Зауваження до відмінкових форм III відміни

Форми непрямих відмінків від іменників, що означають абстрактні поняття простору (височін-Ж, глибочін-Ж, далечін-Ж, широчін-Ж), крім знахідного та орудного, вживаються рідко — їх замінюють відповідні словоформи першої відміни з суфіксом -ин(а): височин-а, глибочин-а, широчин-а.

В орудному відмінку однини іменники III відміни мають закінчення -у (графічно -ю), причому:

якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням цей приголосний подовжується (на письмі подвоюється): височінн-ю, віссю, в'яззю, міддю,

якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, щ, то подовження не відбувається: верф'ю, вісс-ю, матір-ю, радіст-ю.

Оскільки до III відміни належать іменники, що позначають неістоти, то флексія кличного відмінка не була вироблена, а з'явилася за аналогією до флексії іменників першої відміни м'якої групи (земл-е, пісн-е, наді-є): віст-е, смерт-е, любов-е.

Для розмежування омонімічних форм родового, давального, місцевого відмінків однини, називного, знахідного, кличного відмінків множини, а також називного і знахідного однини необхідно мати хоча б мінімальний контекст: не відмовлятися від подорожі; завдячувати подорожі; бути у подорожі до Італії; подорожі допомагають людині; любити подорожі; о подорожі, ви найкращі ліки.

Більшістю відмінкових форм з іменниками III відміни збігається іменник мати, у якому при відмінюванні з'являється формотворчий суфікс -ер-, який в закритому складі переходить в -ір-:Відмінок Однина Множина

Називний мат-и мат-ер-і

Родовий мат-ер-і мат-ер-ів

Давальний мат-ер-і мат-ер-ям

Знахідний мат-ір-Ж мат-ер-ів

Орудний мат-ір-ю мат-ер-ями

Місцевий (у) мат-ер-і (у) мат-ер-ях

Кличний мат-и мат-ер-і

Фіксуються такі чергування:

голосних -о- та -і- в суфіксах іменників :рад'іс'т'-Ж - радос'т'-і,

с'іл'ь-Ж - сол'-і.

приголосних:

губних (б, п, в, м, ф) та р зі сполученням їх з j:кров-Ж - кровj-у

за наявністю-відсутністю подовження:галуз'-Ж - галуз':-у,

за твердістю - м'якістю:галуз'-Ж - галуз-е.

У ряді іменників III відміни, що в формі однини та в називному і знахідному відмінках множини мають наголос на корені, в інших відмінках множини наголошується флексія : ніч-Ж - ноч-і - ноч-ей - ноч-ам - ноч-ами, але: тінь-Ж - тін-і - тін-ей - ін-ям - тін-ями.

IV відміна

До IV відміни належать іменники середнього роду, які відмінюються із суфіксом -ат-/-ят-, -ен- (чаєня, лоша, каченя, плем'я, тім'я). IV відміна об'єднує переважно іменники — назви малих істот і предметів: кошеня, рученя, ведмежа, теля, дівча.

Відмінювання іменників четвертої відміни Відмінок Однина Множина

Називний курч-а ім'-я курч-ат-а ім-ен-а

Родовий курч-ат-и ім-ен-і/ім'-я курч-ат-Ж ім-ен-Ж

Давальний курч-ат-і ім-ен-і курч-ат-ам ім-ен-ам

Знахідний курч-а ім'-я курч-ат-Ж / курч-ат-а ім-ен-а

Орудний курч-ам ім-ен-ем/ім'-ям курч-ат-ами ім-ен-ами

Місцевий (на) курч-ат-і (по) ім-ен-і (на) курч-ат-ах (по) ім-ен-ах

Кличний курч-а ім'-я курч-ат-а ім-ен-a

Зауваження до відмінкових форм іменників четвертої відміни

В іменників IV відміни фіксуються такі зміни у непрямих відмінках:

додавання до основи іменника формотворчих суфіксів -ат-,-ен-, що є характерною ознакою цієї відміни:Приклади іменників з суфіксом -ат- Список іменників з суфіксом -ен-

гус-я - гус-ят-и ім'-я - ім-ен-і

курч-а - курч-ат-и плем'-я - плем-ен-і

тел-я - тел-ят-и сім'-я - сім-ен-і

дівч-а - дівч-ат-и тім'-я - тім-ен-і

лош-а - лошат-и вим'-я - вим-ен-і

У родовому відмінку множини іменників з суфіксом -ен- в кінцевому закритому складі немає переходу е в і внаслідок вирівняння основ: імен-Ж, племен-Ж, але : вим'-їв, тім'-їв.

приголосних за твердістю - м'якістю:теляти - теляті.

наявність паралельних форм:

в іменниках з суфіксом -ен-:

у родовому відмінку однини: імен-і й ім'-я,

в орудному відмінку однини: племен-ем й плем'-ям.

