довкіллі, що призвели до неможливості проживання на них населення і ведення господарської діяльності;

- зона підвищеної екологічної небезпеки - це територія, де внаслідок діяльності людини або руйнівного впливу стихійних сил природи в довкіллі на тривалий час виникли негативні зміни, що ставлять під загрозу здоров'я людини, збереження природних об'єктів і обмежують ведення господарської діяльності.

До інших категорій зон надзвичайних екологічних ситуацій прийнято, зокрема, відносити зони екологічного лиха, екологічної кризи, екологічного ризику.

Зона екологічного лиха - це територія, де в результаті господарської чи іншої діяльності відбулися глибокі необоротні негативні зміни в довкіллі, що загрожують здоров'ю населення, стану природних екологічних систем, генетичних фондів рослинного і тваринного світу.

Зона екологічної кризи - це територія із сильним (різким) зниженням продуктивності і втратою усталеності, важко зворотними порушеннями екосистеми, що загрожують здоров'ю місцевого населення і передбачають лише вибіркове їх господарське використання і планування глибокого покращення.

Зона екологічного ризику - це територія з помітним зниженням продуктивності і усталеності екосистем, високою нестабільністю, що веде в подальшому до спонтанної деградації екосистем, але ще з можливістю оборотного поліпшення внаслідок скорочення господарського використання.

При оцінці екологічного неблагополуччя природних систем використовуються біологічні показники найбільш чутливих компонентів екосистеми: рослинності, тваринного світу і ґрунтів. Це більш 60 показників із різною поширеністю, достовірністю і значущістю, які об'єднують з показниками забруднення атмосфери, вод, ґрунтів, їх деградації.

76

Визначення зон екологічного неблагополуччя в міських та індустріальних системах складніше і менш розроблене. При оцінці екологічного неблагополуччя в таких системах, у першу чергу, використовуються медико-біологічні критерії, наприклад:

- погіршення здоров'я населення;

- збільшення дитячої смертності й смертності новонароджених;

- збільшення вроджених вад і різноманітних видів захворювання;

- перевищення в біосубстратах людини токсичних хімічних речовин та ін. Однак такі показники суттєво залежать від соціально-екологічних умов, етнічної

структури населення, якості медичного обслуговування і медичної статистики. Тому класифікація зон екологічного неблагополуччя міських й індустріальних систем потребує обліку показників забруднення атмосферного повітря, питної води, ґрунтів, селітебних і прилеглих до них територій, які визначаються більш незалежними і об'єктивними методами.