Методичні вказівки

При розгляді питань теми практичного заняття студентам необхідно звернути увагу на те, що у системі міжнародних економічних відносин важливе місце посідають відносини, пов'язані з організацією і здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів різними видами транспорту (залізничним, автомобільним, повітряним, морським, річковим). Міжнародні транспортні перевезення – це необхідна умова успішного розвитку міжнародних економічних відносин. Перевезення сировини, матеріалів, устаткування, сільськогосподарської продукції та інших вантажів, передбачених міжнародними договорами та угодами, – це один із засобів реального виконання таких угод.

Таким чином, під міжнародним транспортним правом слід розуміти систему міжнародно-правових принципів і норм, які регулюють відносини, що виникають у процесі використання різних видів транспорту у сфері міжнародного економічного співробітництва.

Принципи і норми міжнародного транспортного права дістають своє юридичне закріплення у різних джерелах: міжнародних договорах та угодах з питань транспорту, актах міжнародних організацій (асоціацій, конференцій, палат, комісій тощо). Необхідно визначити, що найпоширенішими є міжнародні транспортні договори. Вони укладаються від імені та за дорученням уряду центральними органами управління транспортом – міністерствами та іншими установами, які здійснюють керівництво залізничним, морським, річковим, повітряним транспортом.

Аналіз діяльності будь-якої галузі промисловості країн світу дає підстави зробити висновок про те, що на сьогодні немає країни, яка більшою чи меншою мірою не була б пов'язана в межах промислового співробітництва з іншими країнами. Це зумовлює необхідність вступу країн у міжнародні економічні відносини в галузі промисловості, що, у свою чергу, потребує певного правового регулювання цих відносин. Таке регулювання здійснюється, переважно, за допомогою міжнародно-правових актів, міжнародних договорів та інших засобів.

Значну роль у розвитку міжнародних економічних відносин відіграє Організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) - міжнародна спеціалізована міжурядова організація: Вона створена відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН у 1965 р. для сприяння прискоренню індустріалізації країн, що позбавилися від колоніальної залежності та стали на шлях самостійного розвитку.

Відомо, що продукція сільського господарства – це не тільки продукти харчування, але й важлива сировина для промислового виробництва. Причому продукція сільського господарства не лише задовольняє національні суспільні потреби – вона експортується (імпортується) на взаємовигідних засадах в інші країни, тобто є предметом міжнародних економічних відносин. Це пов'язано як з необхідністю реалізації надлишку сільськогосподарської продукції, так і з існуючими суспільними потребами на продукцію, яку не вирощують через кліматичні умови або інші причини у тій чи іншій країні.

Практично держави всіх континентів тією чи іншою мірою вступають у міжнародні економічні відносини, пов'язані із обміном продукцією сільського господарства. Сприяння розвитку цих відносин, удосконаленню їх міжнародно-правового регулювання є завданням багатьох міжнародних економічних організацій. Однією з міжнародних, міжурядових спеціалізованих організацій ООН, яка відає питаннями міжнародного співробітництва у галузі сільського господарства, є Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

Відчутний внесок в організацію міжнародного співробітництва з метою збільшення виробництва продуктів харчування та вирішення інших питань робить Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (ІФАД) – міжнародна спеціалізована установа ООН, створена у 1976 р. Основною метою фонду є мобілізація коштів для збільшення виробництва і поліпшення харчування груп населення з низькими доходами.

Основним засобом правового регулювання міжнародного співробітництва у галузі сільського господарства є двосторонні договори (угоди).

У останні роки значного розвитку набуває міжнародне науково-технічне співробітництво. Основними напрямами такого співробітництва є координація науково-технічних досліджень, здійснення спільних науково-дослідних робіт, обмін технічною документацією, використання промислових зразків, купівля-продаж ліцензій «ноу-хау», обмін технологічними процесами, взаємне консультування та проведення експертиз тощо. Це співробітництво здійснюється на основі міжнародних програм ООН в галузі науки і техніки та промислового співробітництва, а також регіональних програм в галузі використання науково-технічних досягнень. Значна кількість програм і угод в цій галузі реалізується на основі двосторонніх договорів.

Велику роботу з вивчення проблем науково-технічного прогресу проводять регіональні міжнародні економічні організації, міжнародні організації системи ООН (Конференція ООН з торгівлі і розвитку; Організація ООН з питань освіти, науки і культури; Організація ООН з промислового розвитку; Всесвітня організація з питань захисту інтелектуальної власності та ін.). Однією із провідних міжнародних організацій системи ООН є Міжурядова організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Основними її цілями є сприяння справі миру і безпеки у світі шляхом надання допомоги країнам у міжнародному співробітництві в галузі освіти, науки, культури, інформації. Важливу роль відіграє Програма розвитку ООН (ПРООН), Особливого значення ця програма надає питанням науково-технічної допомоги країнам, що розвиваються. У її рамках здійснюється сприяння передачі технологій для державного і приватного секторів, направлення до цих країн експертів, консультантів, сприяння підготовці науково-технічних кадрів тощо.