в іменниках з суфіксом -ат-:

у знахідному відмінку множини:

іменники-назви тварин мають подвійні форми: телят-Ж та телят-а,

для назв неживих предметів використовуються переважно форми називного відмінка: (узяв) коліщат-а, бровенят-а,

іменники, які позначають осіб, мають форму, спільну з родовим відмінком: (зустрів) дівчат-Ж, малят-Ж.

Наголос:

нерухомий для іменників з суфіксом -ат-: курч-а - курчат-и - курчат-а - курчат-ам - курчат-ами,

рухомий для іменників з суфіксом -ен-, у множині переважно наголошується флексія: ім'-я - імен-і - імен-ем та ім'ям - імен-а - імен-ам - імен-ами.

Категорія відмінка іменника

Поняття про категорію відмінка іменника

Категорія відмінка іменника служить для вираження відношень іменника до інших слів у реченні. Ця категорія є суто граматичною (відмінкові форми виступають засобами зв'язку іменників з іншими словами).

Структура категорії відмінка іменника

У сучасній українській мові категорію відмінка іменника складають сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний. Відмінок - граматична форма іменника, якою виражається те чи інше відношення ( суб'єктне, об'єктне, означальне, обставинне ) іменника до інших слів у словосполученні і реченні. Кожне з цих відношень і становить граматичне значення відмінкової форми.

Називний відмінок називається прямим, усі інші - непрямими.

Усі відмінки, окрім називного та кличного, можуть вживатися з прийменником. Місцевий відмінок вживається тільки з прийменником.

Відмінки в українській мові НОМЕР НАЗВА ПИТАННЯ ПРИКЛАД

1 НАЗИВНИЙ ХТО? ЩО? ластівк-а

2 РОДОВИЙ КОГО? ЧОГО? ластівк-и

3 ДАВАЛЬНИЙ КОМУ? ЧОМУ? ластівц-і

4 ЗНАХІДНИЙ КОГО? ЩО? ластівк-у

5 ОРУДНИЙ КИМ? ЧИМ? ластівк-ою

6 МІСЦЕВИЙ НА КОМУ? НА ЧОМУ? на ластівц-і

7 КЛИЧНИЙ - ластівк-о

Не змінюються за відмінками:

іншомовні слова з кінцевим голосним: Декларуа, меню, кіно, але пальто, пальта;

жіночі прізвища на приголосний та -о: Ковальчук, Шевченко;

російські прізвища на -ово, -аго, -их: Дурново, Живаго, Черних;

абревіатури: НТР,але вузу, ЛАЗом;

складноскорочені слова типу завскладу, замдекана.

Cпособи вираження відмінкових форм

Відмінкові форми виражаються за допомогою:

закінчень ( ластівк-а, ластівк-у);

закінчень і прийменників ( до ластівк-и, на ластівц-і);

синтаксичних зв'язків з іншими словами ( чисте купе - бачу купе - милуюся купе).

Основні значення відмінків НАЗВА ВІДМІНКА ЗНАЧЕННЯ ПРИКЛАДИ

НАЗИВНИЙ 1) суб'єкта, виконавця дії 1) Віє вітер з-під воріт.

2) об'єкта (у пасивних конструкціях) 2) Туман розгонився вітрами по долині.

РОДОВИЙ 1) суб'єкта 1) виступ академіка

2) об'єкта 2) не боятися дощу

3) ознаки 3) хатина зайчика

4) обставини (час, місце, причина, спосіб дії) 4) кататися протягом дня, стати біля столу, замовкнути від несподіванки, сміятися до сліз

ДАВАЛЬНИЙ 1) суб'єкта (у безособових реченнях) 1) наснилося матері

2) об'єкта 2) подарувати сестричці

3) обставини (якщо вживається з похідними прийменниками) 3) змінився всупереч прогнозам

ЗНАХІДНИЙ 1) об'єкта 1) передплатити газету

2) обставини 2) прийти на заняття

3) ознаки 3) зошит у клітинку

ОРУДНИЙ 1) суб'єкта 1) мати з дочкою, затверджений радою план

2) об'єкта 2) копати лопатою

3) ознаки 3) ніс картоплею

4) обставини (час, місце, спосіб дії) 4) працює ночами, лежить під столом, дивиться вовком

МІСЦЕВИЙ 1) обставини (час, місце дії) 1) стоїть при дорозі, прийти о восьмій годині

2) об'єкта 2) грати на скрипці

3) ознаки 3) баба по матері

КЛИЧНИЙ 1) суб'єкта 1) Маріє, іди сюди.

2) об'єкта 2) Я піймаю тебе, лисичко!

Відмінки іменників

Під відмінками ми розуміємо граматичні форми слів, які показують різні за своїм значенням зв’язки їх з іншими словами в реченні. При визначенні відмінка слід брати до уваги не тільки форму іменника, а й його роль у реченні і значення, яке виражається тим або іншим відмінком.

В українській мові розрізняють 7 відмінків.

Називний відмінок є початковою формою слова і тому називається прямим відмінком. Усі інші відмінки називаються непрямими.

Називний — хто? що?

Родовий — кого? чого? до кого? до чого?

Давальний — кому? чому?

