10. Методика ознайомлення дітей з буквами. Навчання читання.

Завершуючи добукварний період навчання дітей старшої групи володіють такими навичками:

1. правильно вимовляти всі звуки української мови

2. розрізняють на слух та за способом артикуляції тверді і м’які приголосні звуки

3. ділять слова на склади, визначають наголошений склад

4. користуючись фішками будують звукові моделі слів.

Усі ці вміння вдосконалюються протягом букварного періоду. Вони є необхідною основою для формування у дітей умінь читання. Читання є складною аналітико-синтетичною діяльністю за визначенням Ельконіна читання – є відтворення звукової форми слова на основі його графічного зображення. Діти оволодівають навичками читання в межах всього алфавіту. Уся робота з навчання грамоти будується за участю процесів аналізу і синтезу. Аналітична діяльність полягає у виділені дітьми речень з мовленнєвого потоку, поділу речень на слова, слів на склади, виділення із складу певного звуку, позначення його буквою, ознайомлення з великою і маленькою буквою. Починають роботу з ознайомлення з буквами на позначення голосних звуків, звертають увагу на те, що звук це те що ми чуємо та промовляємо, а букву пишемо і бачимо. Діти разом з вихователем визначають на що схожа буква з яких елементів складається. Найчастіше помилка при навчанні читання є оволодіння вмінням читати злито. Поле зору дитини яка починає вчитися грамоти є лише одна буква. В основі механізму читання лежить уміння бачити дві букви і залежно від наступної вимовляти попередню. Вже на етапі вивчення голосних і букв, які вони позначають, вихователь ставить завдання прочитай, яку пісеньку співає мама свої дитині, як плаче дитина?(уа). Але справжнє читання починається тоді коли діти вивчають першу букву на позначення приголосних звуків. На початковому етапі формування у дітей уміння читати основною одиницею є склад з його найпростішим виявленням. Формування у дітей вміння читати прямі склади має спиратися на спостереження за артикуляційними особливостями звуків. Механізм утворення прямого складу з різними голосними дитина може легко усвідомити якщо спостерігати за артикуляційними укладання складів без подання голосу (ма-мо-му-ми). Діти помічають, що форма губ змінюється, а при вимові приголосних не змінюється.

Структура заняття з навчання грамоти в букварний період

1.Початок заняття-мотивація для навчання дітей

2.Підготовчі артикуляційно-слухові вправи

3.Ознайомлення з буквою її алфавітною назвою

4.Вправи в читанні

5.Ознайомлення з текстом азбуки

6.Підсумок заняття

11. Особливості засвоєння зв’язного мовлення дітьми дошкільного віку.

В молодшому віці

Діалогічне мовлення: продовжувати формувати навички діалогічного мовлення. Учити вступати в невимушену розмову з дорослими на запропоновані теми : Знайомство, Сім’я, Ігри та іграшки. Уміти добирати першу репліку (фразу) діалогу (вітання, подяка, вибачення, запитання, прохання,) та своєчасно відповідати, вставляти потрібну репліку, підтримувати запропоновану розмову, діалог. Учити дітей спілкуватися один з одним, звертатися до партнера, вислуховувати співрозмовника, відповідати на запитання інших дітей. Уміти вільно вести розмову в колі двох-трьох дітей. Під час розмови, спілкування дивитися в очі, стояти чи сидіти, спокійно розмовляти с посмішкою на обличчі, не відволікатися, дотримуватися відповідного тону, інтонації.

Монологічне мовлення: викликати в дітей інтерес до різних типів монологічного мовлення: опису, повідомлення, розповідання. Готувати дітей до самостійної оповіді. Відповідати на запитання вихователя двома-трьома реченнями за змістом сюжетних картин, за текстами знайомих оповідань, казок, у процесі розглядання предметів, іграшок.

Залучати дітей до переказування змісту добре знайомих літературних творів за допомогою навідних запитань, підказування фраз.

