79. Правове регулювання рослинництва

У аг­рар­но­му за­ко­но­давстві досі не закріплене нор­ма­тивне визна­чення по­нят­тя рос­лин­ництва. Визна­чен­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких рос­лин містить­ся у ст. 1 За­ко­ну України «Про насіння і са­див­ний мате­ріал» від 26 груд­ня 2002 р. і роз­кри­вається як зер­нові, кор­мові, олійні, ефіроолійні, технічні, пря­дивні, ово­чеві, лікарські, квіткові, пло­дові, ягідні рос­ли­ни, ви­но­град, кар­топ­ля, які ви­ко­ри­сто­ву­ють­ся в сільсько­господарському ви­роб­ництві. На­ве­дене визна­чен­ня не є дос­ко­на­лим, бо зво­дить­ся лише до переліку рос­лин, ви­ко­ри­сто­ву­ва­них у сільсь­ко­му гос­по­дарстві. В уза­галь­ню­ю­чо­му плані сільсь­ко­гос­по­дарські рос­ли­ни можна визна­чи­ти як рос­ли­ни куль­тур­но­го по­ход­жен­ня (ви­ве­дені штуч­но в ре­зуль­таті се­лекції), які по­тре­бу­ють для свого роз­мно­жен­ня засто­сування спеціальної праці і засобів ви­роб­ництва. Таким чином,рослин­ництво - це га­лузь сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва, яка ґрунтується на ви­ро­щу­ванні куль­тур­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких рос­лин з метою одер­жан­ня про­дуктів хар­чу­ван­ня і си­ро­ви­ни для перероб­ної про­ми­сло­вості. Рос­лин­ниц­тво поділяється на підга­лузі, ос­нов­ни­ми з яких є: зер­но­ве гос­по­дар­ство, цук­ро­бу­ряківниц­тво, кар­топ­ляр­ство, льо­нар­ство, овочівниц­тво, плодівниц­тво, кор­мо­ви­роб­ниц­тво та ін.

Ви­роб­ниц­тво окре­мих видів про­дукції рос­лин­ництва врегульова­не на за­ко­но­дав­чо­му рівні. На­при­клад, прий­ня­то за­ко­ни України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 4 липня 2002 p., «Про ви­но­град та ви­но­градне вино» від 16 черв­ня 2005 р. Це на­га­дує стан за­ко­но­дав­чо­го ре­гу­лю­ван­ня ви­роб­ництва про­дукції тва­рин­ництва, коли на фоні від­сутності ок­ре­мого за­ко­ну про м'ясо і м'ясні про­дук­ти існує Закон Украї­ни «Про бджіль­ниц­тво». Так само відсутнє за­ко­но­да­вче ре­гу­лю­ван­ня цук­ро­бу­ряківництва, кар­топ­ляр­ства, льо­нар­ства, овочівництва тощо.

За­ко­ни України попри свою зна­чимість у механізмі пра­во­во­го ре­гулювання все ж за­кла­да­ють лише най­за­гальніші за­са­ди пра­во­во­го ре­гулювання. Кон­кре­ти­зація за­ко­но­дав­чих по­ло­жень по­вин­на здійсню­ватися на підза­кон­но­му рівні, зо­кре­ма за ра­ху­нок дер­жав­них цільо­вих про­грам роз­вит­ку рос­лин­ництва за окре­ми­ми ви­да­ми рос­лин. Важли­вого зна­чен­ня у цьому сенсі на­бу­ває Кон­цепція дер­жав­ної про­гра­ми ство­рен­ня спри­ят­ли­вих умов для стабілізації та роз­вит­ку рослинниц­тва на 2005-​2010 роки, схва­ле­на роз­по­ряд­жен­ням Кабінету Міністрів України від 17 ли­сто­па­да 2004 р. № 861-р. Проте будь-​яка кон­цепція містить лише най­за­гальніші по­ло­жен­ня, які, до того ж, не мають юри­дичної сили, а є тільки підґрун­тям, ос­нов­ни­ми на­пря­ма­ми ро­з­роб­ки власне про­грам­но­го до­ку­мен­та.