Знахідний — кого? що? про кого? про що?

Орудний — ким? чим? з ким? з чим?

Місцевий — на (у) кому? на (у) чому?

Кличний

В українській мові іменники мають кличний відмінок, успадкований від давньоруської мови. Кличний відмінок утворюється від іменників жіночого і чоловічого роду, назв осіб, а також явищ природи, предметів при їх персоніфікації.

Не відмінюються:

— іншомовні слова, які мають кінцевий голосний (амплуа, боа, інтерв’ю, меню, рагу, Токіо, бюро, авто, таксі, кольрабі, парі, Чилі, Перу, аташе, комюніке, пенсне, Гейне, Дідро, Золя);

— жіночі прізвища на голосний -о (Марії Демченко, з Олею Боженко, але з Олегом Боженком);

— деякі абревіатури (США, АТС, ООН, але до вузу, загсу).

У сучасній українській мові є шість відмінкових форм, до кожної з яких можна поставити окремі питання. Крім того в систему відмінкових форм включається також клична форма, вживана для вираження звертання. Відмінки є такі:

Називний – питання до нього хто? що?

Родовий » кого? чого?

Давальний » кому? чому?

Знахідний » кого? що?

Орудний » ким? чим?

Місцевий » на кому? на чому?

/Клична форма/ » -

Шість відмінків в українській мові виявляється на матеріалі не одного ізольованого іменника, навіть не однієї відміни, а на основі зіставлення форм усіх типів відмінювання.

Так, при відмінюванні іменника ніч в однині визначається тільки три форми (ніч, но́чі, ні́ччю), у множині — п'ять (но́чі, ноче́й, ноча́м, ноча́ми, в ноча́х). Шляхом зіставлення форм однини і множини переконуємося, що форма однини но́чі співвідносна з трьома формами множини (ноче́й, ноча́м, в ноча́х).

Отже, деякі відмінкові форми багатофункціональні. Наприклад, вітчи́зні, ба́тькові —давальний і місцевий відмінки, бригади́ра родовий і знахідний відмінки, пі́сні — родовий, давальний і місцевий відмінки, село́, теля́ — називний і знахідний відмінки.

Разом з тим деякі відмінки окремих груп іменників можуть мати і дві і навіть три паралельні відмінкові форми. Наприклад, давальний відмінок ду́бу і ду́бові, місцевий відмінок на кобзарю́, на кобзаре́ві і на кобзарі́.

Із сказаного ясно, що відмінкові форми не завжди однозначні, що одні з них є граматичними омонімами, інші — синонімами.

Кожний відмінок становить єдність форми і значення. Кількість відмінків визначається на основі аналізу відмінкових форм усіх іменників і їх граматичного значення.

З наведених вище прикладів випливає, що кількість відмінків не можна визначати тільки за кількістю форм того чи іншого іменника. Однак саме значення відмінків теж не може бути єдиним критерієм для визначення кількості відмінків. Пор. різні значення орудного відмінка: працю́є рока́ми (часове), ї́дуть шляха́ми (просторове), ви́ють вовка́ми (порівняльне).

Установлені шість відмінків (з факультативним сьомим) правильно відбивають систему взаємозв'язків між формами і значенням іменників, однак елемент умовності при визначенні цієї кількості відмінків допущений.

Так, родовий відмінок на означення частини від цілого (genitivus partitivus) у деяких іменників ІІ відміни чоловічого роду має характерну флексію -у: набра́в піску́, ме́ду, ква́су, цу́кру, ма́ку.

Місцевий відмінок на означення місця дії (locativus) з прийменником по від іменників II відміни чоловічого і середнього роду вживається виключно з флексією -у, тоді як в інших значеннях і з іншими прийменниками він може мати інші закінчення.

Однак у зазначених випадках немає достатніх підстав для виділення ще двох відмінків. Так, не всі іменники мають значення речовинності; до того ж у множині це значення формально не виражається, а в однині виражається не послідовно, є й такі випадки, коли навіть іменники чоловічого роду з речовинним значенням приймають у родовому відмінку однини закінчення -а: дай хлі́ба.

Ще менше підстав виділяти в окремий відмінок іменники місцевого відмінка на -у. Значення простору мають іменники місцевого відмінка не тільки з закінченням -у, крім того, далеко не всі іменники в місцевому відмінку виявляють будь-яке розрізнення форм.

Наукове вивчення системи відмінків здавна проводилось на основі критичного вивчення граматики античних мов з урахуванням специфіки нашої мови.

Категорія відмінка характерна й для інших частин мови (прикметників, займенників, числівників, дієприкметників), але там вона не має самостійного значення, а є тільки відбиттям категорії відмінки в іменниках і служить засобом зв'язку з іменниками (також з особовими займенниками). Особливість вираження категорії відмінка в іменниках порівняно з цією категорією в інших частинах мови виясняється при розгляді значень окремих відмінків.

У категорії відмінка іменників виражаються морфологічні, синтаксичні значення та найрізноманітніші семантичні відтінки просторових, часових та інших мовних виражень.