VI. Планування собівартості продукції

Собівартість – це сукупність витрат на виробництво і реалізацію продукції у грошовому виражені.

За методами планових розрахунків складових собівартості продукції, усі витрати прийнято поділяти на прямі, які можна визначити „прямим” рахунком для кожної одиниці продукції незалежно від обсягів виробництва (зарплата основних робітників, вартість основних матеріалів, технологічної енергії тощо), і непрямі, які можна визначити сумарно на весь обсяг продукції (наприклад, амортизація будівель), а потім розподілити між виробами відповідно до заданих критеріїв (пропорційно прямим витратам, трудомісткості продукції та ін.).

Загальна схема планування собівартості продукції за основними статтями витрат відображена на рис. 6.1.

Непрямі загальновиробничі витрати на весь обсяг виробництва визначатимуться на основі планових кошторисів: 1) на утримання і експлуатацію устаткування (табл. 6.1); 2) загальноцехових витрат (табл. 6.2).

Рис. 6.1. Порядок планування собівартості продукції

Витрати за статтями кошторису 1 і 2 (табл.6.1) визначені в попередніх розділах. Вартість допоміжних матеріалів (ганчір’я, мастил, емульсії тощо) визначається в межах вартості устаткування ( = 0,6..0,8%) з урахуван-ням коефіцієнта його завантаження:

, (6.1)

де - вартість устаткування (табл. 3.1); К_з – коефіцієнт завантаження технологічного устаткування (за результатами оптимізації виробничої програми).

Таблиця 6.1.

Плановий кошторис витрат на утримання і експлуатацію устаткування

№ з/п	Статті витрат	Сума, тис. грн.	Обґрунтування величини
1	Амортизація основних засобів виробничого призначення (II і III група)		табл. 3.2
2	Зарплата основна і додаткова допоміжних робітників		табл.5.2
3	Відрахування на соціальне страхування від зарплати допоміжних робітників		≈ 40% п.2
4	Допоміжні матеріали		формула 6.1
5	Енергія для виробничих потреб (силова)		формула 6.2
6	Витрати на ремонт устаткування інструментів і пристосувань		розділ 6
7	Малоцінні і швидкозношувані інструменти та пристрої		розділ 6
	Всього

Вартість енергії для виробничих потреб складається з витрат на силову електроенергію, стиснене повітря, воду і пару. Поміж цих витрат основну частину (90%) складає вартість споживаної енергії для приводу електродвигунів, яка визначається за формулою:

, (6.2)

де Ц_w – тарифна плата за одиницю споживаної електроенергії, Ц_w=,02436 грн./кВт-год.; Р_w – сумарна потужність установлених електродвигунів (див. табл.3.1); К_w – коефіцієнт використання потужності двигунів і втрат електроенергії, К_w= 0,8...0,9.

Витрати на інші види енергії складають 10...15% витрат на силову енергію.

До витрат на ремонт устаткування в даному випадку відноситься вартість запасних части і матеріалів, оскільки решта витрат (зарплата ремонтників, електроенергія тощо) враховані в інших статтях кошторису. Ці витрати складають 3...4 % вартості устаткування.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних інструментів і пристроїв складає 10...15 % вартості устаткування.

Плановий кошторис загальноцехових витрат складається в табличній формі (табл. 6.2) за результатами попередніх розрахунків. При цьому до складу відповідних витрат відноситиметься заробітна плата лише АУП, МОП та ІТП цехів (за виключенням оплати праці персоналу заводоуправління – відноситься до складу невиробничих витрат). Частка заробітної плати АУП, МОП та ІТП цехів складає 30% фонду оплати праці основних робітників.

Таблиця 6.2.