6. Особливості впровадження технології організації навчальної взаємодії учнів і вчителя на різних етапах уроку математики.

Неоціненні надбання в плані реалізації ідеї особистісно орієнтованої педагогіки в початковій школі має технологія організації навчальної взаємодії вчителя та учнів.

Сутністю технології організації навчальної взаємодії вчителя та учнів є повага до особистості дитини; побудова навчання на основі активної діяльності всіх її учасників; організації діалогу, де педагог і учні виступають партнерами; створення комфортного освітнього середовища тощо.

Організовуючи навчальне співробітництво, учитель має звертати увагу на те, що найбільш поширеною є взаємодія за такими лініями: 1) учитель – учень (учні); 2) учень – учень в парах (діадах) чи в трійках (тріадах); 3) загальна групова взаємодія учнів у класі; 4) учитель – учительський колектив.

Організація навчального співробітництва за кожною з ліній відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх її учасників, що є сутністю інтерактивного навчання.

В організації на уроці активного навчального співробітництва слід використовували пошукові (евристичні) методи навчання: евристична бесіда, створення проблемних ситуацій з елементами дискусії, виконання дослідницьких завдань тощо. Серед найбільш поширених прийомів можна назвати також такі, як «ажурна пилка», «акваріум», «мозковий штурм», «незакінчене речення», «мікрофон», «коло ідей», «карусель» та ін.

Мета вчителя – створити умови для самостійної пошукової активності молодших школярів, яка сприяє розвитку специфічних розумових операцій: аналізу, синтезу, порівняння, комбінування, співставлення тощо. Обов’язковими діями вчителя під час використання пошукових методів є:

• створення пошукової ситуації, ситуації невизначеності;

• стимулювання потреби учнів у розв’язанні пізнавальної проблеми;

• інтенсифікація пошукової активності учнів;

• управління пошуковою діяльністю молодших школярів, процесом мислення.

Розглянемо особливості реалізації технології організації навчальної взаємодії вчителя та учнів на різних етапах уроку, що відбувається за умов:

• рефлексивного підходу до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;

• розв’язання навчально-пізнавальних проблем на ґрунті творчої взаємодії (діалогу) з учнями, де вони виступають активними суб’єктами;

• розвитку здібностей учнів з самоуправління власною діяльністю.

Ефективність організації активної взаємодії всіх суб’єктів навчально-пізнавального процесу залежить від здатності вчителя рефлексивно ставитися до себе та своєї професійної діяльності, а також його вміння розвивати такі здібності у вихованців. Розвиток рефлексивної культури особистості молодшого школяра стає можливим за умови створення комфортного навчального середовища.

Розкриємо на конкретних прикладах, як може здійснюватися взаємопов’язана діяльності вчителя та учнів на різних етапах уроку.

Окремо розглянемо кожен етап.

Перший етап – стимулювання та мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів, метою якого є орієнтація в темі майбутнього уроку, формулювання цілей та плану діяльності спільно з учнями, створення мотивації (бажано внутрішньої), тобто усвідомлення кожним школярем особистісної значущості матеріалу, що буде вивчатися.

Для того, щоб учні вчились із захопленням, кожен урок як цікавий спектакль, повинен мати гарний вступ. Наприклад, тема уроку «Множення двоцифрових чисел на одноцифрове число» (3 клас). Учитель на початку уроку повідомляє, що в клас завітала Жар-птиця. На її пір’їнках записаний план, який має привабливу для дітей форму :

• пташиний спів: усні обчислення;

• летимо у височину: перевірка домашнього завдання;

• стрімкий злет: робота над темою уроку;

• самостійний злет: виконання самостійної роботи;

• назустріч вітру: розв’язання задач;

• вичищаємо пір’їнки: підсумок уроку.

• Чи погоджуєтесь ви з таким планом? (Учні вносять свої пропозиції).

Можна разом з учнями відправитись у плавання на великому кораблі, на вітрилах якого написати план уроку. Для того, щоб плавання було успішним, дати завдання дітям «підняти» вітрила та поставити їх у правильному напрямку. На «чистих» вітрилах запропонувати молодшим школярам дописати свої можливі варіанти плану. Як бачимо, позитивну установку на урок можна зробити кількома реченнями.

