Прізвища, імена, по батькові змінюються за таким зразком:

Н.

Поліщук Тиміш Іванович

Панцьо Іван Якимович

Р.

Поліщука Тимоша Івановича

Панця Івана Якимовича

Д.

Поліщуку Тимош-еві (-у) Івановичу

Панц-еві (-ю) Іван-у (-ові) Якимовичу

Зн.

Поліщука Тимоша Івановича

Панця Івана Якимовича

Ор.

Поліщуком Тимошем Івановичем

Панцем Іваном Якимовичем

М.

...Поліщукові Тимошеві Івановичеві

...Панц-еві(-ю) Іванові Якимовичу

Кл.

Поліщук Тимоше Івановичу

Панцьо Іване Якимовичу

Н.

Шевченко Марія Олегівна

Шевченко Сергій Васильович

Р.

Шевченко Марії Олегівни

Шевченка Сергія Васильовича

Д.

Шевченко Марії Олегівні

ІІІевченк-ові (-у) Сергію(-єві) Васильовичу

Зн.

Шевченко Марію Олегівну

Шевченка Сергія Васильовича

Ор.

Шевченко Марією Олегівною

Шевченком Сергієм Васильовичем

М.

...Шевченко Марії Олегівні

...Шевченк-ові (-у) Сергієві Васильовичу

Кл.

Шевченко Маріє Олегівно

Шевченк-о (-у) Сергію Васильовичу

Чоловічі прізвища, утворені за допомоги присвійних суфіксів -ов, -ів (-їв), -ви, -ін (-їн) відмінюються, як іменники твердої групи II відміни, але в орудному відмінку вони мають прикметникове закінчення - им. У непрямих відмінках прізвищ на -ів суфіксальне і може зберігатися або переходити в е або в о. У сучасній українській мові обидва варіанти визнаються нормативними.

Н. Якимов

Р. Якимов-а

Д. Якимов-у

Зн. Якимов-а

Ор. Якимов-им

М. при Якимов-і (-у)

Не відмінюються псевдоніми і слов'янські прізвища на е, і (Де, Трублаїні, Леле, Емхе, Роде, Півтора- дні), а також прізвища іншомовного походження на і, е, у, о, наголошені а, я та інші нетипові для української мови закінчення (Беранже, Гете, Руставелі, Петефі, Лотяну, Шоу, Боккаччо, Гюго, Дідро, Золя, Дюма, 'Моравіа, Гамсахурдіа та ін.).

У подвійних прізвищах компоненти змінюються за загальними правилами відмінювання прізвищ: твори Карпенка-Карого, повість Нечуя-Левицького, виступ Милейко-Залузької, але: творчість Драй-Хмари, музика Косг-Анатольського.

Відмінювання іменників. Поділ їх на відміни

За належністю до роду та за характером відмінкових закінчень іменники поділяються на чотири відміни.

I відміна. До першої відміни належать іменники жіночого та чоловічого і подвійного роду із закінченням -а, -я (правда, ідея, Микола, собака, невдаха, суддя). Залежно від кінцевого приголосного основи іменники I відміни поділяються на три групи: тверду, м’яку і мішану.

До твердої групи належать іменники, основа яких закінчується на твердий приголосний і які мають закінчення -а: сторона, береза, Катерина, невдаха.

До м’якої групи належать іменники, основа яких закінчується на м’який приголосний і які мають закінчення -я: господиня, пекарня, Галя, Ілля, суддя.

До мішаної групи належать іменники, основа яких закінчується на шиплячий і які мають закінчення -а: пуща, суша, круча, межа.

II відміна. До другої відміни належать іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним та -й або з закінченням -о, -е (товариш, вирій, батько, Дніпро, дідище), а також іменники середнього роду на -о, -е, -я (око, море, знання), крім тих, що при відмінюванні набувають суфіксів -ат-, -ят-, -ен- (лошати, теляти, племені). Іменники II відміни за кінцевим приголосним поділяються на три групи: тверду, м’яку і мішану.

До твердої групи належать іменники чоловічого і середнього роду, основа яких закінчується на -ар, -ер, -ир, -ор, -яр, у яких наголос при відмінюванні не переходить на закінчення (базар, інженер, жир, прапор, столяр, маляр).

До м’якої групи належать іменники, основа яких закінчується на твердий приголосний, крім шиплячих (очерет, лист, срібло, вікно), також іменники чоловічого роду, основа яких закінчується на м’який приголосний (учень, січень, хміль, щавель), іменники середнього роду, основа яких закінчується на м’який приголосний (зілля, узлісся, питання, бажання) та із закінченням -е (поле, сонце, горе), а також іменники, що закінчуються на -ар, -ир, у яких наголос при відмінюванні переходить з основи на закінчення (кобзар — кобзаря, вівчар — вівчаря).

До мішаної групи належать іменники, основа яких закінчується на шиплячий (чебрець, плач, дощ, плече, дворище), а також іменники чоловічого роду з суфіксом -яр, що означають професію чи рід занять, і наголосом у непрямих відмінках на закінченні (газетяр, тесляр, пісняр, різьбяр).

III відміна. До третьої відміни належать іменники жіночого роду з кінцевим приголосним (ніч, любов, радість) та слово мати. Третя відміна іменників на групи не поділяється.

IV відміна. До четвертої відміни належать іменники середнього роду з закінченням -а, -я, які при відмінюванні набувають суфіксів -ат- -ят- або -ен- (теля, дівча, ім’я, хлоп’я).

Морфологія

В українській мові виділяються десять частин мови:

самостійні (можуть виконувати синтаксичні ролі членів речення — підмета, присудка, додатка, означення та обставини) — іменник, дієслово, прикметник, числівник, займенник, прислівник,

службові (не виконують синтаксичних ролей у реченні) — сполучник, прийменник, частка,

вигук.

Іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово є змінюваними частинами мови слова (відмінюються і дієвідмінюються), інші є незмінюваними.

Іменник

В українській мові іменники мають такі граматичні характеристики:

мають один з трьох родів: чоловічий, жіночий, середній (множинні іменники не мають роду — окуляри, канікули, гроші). Рід іменників формально виражається у закінченнях самого іменника (ромашка), у закінченнях прикметника (закінчення ий — а — е: біле волосся), у закінченнях дієслова в минулому часі (закінчення Ø — а — о: собака гавкав), у суфіксах (студентка, українець, поетеса).

змінюються за числами: одниною, множиною та двоїною.

змінюються за відмінками: називний — хто-що? (брат, мова), родовий — кого-чого? (брата, мови), давальний — кому-чому? (брату/ові, мові), знахідний — бачу кого-що? (брата, мову), орудний — ким-чим? (братом, мовою), місцевий — на/у/по кому-чому? (на браті/ові, у мові), кличний — хто-що? (брате, мово). Іменники в непрямих відмінках, як правило, виконують синтаксичну роль додатка, а також означення та обставини залежно від лексичного значення.

Відмінювання іменників залежить від роду іменника, від його закінчення в називному відмінку однини (тобто від його словникової форми), від кінцевого приголосного основи іменника. За цими ознаками визначено чотири відміни іменника і групи (м'яка, тверда, мішана) у І і ІІ відміні.

I відміна

До І відміни належать іменники:

переважно жіночого роду на -а/ -я: троянда, мрія, Ганнуся, вежа,

чоловічого роду на -а/ -я: Микола, Ілля, воєвода,

спільного (жін./чол.) роду на -а/ -я: листоноша, суддя, Чайка, нероба.