Таким чином, слід за­зна­чи­ти відсутність дер­жав­них цільо­вих про­грам роз­вит­ку рос­лин­ництва на фоні існу­ван­ня лише трьох га­лу­зе­вих про­грам: «Зерно України - 2005-​2010», за­твер­дже­ної на­ка­зом Мін­агрополітики України від 28 липня 2004 р. № 271; «Про­гра­ма роз­вит­ку хме­ляр­ства на 2007-​2010 роки», за­твер­дже­ної Міна­г­ро­політики Украї­ни від 10 жо­втня 2007 р. № 729; «Соя України - 2008-​2015», затвер­дженої на­ка­зом Міна­г­ро­політики України та УААН від 28 трав­ня 2008 р. № 336/53. Звісно, що трьох за­зна­че­них га­лу­зе­вих про­грам не достат­ньо для ефек­тив­ної ре­гла­мен­тації про­цесів ви­роб­ництва рослинниць­кої про­дукції. Таких про­грам по­тре­бується знач­но більше для охоплен­ня хоча б ос­нов­них куль­тур рос­лин, адже метою кожної про­гра­ми є збільшен­ня ефек­тив­ності ви­роб­ництва рос­лин­ної про­дукції пев­но­го виду з вирішен­ням ряду відповідних стра­тегічних за­в­дань. На­при­клад, існу­ва­ли про­гра­ми «Кар­топ­ля України - 2003», «Овочі України - 2003», «Льон і ко­ноплі - 2003» тощо, які, на жаль, не одер­жа­ли свого логічного про­до­в­жен­ня у часі.

Га­лу­зе­ва про­гра­ма «Зерно України - 2005-​2010» пе­ред­ба­чає по­ступове збільшен­ня ви­роб­ництва зерна з 38 млн. тонн у 2005 р. до 42 млн. тонн у 2010 р. На­у­кові ро­з­ра­хун­ки, підтвер­джені світовою прак­тикою, вста­нов­лю­ють, що до­статній рівень ви­роб­ництва зер­но­вих, яко­го ви­ста­чає для про­до­воль­чих, кор­мо­вих, технічних цілей та екс­пор­ту, по­чи­нається з ро­з­ра­хун­ку 1 тонна на 1 жи­те­ля країни. Ви­хо­дя­чи із на­явності 46-мільй­он­но­го на­се­лен­ня Україна по­вин­на ви­роб­ля­ти щоріч­но не менше 46 млн. тонн зер­но­вих. Це озна­чає, що за­про­гра­мо­ване ви­робництво зерна у 2010 р. має до­сяг­ти свого оп­ти­маль­но­го рівня.

80. Правова охорона прав на сорти рослин

Селекція є одним із важливих засобів підвищення продуктивності вітчизняного рослинництва. 

Правове регулювання селекційної справи в рослинництві, на відміну від тваринництва, охоплює два різні інститути аграрного права: окремий інститут охорони прав на сорти рослин і окремий інститут правового регулювання насінництва. Якщо в тваринницькій селекції охорона інтелектуальної власності на породу тварин регулюється цивільним законодавством про охорону прав на винаходи й корисні моделі, то в селекції рослин достатньо розвинений власне аграрний інститут охорони права інтелектуальної власності. Цей інститут регулює тільки перебіг оформлення і порядок охорони прав на сорти рослин, а порядок використання сортів рослин, забезпечення якості у насінництві і державне підтримування селекцінної справи регулюються інститутом правового регулювання насінництва. Важливим законодавчим актом в системі охорони аграрної інтелектуальної власності є Закон України від 21 квітня 1993 р. "Про охорону прав на сорти рослин" (в редакції Закону від 17 січня 2002 р.).    Згідно зі ст. 1 Закону "Про охорону прав на сорти рослин", сорт рослин визначається як окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона цілком або ні умовам надання правової охорони:    - може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;    - може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак;    - може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.

Сорт вважається охороноздатним — придатним для набуття права на нього як на об'єкт інтелектуальної власності, якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є новим, вирізняльним, однорідним та стабільним. Сорт вважається новим, якщо до дати подачі заявки заявник (селекціонер) чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання: а) на території України — за рік до цієї дати; б) на території іншої держави — щодо деревних та чагарникових культур і винограду — за 6 років і щодо рослин інших видів — за 4 роки до цієї дати.