Залучення учнів на етапі мотивації до цілепокладання своєї діяльності на початку уроку стає можливим за умови впровадження технології організації навчальної взаємодії вчителя та учнів.

Таким чином, якщо педагогу вдалось активізувати емоційну сферу дітей з перших хвилин уроку, то в них пробуджується бажання наполегливо й плідно працювати. Урок стає особистісно значущим для кожного, що, в свою чергу, дозволяє вчителю більш ефективно організувати взаємодію з учнями та, як наслідок, вони усвідомлюють мету своєї подальшої діяльності на уроці.

Наступними етапами уроку слід назвати: актуалізацію опорних знань учнів та їхнього життєвого досвіду; вивчення нового матеріалу. Роль учителя в цей час полягає в тому, щоб реалізувати план діяльності, складений на початку уроку. З цією метою він організовує зміну форм та видів діяльності (індивідуальна-парна-групова; репродуктивна – частково-пошукова – творча; писемна – усна; вивчення нового – закріплення – контроль). Така зміна відбувається згідно з планом уроку. При цьому учні виступають активними виконавцями: їм надається можливість вільного вибору, самостійного складання навчальних завдань. Крім того, на уроці слід передбачати фізичну активність школярів: вони можуть переміщуватися по класу, утворювати групи змінного складу, користуватися довідковою літературою, що знаходиться у шафах і т. ін. Така навчальна діяльність учнів, як правило, координується вчителем.

На етапі вивчення нового матеріалу вчителю слід намагатися створити такі умови взаємодії, які б психологічно мотивували в учнів потребу зробити «відкриття нового знання». З цією метою можна використовувати такі прийоми:

• актуальна мета – наприклад, під час вивчення теми «Літр» у 1 – му класі вчитель пропонує розіграти ситуацію гри в магазин – купити молока, води тощо.

• фантастичне питання – педагог може змоделювати фантастичну ситуацію. Наприклад, на уроці математики при вивченні теми «Число і цифра 0» (1 клас) учитель запитує: «Уявімо, що в математиці зникла цифра 0. Що відбудеться в країні Математиці у зв’язку з цим?»

• помилка в поясненні – пояснюючи матеріал, учитель навмисне допускає помилки, учні мають виправити педагога під час розв’язання прикладу. Наприклад, урок математики на тему «Перетворення величин» (3 – й клас).Учитель розв’язує приклад: 45дм + 45 см = 90 дм. Учням треба знайти помилку та ін.

На етапі формування вмінь, навичок та способів дій можна використовувати інтерактивні методичні прийоми такі, як «акваріум», «ажурна пилка», робота в парі, в малих групах, навчальна дискусія, прийоми взаємонавчання, ділова гра та інші.

На останньому (узагальнюючому) етапі уроку доцільно провести обговорення реалізації плану, здійснити рефлексію навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів. Це означає, що вчителю разом з учнями слід повернутися до початку уроку та з'ясовував, на які питання, що виникли на початку, тепер можна відповісти, а які так і залишились без уваги.

Слід зазначити, що й на завершальному етапі має бути домінуючою діяльність учнів. А це означає, що вони можуть залучатися до самоконтролю та самооцінки.

Наведемо основні напрямки, за якими здійснюється загальна та індивідуальна рефлексія на уроці:

• Діяльнісний підсумок уроку: що ми з вами встигли зробити?

• Розвивальний підсумок уроку: чого ви навчились, на яку сходинку піднялися, у чому стали розумнішими, дорослішими, сильнішими?

• Змістовний підсумок уроку: на які питання, що були поставлені на початку та в процесі уроку, змогли дати відповідь, які з визначених проблем змогли вирішити?

• Емоційний підсумок уроку: кому з учнів ви б хотіли подякувати за співпрацю, емоційну підтримку вашої роботи, конкретні результати, можливо, окремим учням, а, можливо, й усьому класу?