3.3. Обґрунтування стратегії диверсифікації та розрахунок економічного ефекту від її впровадження

В світі питання про можливі стратегії ринкової поведінки підприємства розглядають диверсифікацію як одну із можливих стратегій зростання підприємства. Основними питаннями при виборі стратегії росту є обґрунтування цілей зростання, визначення частки нових товарів та нових ринків у майбутньому прибутку компанії. Диверсифікацію традиційно пов’язують з появою нових продуктів на нових ринках. А оскільки місією ТОВ “Райз-Полісся” є: “Виробництво якісної сільськогосподарської продукції, розширення асортименту і вихід на нові ринки збуту”. Тому саме виробництво нового товару на ТОВ “Райз-Полісся” може забезпечити зростання конкурентних переваг на ринку своєї продукції.

Диверсифікація трактується як стратегія різних рівнів планування (табл. 3.5), а також як засобу забезпечення зв’язку між ними. Крім того, диверсифікацію визначають як шлях реалізації стратегії росту, як засіб забезпечення стійкої конкурентної переваги та оптимального використання ресурсів.

Таблиця 3.5

Диверсифікація як стратегія різних рівнів планування

Рівень планування	Тип стратегії	Сутність диверсифікації
Корпоративний рівень	Стратегія росту	Вихід підприємства до нових сфер діяльності
	Стратегія розподілу	Створення мережі підприємств
Рівень стратегіч-ного господарсь-кого підрозділу	Маркетингова конкурентна стратегія	Підвищення ринкової частки за наявної місткості ринку
		Вихід за межі ніші, якщо вона вже не є прибутковою
Рівень товарної лінії	Стратегія інновації	Доповнення існуючої виробничої програми новими товарними лініями

Джерело: [29, с. 152].

Диверсифікація – це кількість видів діяльності, у яких задіяна організація, і як вони пов’язані між собою. Дослідники вказують, що рішення організації про те, якими видами діяльності вона займатиметься чи на який ринок вийде, як керуватимуть цими видами діяльності, ґрунтується на корпоративній стратегії організації. Тому сутність та ступінь диверсифікації є визначальним питанням на корпоративному рівні.

Стратегія  диверсифікації – освоєння виробництва нових товарів, товарних ринків, а також видів послуг, що включає на просто диверсифікацію товарних груп, але й розповсюдження підприємницької діяльності на нові та не пов’язані з основними видами діяльності підприємства області. Або ж стратегія диверсифікації - це система заходів, що використовується для того, щоб підприємство не стало занадто залежним від одного стратегічного господарчого підрозділу чи однієї асортиментної групи. Стратегія диверсифікації передбачає розробку нових видів продукції одночасно з освоєнням нових ринків. При цьому товари можуть бути новими для всіх підприємств, працюючих на цільовому ринку, або тільки для даного підприємства. Така стратегія забезпечує прибуток, стабільність і стійкість фірми у віддаленому майбутньому. Вона є найбільш ризикованою та потребує значних витрат.

Займатися диверсифікацією підприємства змушує ряд причин, серед яких одними з головних є прагнення зменшити або розподілити ризик, а також прагнення піти з ринків, що стагнують та отримати фінансові вигоди від роботи в нових областях. Останні два чинники – стагнуючий ринок і прагнення освоїти нові області діяльності – є головними причинами диверсифікації українських підприємств. Диверсифікація передбачає виявлення саме того виду діяльності, в якому можна найбільш ефективно реалізувати конкурентні переваги підприємства.

Диверсифікація має свої позитивні та негативні сторони. Головна небезпека диверсифікації пов’язана з розпиленням сил, а також з проблемами управління диверсифікованими підприємствами. Ця проблема привела до розвитку методів портфельного аналізу. Стратегія диверсифікації реалізується тоді, коли фірма далі не може розвиватися на даному ринку в рамках даної галузі.

Основними стратегіями диверсифікації є:

а) стратегія концентрованої диверсифікації яка базується на пошуку і використанні додаткових можливостей виробництва нових продуктів, що укладені в існуючій підприємницькій діяльності; тобто існуюче виробництво залишається в центрі підприємницькій діяльності, а нове виникає виходячи з тих можливостей, що укладені в освоєному ринку, використаній технології або ж інших сильних сторонах функціонування підприємства;

б) стратегія горизонтальної диверсифікації припускає пошук можливостей росту на існуючому ринку за рахунок нової продукції, що вимагає нової технології, відмінної від використаної; за даної стратегії підприємство повинне орієнтуватися на виробництво таких технологічно не зв’язаних продуктах, які б використовували вже наявні можливості підприємства; тому що новий продукт має бути орієнтований на споживача основного продукту, по своїх якостях він має бути супутнім продуктам, що вже виробляються;

в) стратегія конгломеративної диверсифікації полягає в тому, що підприємство розширюється за рахунок виробництва технологічно не пов’язаних товарів, що реалізуються на нових ринках; це одна з найскладніших для реалізації стратегій розвитку; дуже часто ця стратегія реалізується шляхом придбання підприємств, а не створенням нових підприємств для роботи на незнайомому ринку.

Для ТОВ “Райз-Полісся” варто запропоновувати насамперед використовувати диверсифікацію продукції як інноваційну товарну стратегію пов’язана з виробництвом нових для підприємства товарів, продукції. Так, на сьогоднішній день не аби якої популярності набула така сільськогосподарська культура як соя. Слід обов’язково зауважити, що соя є ярою культурою, тобто висівається на весні.

Перспективність цієї культури полягає у незначних затратах та швидкій окупності. Для господарства вона також являється перспективною зі сторони наявності власних земельних ресурсів та можливості оформити позику банку, щоб фінансувати всі інші витрати, що пов’язанні з вирощуванням цієї культури.

Розглянемо прогнозовані витрати на вирощування сої в ТОВ “Райз-Полісся” (табл. 3.6).

Таблиця 3.6