5. Здоров’язберігаюча організація навчально-виховного процесу на уроках математики як чинник впливу на розвиток особистості молодшого школяра.

Обов’язковою умовою ефективності оновленої системи освіти має бути усвідомлення педагогами того, що будь-який навчальний предмет становить інтерес настільки, наскільки він корисний для здоров’я і щастя дитини. У зв’язку з цим, пріоритетним завданням здоров’язберігаючої організації навчально-виховного процесу є створення комфортних умов для навчання учнів і здійснення професійної діяльності вчителя. З точки зору психологів, комфорт – це психофізіологічний стан, який виникає в процесі життєдіяльності людини в результаті оптимізації її взаємодії з внутрішнім середовищем.

Врахування психофізіологічних особливостей молодших школярів передбачають знання вчителя про те, що мозок людини – унікальний механізм, який керує діяльністю всього організму. Обидві його півкулі постійно взаємодіють між собою, але кожна відповідає за певні види діяльності: ліва – за більш логічне, раціональне мислення та мовлення, а права – за образне мислення, емоційність, інтуїцію.

Молодші школярі мають свої особливості розвитку мозку, які й визначають успішність і працездатність дитини. Перш за все, це ступінь дозрівання мозку. Як відомо, дитина до 8-10 років є правопівкульною, більш емоційною, у неї переважає образне мислення. У цей час зв’язки між клітинами мозку – нейронами лівої півкулі ще недостатньо сформовані. А це означає, що перевантажувати лівопівкульною діяльністю (аналізом, логікою, читанням, письмом, лічбою) не варто. Інакше недозріла ліва півкуля стомлюється, перенапружується, а права при цьому пригнічується. І замість творчого розумового розвитку школяр інтелектуально та емоційно виснажується, втрачає інтерес до здобуття знань, у нього з’являються ознаки неврозу.

З метою отримання більш детальної характеристики про психофізіологічні особливості доцільно враховувати також провідний канал сприйняття дитиною інформації.

Відомо, що впродовж життя ми пізнаємо навколишній світ, засвоюючи та використовуючи різні види інформації. Зазвичай, у дітей більш розвиненим є якийсь один канал сприйняття. Щоб краще засвоїти інформацію, комусь треба її побачити (таких учнів відносять до візуалів, або їх ще називають «глядачами»), комусь – почути (це аудіали, тобто «слухачі»), хтось для цього повинен рухатися (це кінестетики – «діячі»). Оптимальною для навчання є активність усіх цих каналів.

Зміна видів діяльності, регулярне чергування періодів напруженої активної роботи і розслаблення, зміна довільної й емоційної активності необхідні для уникнення перевтоми дітей. Слід мати на увазі, що навіть сидіння за партою без можливості активно рухатися, може стомлювати. Особливо це важливо для дітей 6-7 років. Порушення постави, опорно-рухового апарату, що ведуть до проблем іннервації (відсутність зв’язку з мозком) внутрішніх органів – поширений наслідок надмірних вимог авторитарного вчителя, що не замислюється про організацію регулярних пауз і відпочинку для своїх учнів.

Для збереження мотивації і працездатності дуже важливе усвідомлення успішності навчання. Показуючи успішність учня в навчанні, вчитель досягає психотерапевтичного ефекту. Йому немає необхідності бути необ’єктивним – він може виділити якусь частинку або якийсь аспект роботи, похвалити за старання в той чи інший період часу. Якщо дитина часто не успішна, у запропонованих для неї завданнях слід дотримуватися правила «однієї складності», щоб учень міг зосередитись на чомусь одному.

Вибір адекватної для дітей складності завдань – показник професіоналізму вчителя. Важливо зазначити, що вчитель і сам потребує психотерапевтичної дії, – вміння бачити успіхи учнів важливе і для його здоров’я.

З метою фізичного розвантаження в навчальному процесі доцільно використовувати оздоровчі заходи у вигляді фізкультхвилинок (короткочасні перерви на уроках (1-3 хвилини)). До них відноситься виконання оздоровчих, мовленнєво-рухових, когнітивних (пізнавальних), креативних (творчих) та антистресових вправ.

Організуючи навчальний процес в початковій школі слід звертати увагу на індивідуальні риси особистості, що пов’язані з типом вищої нервової діяльності та обумовлюються швидкістю протікання психічних процесів (активна й інертна динаміка).

Наступне питання, на яке ми звернемо увагу, – це безпосередня організація оздоровчого навчально-виховного процесу на уроці, яка впливає на творчий розвиток молодших школярів. Шлях досягнення цієї мети доцільно вбачати, в першу чергу, в шанобливих, турботливих і зорієнтованих на співпрацю взаєминах між учителем та учнями і між самими школярами. Це означає, що стосунки між учителем і учнями мають передбачати:

• скорочення заборонених педагогічних вимог й поширення позитивно-орієнтуючих;

• виявлення розуміння ситуативного внутрішнього настрою учнів за виразом обличчя, поглядом, урахування його, передача школярам цього розуміння;

• вміння транслювати в клас власну прихильність до дітей, дружнє ставлення;

• формулювання цікавих цілей діяльності та показ творчих шляхів їх досягнення [6, 10].

Усі ці прийоми дозволяють забезпечити позитивний емоційний стан молодших школярів на уроці.

Отже, зберегти високу працездатність та уникнути перевтоми на уроці допомагає раціональне чергування різних видів діяльності, яке досягається за допомогою побудови уроку за емоційно похилою.