Види замаху:

1. за ступенем закінченості:

а) закінчений замах. Замах, у якому суб’єкт зробив усе, що вважав за необхідне для доведення злочину до кінця, але злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного.

б) незакінчений замах. Винний не виконав уіх дій, що були необхідні на його думку для досягнення бажаних наслідків.

Кваліфікація готування до злочину і змахау на злочин здійснюється відповідно за ч. 1 ст. 14 або за ч. 2 чи ч. 3 ст. 15 і за тією частиною ОЧ КК, що встановлює відповідальність за закнчений злочин, до якого субєкт готувався абоо на який вчинив замах.

16.Добровільна відмова при незакінченому злочині та її юридичні наслідки.

Добровільна відмова – остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (ч. 1ст. 17 КК).

Ознаки:

1. остаточне припинення готування до злочину або замаху на злочин;

2. припинення готування до злочину або замаху на злочин за своєю волею;

3. наявність у особи усвідомлення можливості довести злочин до кінця.

Мотиви добровільної відмови: усвідомлення аморальності діяння, розкаяння, бажання виправитись, страх перед відповідальністю, жалість до потерпілого тощо.

Добровільна відмова можлива тільки при незакінченому злочині, а дійове каяття – і при закінченому. Добровільна відмова характеризується утриманням від продовження злочину, а дійове каяття тільки активними діями: щирим каяттям, повним відшкодуванням завданих збитків або усуненням заподіяної шкоди. Добровільна відмова можлива тільки до порушення кримінальної справи, а дійове каяття і після порушення.

При добровільній відмові особа звільняється від КВ, а дійове каяття є обставиною, що звільняє від КВ лише при вчиненні злочину невеликої тяжкості, а його окремі складові – обставиною, що пом’якшує покарання.

17.Поняття співучасті.

Співучасть у злочині – умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину (ст. 26 КК).

Ознаки:

• об’єктивні ознаки:

1. наявність двох чи більше суб’єктів злочину, які беруть участь у вчиненні одного і того ж умисного злочину;

2. спільність їх участі у злочині;

• суб’єктивна ознака:

3. умисний характер діяльності співучасників.

Обєктивні ознаки.

Першою об’єктивною ознакою співучасті є множинність учасників злочинів. Заок говорить про «декількох суб’єктів злочину», що передбачає участь у вчиненні злочину двох чи більше суб’єктів злочину. Таким чином, участь у вчиненні злочину одного і того ж умисного злочину не утворює співучасті у злочині. Це саме стосується і випадків, коли лише один із учасників такого злочину є суб’єктом злочину, а інші – ні.

Головною рисою спільності дій (бездіяльності) співучасників є те, що дії (бездіяльність) кожного з них є складовою частиною загальної діяльності із вчинення злочину. Вони діють разом, вносячи кожен свій внесок у вчинення злочину. Дії (бездіяльність) кожного співучасника за конкретних обставин є необхідною умовою для вчинення злочинних дій (бездіяльності) іншим співучасником, а, зрештою, - необхідною умовою настання спільного злочинного результату. Прагнення досягти різні злочинні результати є підставою для невизнання співучастю у злочині участі двох або більше осіб у вчиненні одного посягання.

Субєктивна ознака співучасті проявляється в умисній формі вини співучасті, що передбачає:

1. наявність умислу кожного із учасників стосовно їх власних дій;

2. навність умислу стосовно діянь інших співучасників, у тому числі виконавця чи співвиконавця;

3. єдність наміру всіх співучасників вчинити один і той же злочин;

4. єдність злочинного інтересу для всіх співучасників, тобто спрямованість їх умислу на досягнення загального злочинного результату.

Інтелектуальний момент умислу співучасників – ним охоплюється усвідомлення кожним з учасників не лише суспільно небезпечного характеру особисто вчинюваного діяння, а й факту вчинення всіма співучасниками одного й того самого злочину, характеру дій інших співучасників, можливості діяти спільно з ними, наявності умислу в їх діях, спрямованості їх дій на досягнення загального злочинного результату тощо, тобто усвідомлення обставин, які стосуються всіх елементів складу злочину.

Вольовий момент умислу передбачає бажання всіх співучасників діяти спільно для досягнення єдиного злочинного результату.

18.Види співучасників.

Згідно з ч. 1 ст. 27 КК співучасниками злочину є:

1. Виконавець - особа, яка у співучасті з іншими суб’єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають КВ за скоєне, вчинила злочин, передбачений кримінальним законом (ч. 2 ст. 27 КК).

2. Організатор (ч. З ст. 27 КК) – особа, яка вчинила хоча б одну з таких дій:

1) організувала вчинення злочину;

2) керувала підготовкою злочину;

3) утворила організовану групу чи злочинну організацію;

4) керувала організованою групою чи злочинною організацією;

5) забезпечила фінансування орг. групи чи злочинної орг.;

6) організовувала приховування злочинної дільності орг. групи чи злочинної орг.

3. Підбурювач - особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину (ч. 4 ст. 27 КК).

Способи схиляння: умовлення, підкуп, погроза, примус, схиляння іншим чином.

4. Пособник (ч. 5 ст. 27 КК) – особа, яка сприяла вчиненню іншими співучасниками злочину:

1) порадами чи вказівками;

2) наданням засобів чи знарядь;

3) усуненням перешкод;

А також особа, яка заздалегідь обіцяла:

4) переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом;

5) придбати чи збути такі предмети;

6) іншим чином сприяти приховуванню злочину.

19.Вчинення злочину групою або за попередньою змовою групою осіб як форми співучасті.

Злочин визнається таким, що вчинений группою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два чи більше) виконавців без попередньої змови між собою.

За цієї форми співучасті всі виконавці (співвиконавці) виконують у повному обсязі чи частково обєктивну сторону складу злочину. В цих випадках діяльність одного виконавця приєднується до вже розпочатої діяльності іншого у процесі вчинення злочину, коли злочин уже розпочався, ал еще не закінчився. При цьому змова може бути, але не до початку злочину, а в перебігу його виконання. Співучасники повинні діяти спільно, спиратися у своїх діяї і зусиллях один на одного, між їх діями має бути причинний звязок, їм належить усвідомлювати, що спільними діями вони вчиняють злочин, і бажати чи свідомо допускати настання суспільно небезпечних наслідків. Таку форму співучасті передбачено в деяких статях КК як кваліфікуючу ознаку злочину.

Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві чи більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Форма змови – вербальна (словесна) – усна чи письмова або у формі конклюдентних дій – для навяності співучасті не має значення. Змова може стосуватися місця, часу, способу вчинення злочину тощо. В ОЧ КК значна кількість статей передбачаєє вказану форму співучасті як кваліфікуючу ознаку. Вчинення злочину за попередньою змовою группою осіб, якщо воно прямо не передбачене в статях ОЧ КК, визнається обтяжуючою обставиною при призначенні покарання.