1. Регулювання фінансових інвестицій. Передбачає встановлення законодавчими органами можливостей випуску різних видів цінних паперів, порядку їх обігу, вимог до емітентів, форм і способів реалізації окремих фінансових інструментів на первинному і вторинному фондовому ринках, державного контролю за обігом цінних паперів і діяльністю фінансових посередників.

2. Регулювання умов іноземного інвестування в Україні. Його реалізують шляхом встановлення видів і форм здійснення іноземних інвестицій, державних гарантій захисту іноземних інвестицій, порядку державної реєстрації і контролю за здійсненням іноземних інвестицій. Таке регулювання визначає особливості функціонування підприємств з іноземними інвестиціями.

3. Податкове регулювання інвестиційної діяльності. Забезпечує спрямування вкладення коштів у пріоритетні сфери господарювання шляхом встановлення відповідних податкових ставок і пільг.

4. Регулювання участі інвестора в приватизації. Його здійснюють відповідно до чинного законодавства щодо регулювання процесу приватизації в Україні, яке визначає порядок продажу майна державних підприємств у приватну власність або передачі індивідуальним власникам на певних умовах.

5. Регулювання сфер і об’єктів інвестування. Визначає загальні вимоги до їх вибору, формує найпріоритетніші напрямки вкладення коштів. Згідно з чинним законодавством ніхто не має права обмежувати інвесторів у виборі об’єктів вкладення коштів, за винятком випадків, коли їх створення і використання не відповідають санітарно-гігієнічним, радіаційним, екологічним і архітектурним вимогам, а також порушують права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави.

6. Експертиза інвестиційних проектів. Вона відбувається за всіма зовнішніми, державними і регіональними програмами, що реалізуються за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів.

7. Проведення ефективної амортизаційної політики. Припускає встановлення оптимальних норм зношування основного капіталу. Норми списання нематеріальних активів визначають інвестори самостійно в межах 10 років.

8. Пільгове кредитування. Воно полягає у наданні позик на соціально-економічний розвиток регіонам, галузями і окремими фірмами за пониженими банківськими відсотками.

9. Захист інвестицій. Його здійснюють державні органи щодо всіх інвесторів, у тому числі іноземних, незалежно від форми власності. Єдиний правовий режим інвестиційної діяльності виключає дискримінацію інвесторів.

10. Надання фінансової допомоги регіонам, галузям і окремим фірмам в умовах ринку. Має разовий або періодичний характер. Основними формами є дотації, субсидії, субвенції і бюджетні позики під конкретні інвестиційні проекти.

11. Встановлення державних норм і стандартів.

12. Вжиття заходів щодо розвитку та захисту економічної конкуренції з метою активізації інвестиційних процесів.

13. Визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами.

14. Проведення політики ціноутворення.

8. Організаційні структури управління інвестиційною діяльністю.

До основних елементів організаційної структури управління інвестиційною діялністю належать:

• Склад і структура функції інвестиційного управління;

• Кількість працівників для реалізації кожної з функцій інвестиційного управління;

• Професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління інвестиційною діяльністю;

• Склад самостійних структурних підрозділів;

• Кількість рівнів управління та розподіл працівників між ними;

• Інформаційні звязки.

Вибір типу організаційної структури управління інвестиційною діяльністю залежить від обсягу та форми його інвестиційної діяльності, функцій інвестиційного процесу та розмірів підприємства.

Розрізняють такі типи:

1. Лінійна. Функції аналізу та управління інвестиціями покладено на власника підприємства або на його директора (якщо власник наймає менеджера для здійснення загального управління підприємством).

2. Лінійно-функціональна. Функції інвестиційного управління здійснює спеціальний інвестиційний менеджер (аналітик) або загальний центр управління інвестиційною діяльністю, що перебуває в складі фінансової служби підприємства.

3. Проектна. Функції інвестиційного аналізу і управління виконують проектні команди, які створюють на тимчасовій основі для реалізації окремих реальних інвестиційних проектів і управління портфелем фінансових інвестицій. Вони наділені комплексними повноваженнями в розв’язанні поставлених завдань. Керівники цих підрозділів підпорядковуються або безпосередньо генеральному директорові, або його заступнику з фінансових питань.

4. Дивізіональна. Функції інвестиційного аналізу покладено на центри управління інвестиційною діяльністю, які формуються у складі кожного відділення компанії. Ключову роль при цьому відіграють керівники відповідних виробничих відділів.

5. Матрична. На підприємстві організовують подвійне підпорядкування інвестиційних менеджерів: вони підлеглі безпосереднім керівникам відповідних функціональних служб центрального апарату управління та безпосередньому керівникові відповідного проекту.

6. «Центр інвестицій». Підрозділ виконує функції аналізу результатів інвестиційної діяльності та формування інвестиційних проектів і програм відповідно до стратегії розвитку підприємства. Він укомплектований інвестиційними менеджерами, які розв’язують поставлені завдання, розробляють пропозиції щодо подальшого розвитку інвестиційної діяльності підприємства, аналізують ефективність інвестування і визначають напрями її підвищення в межах контрольованих ними питань. Керівник підрозділу відповідає за використання інвестиційних ресурсів і одержання необхідного прибутку від інвестиційної діяльності.

Малі підприємства використовують лінійну структуру. Середні – лінійно-функціональну і проектну. Великі – дивізіональну, матричну. Дочірнє підприємство або його структурний підрозділ – «центр інвестицій».