- •4.Характеристика методичних посібників для вихователя з навчання зв’язного мовлення.
- •5. Методика навчання дітей порівняльних описових розповідей
- •6. Методика ознайомлення дітей з твердим та м’яким приголосним звуком
- •7. Поняття зв’язного мовлення. Особливості засвоєння його дітьми дошкільного віку.
- •8. Види та характеристика наочних дитячих посібників х навчання грамоти дітей дошк. Віку
- •9.Програма Дитина в дошкільні роки про формування комунікативної та діамонологічної компетенції дошкільника.
- •10. Методика ознайомлення дітей з буквами. Навчання читання.
- •11. Особливості засвоєння зв’язного мовлення дітьми дошкільного віку.
- •12. Методика ознайомлення з голосними, приголосними звуками.
- •13.Базисна характеристика розвитку діалогічного мовлення та спілкування дітей дошкільного віку:
- •17.Методика організації та ведення розмов вихователя з дітьми:види,тематика, зміст розмов в різних вікових групах.
- •18.Сучасні підходи до навчання читання дітей дошкільного віку.
- •19.Використання дидактичних, рольових ігор,вправ для розвитку умінь і навичок діалогічного мовлення, мовленнєвого спілкування і етикету:види, зміст, методика проведення.
- •20. Методика ознайомлення з наголосом.
- •21. Методика навчання дітей творчої розповіді за мотивами знайомих худ. Творів.
- •22. Методи навчання дітей грамоти. Коротка хар-ка сучасного звукового аналітико-синтетичного метода навчання грамоти.
- •23. Базисна характеристика монологічного мовлення дошкільників
- •24. Дидактичні ігри, вправи на розвиток уяви, літературної творчості.
- •26.Використання моделей у навчанні дітей творчого розповідання.
- •27.Методика навчання дітей переказу творів дитячої літератури. Суть переказу. Добір творів для переказу. Навчання дітей різних способів переказу.
- •28.Особливості роботи з обдарованими до мовленнєвої творчості дітьми.
- •37. Методика навчання дітей творчої розповіді на наочній основі ( за іграшками, картинами)
- •38.Методика ознайомлення дітей з реченням
- •39.Методика навчання дітей творчій розповіді на словесній основі(при думання закінчення до початку придуманому вихователем)
- •40.Методика навчання поділу слів на склади
- •41. Методика навчання дітей творчої розповіді на наочній основі ( про природу)
- •42. Сучасні підходи до навчання читання дітей дошкільного віку.
- •43. Методика навчання дітей творчої розповіді на словесній основі (придумування за опорними словами)
- •44. Завдання, зміст навчання грамоти дітей дошкільного віку.
- •45.Методика навчання дітей творчій розповіді на словесній основі (придумування на запропоновану тему)
- •46. Характеристика методичних посібників з навчання грамоти:
- •48. Методика ознайомлення дітей з буквами. Навчання читанню.
19.Використання дидактичних, рольових ігор,вправ для розвитку умінь і навичок діалогічного мовлення, мовленнєвого спілкування і етикету:види, зміст, методика проведення.
До основних форм діалогічного мовлення, яких навчають дошкільників, належать розмова, бесіда та полілог. Одним із методів формування діалогічного мовлення у повсякденному житті й водночас універсальною формою мовленнєвого спілкування є розмова вихователя з дітьми (імпровізований діалог). Вихователь упродовж дня постійно спілкується з дітьми, організовує з ними розмову з будь-якого приводу. Упродовж дня виникає потреба у розмовах не лише між педагогом і дітьми, а й між самими дітьми. Під час спільної діяльності виникає потреба в поясненні, обговоренні, узгодженні, оцінці дій, висловлюванні власного ставлення. Незалежно від змісту діяльності виникає контакт між дітьми, вони обмінюються думками, задумами, домовляються про послідовність дій, узгоджують свої дії з іншими учасниками, сперечаються, наполягають, прагнуть переконати, підкоряються та ін. Завдання дорослого - всебічно стимулювати, схвалювати, підтримувати ініціативу, активність дитини у спілкуванні, переконливо доводити залежність її успіху в спільній діяльності від уміння домовлятися, переконувати, від володіння діалогічними вміннями. Величезний потенціал щодо спілкування, розвитку діалогічного мовлення містить гра, Під час гри діти перебувають, по-перше, в ігрових стосунках, по-друге, в реальних, які передбачають, крім того, й діалогічне спілкування. Завдання педагога - допомогти дітям установити ігрову взаємодію, наповнити її цікавим змістом для дітей, спонукати до обміну репліками, тобто до діалогу. Ефективним засобом формування діалогічного мовлення, засвоєння правил мовленнєвого етикету е прийом словесних доручень. Доручення можуть спонукати дитину до спілкування з однолітками й дорослими. Не менш значущим моментом у застосуванні цього прийому є так зване звітування дитини про виконання доручення. Розвиткові діалогічного мовлення сприяє також прийом створення спеціальних мовленнєвих ситуацій. Вони спрямовані на розвиток уміння домовлятися, запитувати співрозмовника, дотримуватися правил мовленнєвого етикету, виказувати співчуття, доводити свою позицію. Для застосування цього прийому можна використовувати наочність, наприклад спеціально дібрані сюжетні картини або серію картин. Дитині пропонують програти віртуальний діалог між персонажами, зображеними на картині. Основним методом розвитку діалогічного мовлення у дітей дошкільного віку на заняттях є бесіда. У роботі з дошкільниками бесіда може використовуватись як спеціальний словесний метод навчання, який визначає зміст заняття з дітьми, наприклад вступна бесіда, пояснювальна, узагальнююча, бесіда-супровід будь-якої діяльності тощо. Бесіда як Метод навчання потребує зосередження на певній темі розмови, передбачає достатній рівень знань про те, що має обговорюватися. Під час бесіди діти навчаються логічно мислити, швидко пригадувати, аналізувати, порівнювати, висловлювати судження, робити висновки, формулювати та обстоювати власні думки. Діалог, що виникає між дитиною й педагогом під час бесіди, сприяє формуванню вміння слухати та розуміти співрозмовника, правильно відповідати та висловлювати власні думки, з повагою ставитися до думки іншого, не змінювати тему обговорення, стримувати своє бажання висловитися тоді, коли висловлюється інша дитина. Усе це виховує культуру діалогу. Активізується, уточнюється та збагачується лексичний запас дітей. Скеровуючи бесіду вихователь має враховувати індивідуальні особливості дітей, намагатись об'єднати бесідою всіх дітей, визначивши для кожного посильне завдання. Не можна силоміць вимагати від дитини відповіді, краще дати ЇЙ можливість вислухати інших, стати на чиюсь позицію, погодитися з висловленою думкою чи, навпаки заперечити. Бездумне промовляння, яким дехто з вихователів замінює поняття «мовленнєва активність», краще замінити на уважне слухання, ознакою якого є зацікавлений погляд дитини
