1.4.5. Оцінка впливу на навколишнє середовище

Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) спрямована на вияв­лення й прогнозування очікуваного впливу на навколишнє середовище, здоров'я та добробут людей із боку господарської та іншої діяльності. Ме­тодологія ОВНС дістала своє визнання майже в усіх розвинених країнах. У червні в 1988 р. була введена в дію Директива ЄС № 337/85 «Оцінка впли­ву деяких державних і приватних проектів господарської діяльності на навколишнє середовище». Відповідно до неї, для країн — членів ЄС обов'язковим є проведення ОВНС до видачі дозволу на здійснення всіх великих проектів, що можуть спричинити негативний вплив на навколишнє середовище.

Розвиткові, становленню і законодавчому оформленню ОВНС в Україні сприяло прийняття законів України «Про охорону навколишнього природ­ного середовиша», «Про екологічну експертизу» та Державних будівельних норм України ДБН А.2.2-1-95 «Склад і зміст матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підпри­ємств, будівель і споруд».

Офіційне нормативне тлумачення терміна «ОВНС», наведене в зазначе­них нормах ДБН А.2.2-1-95, таке: це визначення масштабів і рівнів впливів проектованої діяльності на навколишнє середовище, заходів щодо запобігання або зменшення цих впливів, прийнятності проектних рішень з еко­логічного погляду. Поняття «навколишнє середовище» визначається тут як сукупність природних, техногенних і соціальних умов існування людського суспільства. Це підкреслює комплексність процедури і висновків ОВНС та її орієнтацію відповідно до принципів збалансованого розвитку на інтег­ральну систему «природа—суспільство».

Метою ОВНС є запобігання погіршенню стану природних ресурсів, екосистем і здоров'я населення в процесі реалізації проектів господарських об'єктів. У цьому контексті ОВНС можна також розуміти як певний вид оцінки екологічних ризиків на передпроектній і проектній стадіях. У доку­ментації на об'єкти державної екологічної експертизи, згідно із ст. 15 зако­ну України «Про екологічну експертизу», передбачена обов'язкова наявність комплексної еколого-економічної оцінки впливу запланованої чи здійсню­ваної діяльності на стан навколишнього природного середовища, використання й відновлення природних ресурсів, яка оформлена у вигляді окремого тому (книги, розділу) документації і Заяви про екологічні наслідки діяльності.

1.4.6. Екологічний моніторинг

Державний екологічний моніторинг є базовим механізмом системи дер­жавного екологічного управління, що створює її інформаційні основи.

В Україні в межах своїх повноважень його здійснюють Міністерство еко­логії та природних ресурсів України, Національне космічне агентство України, Міністерство охорони здоров'я (МОЗ), Міністерство аграрної політики, Дер­жавний комітет лісового господарства, Державний комітет по земельних ресурсах, Державний комітет по водному господарству, Державний комітет з питань житлово-комунального господарства та їхні органи на місцях.

□ Міністерство екології та природних ресурсів здійснює спостереження за:

• джерелами промислових викидів в атмосферу та дотриманням норм гранично допустимих викидів;

• джерелами скидів стічних вод і дотриманням норм гранично допус­тимих скидів;

• станом поверхневих вод суші;

• станом фунтів сільськогосподарських угідь із визначенням залишко­вої кількості в них пестицидів і важких металів;

• викидами і скидами з об'єктів, на яких використовуються радіаційно небезпечні технології;

• станом та складом звалищ промислових і побутових відходів;

• станом наземних та морських екосистем;

• станом атмосферного повітря (у тому числі спостереження за транс­кордонним перенесенням забруднювальних речовин);

• атмосферними опадами;

• метеорологічними опадами;

• аерологічними параметрами (на аерологічних станціях);

• станом і режимом морських вод;

• станом грунтів;

• станом озонового шару у верхній частині атмосфери;

• радіаційною обстановкою (на пунктах радіоспостережень та в райо­нах діяльності АЕС);

• станом сільськогосподарських посівів, запасами вологи в грунті та агрометеорологічними умовами формування врожаю;

• підземними водами з оцінкою їхніх ресурсів;

• ендогенними й екзогенними процесами; здійснює державне еколого-геологічне картування території України для оцінки стану геологічно­го середовища та його змін під впливом господарської діяльності.

□ Національне космічне агентство здійснює авіаційно-космічні спосте­ реження за:

• станом озонового шару в атмосфері;

• забрудненістю грунтів;

• станом та забрудненістю поверхневих вод;

• сніговим покривом;

• станом лісів;

• станом сільськогосподарських посівів;

• запасами вологи в ґрунті;

• радіаційним станом.

□ Міністерство охорони здоров'я здійснює вибіркові спостереження за:

• рівнем забруднення атмосферного повітря в місцях проживання на­селення;

• станом поверхневих вод суші в місцях використання їх населенням;

• станом морських вод у рекреаційних зонах;

• хімічним та біологічним забрудненням Грунтів на території населених пунктів і за господарсько-побутовими відходами;

• інтенсивністю фізичних чинників (шум, електромагнітні поля, радіація, вібрація тощо);

• станом здоров'я населення і впливом на здоров'я забруднення навко­лишнього природного середовища.

□ Міністерство аграрної політики здійснює:

• радіологічні, агрохімічні й токсикологічні спостереження за грунтами сільськогосподарського використання;

• токсикологічні й радіологічні спостереження за сільськогосподарсь­кими рослинами та продуктами з них;

• зоотехнічні, токсикологічні й радіологічні спостереження за сільсько­господарськими тваринами та продуктами з них.

□ Державний комітет лісового господарства здійснює спостереження за:

• станом лісів, грунтів у лісах;

• станом мисливської фауни в лісах.

□ Державний комітет по земельних ресурсах здійснює спостереження за:

• структурою землекористування;

• трансформацією земель залежно від їх цільового призначення;

• станом та якістю ґрунтів і забрудненням ландшафтів;

• станом рослинного покриву земель;

• відновленням порушених земель;

• станом зрошуваних і осушених земель, а також земель з ознаками вторинного підтоплення і засолення;

• станом берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, лиманів, заток.

□ Державний комітет по водному господарству здійснює:

• радіологічні й гідрохімічні спостереження за водами (на водногоспо-дарських системах комплексного призначення, у системах міжгалузе­вого та сільськогосподарського водопостачання, у зонах впливу АЕС);

• спостереження за станом ґрунтів у межах впливу меліоративних систем;

• спостереження за переформуванням берегів і гідрогеологічним станом у прибережних зонах водосховищ;

• облік ресурсів поверхневих вод.

□ Державний комітет з питань житлово-комунального господарства здійснює спостереження за:

• якістю питної води централізованих систем водопостачання міст і селищ міського типу;

• станом стічної води міської каналізаційної мережі;

• станом зелених насаджень у містах і селищах міського типу;

• проявами небезпечного підняття рівня ґрунтових вод у межах міст і селищ міського типу.

Підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану навко­лишнього природного середовища, зобов'язані вести спостереження за викидами і скидами та розміщенням відходів.