Формувати в дітей уявлення про елементарну структуру висловлювання: описових – назва предмета, його ознаки, властивості, призначення; сюжетних – початок, середина, кінцівка розповіді. Створювати ситуації, що вимагали б від дитини коротенького пояснення для розвитку пояснювального мовлення.

Середній вік

Діалогічне мовлення : учити дітей вступати з дорослими в невимушену розмову та будувати діалог за допомогою дорослих у тематичних ситуаціях: Знайомство, У колі друзів, Ранок, Вечір, У крамниці. Учити використовувати різні форми мовленнєвого етикету, які є типовими для цих стандартизованих ситуацій, розгортати діалог за допомогою мовленнєвих штампів.

Самостійно вступати в невимушену розмову з іншими дітьми, підтримувати запропоновану тему розмови, звертатись із запитанням до інших, відповідати на запитання інших дітей. Продовжувати вчити брати участь у полілозі як у невимушеній розмові, так і під час організованих занять.

Монологічне мовлення: Учити дітей розповідати про іграшки за зразком вихователя (1.назва предмета чи іграшки 2.ознаки 3.властивості 4.будова 5.діїпредмета чи дії з ним 6.оцінка цього предмета, ставлення дитини до нього), описові розповіді за змістом сюжетних картин, сюжетні розповіді за змістом знайомих дидактичних картин за зразком вихователя.

Переказувати добре знайомі дітям художні твори та казки, дотримуючись інтонаційних засобів виразності, використовуючи пряму мову. Продовжувати розвивати пояснювальне мовлення, спонукати дітей до міркування.

Старший вік

Діалогічне мовлення: учити виявляти ініціативу в спілкуванні з дорослими, звертатися із запитаннями різного типу(Чому?Як?Навіщо?Як ви гадаєте?). Підтримувати розмову, запропоновану дорослими. Учити починати розмову, використовуючи вставні слова та речення: дивіться, прошу вас, уявіть собі. Своєчасно відповідати на першу репліку, використовуючи стверджувальні слова-речення, заперечні слова-речення.

Формувати вміння проводити розпитування. Уникати грубих, зневажливих слів. Засвоїти ласкаво-лагідні форми звертання. Будувати різні форми діалогу між двома-чотирма дітьми на пропозицію вихователя як на заняттях, так і в повсякденному житті.

Учити дітей виявляти ініціативу в розмові з незнайомими дорослими та дітьми . Учити будувати діалог, використовуючи різноманітні діалогічні єдності, такі як: повідомлення-доповнення, доповнення-підтвердження, наказ-уточнення.

Монологічне мовлення: учити дітей логічно й послідовно будувати розповідь, без повторів, пауз, жестів. Виділяти в розповіді початок, середину, кінцівку. Придумувати назву для розповіді. Учити дітей у всіх видах розповідей вживати образні художньо-поетичні вирази, приказки, звертання, вигуки, вставні слова, пряму мову.

Учити дітей будувати описові розповіді за планом вихователя, за змістом сюжетних картин, ігрових ситуацій, предмети, речі, дотримуючись послідовної структури описової розповіді, складати описові загадки про іграшки, тварин, овочі, фрукти.

Складати сюжетні розповіді за змістом дидактичних картин за зразком та планом вихователя, придумувати свою назву до картини, розповідати про події, які передували зображеному на картині; та ті, які могли б відбуватися з героями після зображеного на картині.

Учити складати розповіді з власного досвіду про спогади дитинства, вихідний день, діяльність дітей за зразком та планом вихователя на запропоновану тему.

Учити переказувати казки та оповідання близько до тексту за планом вихователя, самостійно, продовжувати переказ інших дітей; емоційно передавати діалоги героїв твору, використовувати емоційне забарвлення мовлення дійових осіб.

Розвивати оцінювальне та пояснювальне мовлення, стимулювати розповіді-міркування на різні теми. Учити дітей контролювати та оцінювати послідовність викладу думок, відповідність розповіді попередньому плану, запропонованій темі, опорним словам.