1.Кримінально-правові норми та їх структура.

Кримінально-правова норма - встановлене державою загальнообов язкове правило поведінки, яке забороняє вчинення певних діянь під загрозою застосування покарання за його порушення.

Структура статей особливої частини КК України:

Гіпотеза – частина норми, яка визначає умови, за яких почне діяти заборона (зустрічається не в усіх конструкціях);

Диспозиція – частина норми, в які зазначаються або описуються ознаки конкретного злочину;

Санкція – частина норми, яка визначає вид і розмір покарання за вчинення передбаченого диспозицією суспільно-небезпечного діяння.

Види диспозицій.

Диспозиція – це частина кримінально-правової норми, яка називає, вказує або описує діяння, за вчинення яких передбачено покарання.

1. Проста – називає лише склад злочину і не розкриває його змісту.

2. Описова – називає склад конкретного злочину і розкриває його зміст.

3. Відсильна – відсилає до іншої сатті чи іншої частини статті кримінального закону.

4. Бланкетна – називає лише сам склад злочину, а для визначення ознак такого злочину відсилає до норм інших галузей права або інших підзаконних актів.

Види санкцій.

Санкція – частина кримінально-правової номри, яка визначає вид і розмір покарання за злочин, зазначеній в диспозиції.

1. Відносно визначена санкція передбачає покарання певного (лише одного) виду в певних межах, вказуючи або не вказуючи текстуально його нижню межу, але обов’язково вказуючи його верхню межу.

2. Альтернативна санкція передбачає не один, а два та більше видів основних покарань, із яких суд може призначити тільки одне.

2.Чинність кримінального закону в просторі.

Дія кримінального закону в просторі – це застосування кримінального закону в місці вчинення злочину (ст.ст. 6-9 КК).

Принципи, на підставі яких визначається чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі.

- Територіальний: особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за Кримінальним кодексом України (ст. 6 КК). Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено і закінчено або припинено на території України, а також, якщо його виконавець або хоча б один з співучасників діяв на території України.

Питання про кримінальну відповідальність осіб, які мають дипломатичний імунітет і вчинили злочини на території України, вирішуються дипломатичним шляхом (ч. 4 ст. 6 КК). На цих осіб кримінальна юрисдикція України поширюється лише у випадках ясно вираженої згоди на це акредитуючої держави, що виражається в позбавленні певної особи дипломатичного імунітету від кримінальної юрисдикції держави перебування.

- Громадянства громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за їх межами, підлягають кримінальній відповідальності за Кримінальним Кодексом України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 7 КК). Якщо громадяни України і особи без громадянства, за вчинені злочини зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнуті в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини (ч.2 ст.7 КК).

Засудження за межами України її громадян або особи без громадянства, яка постійно проживає в Україні, у разі вчинення ними на території України нового злочину може мати для них певні правові наслідки (ч.2 ст. 9 КК України).

- Універсальний (космополітичний): іноземці та особи без громадянства, що не проживають постійно на території України, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності з Кримінальним кодексом України, у випадках, передбачених міжнародними договорами або якщо вони вчинили прередбачені КК України особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України (ст. 8 КК).

Сутність цього принципу полягає у спільності інтересів кількох держав у боротьбі зі злочинами, вчинення яких на території однієї держави здатне заподіяти шкоду й інтересам інших держав, в тому числі України.

- Реальний: іноземці та особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за Кримінальним Кодексом України у випадках, якщо цей злочин є особливо тяжким та був спрямований проти прав і свобод громадян України або інтересів України (ст. 8 КК).

Сутність цього принципу полягає в тому, що будь-яка держава має право карати діяння, які вчинені іноземцями за межами її території і порушують кримінальні закони, якщо ці діяння посягають на основні права і свободи її громадян або ставлять під загрозу безпеку держави. Застосування цього принципу можливе за умови, якщо іноземці чи особи без громадянства, які в Україні не проживають, не були засуджені в іноземних державах і притягуються до кримінальної відповідальності на території України.