Некласична наука – тип знань, що співвідносить пізнання об’єкту із засобами пізнавальної діяльності дослідника.

Постнекласична наука – тип знань, де враховується не тільки співвідношення знань про об’єкт із засобами пізнання, але цінностно-цільова структура пізнавальної діяльності.

Нелінійне природознавство – тип знань, що виходить з неможливості жорсткого програмування еволюційного розвитку та врахування потенційного існування декількох сценаріїв розвитку складних систем.

Квантово-механістична картина світу – це таке розуміння матеріальної дійсності, яке характеризуються статистично, вірогідною причиною залежністю мікрооб’єктів з урахуванням їх взаємо заперечливих властивостей.

Електромагнітна картина світу – це таке розуміння матеріальної дійсності, яке пояснює його принципами існування електромагнітного поля.

Лекція 6. Проблеми наукового пізнання

План

1. Специфіка пізнавальної діяльності.

2. Безпосереднє знання, пояснення та розуміння.

3. Створення теорії та її динаміка. Відмінність емпіричного та теоретичного рівнів пізнання.

1. В процесі пізнання людиною світу прийнято виділяти три рівні його пізнання: чуттєвий, раціональний та інтуїцію. Чуттєвий рівень має наступні форми: відчуття, сприйняття, уявлення. Раціональний репрезентує себе у формі понятійної діяльності, судження та умовиводу. Що стосується інтуїції, то вважають, що інтуїція – це така розумова діяльність, яка здійснюється на позамовному рівні як факт миттєвого розгортання рішення, яке тільки потім набуває мовної форми. Наука – це такий спеціалізований вид розумової діяльності, в якій активно задіяні всі форми пізнавання, завдяки чому в результаті наука дає не безпосереднє знання, а таке, яке пояснює світ і тлумачить його. Такий характер бачення світу є специфікою наукового пізнання.

2. Чим відрізняється розуміння від простого безпосереднього знання? Перш за все тим, що безпосередньо знання відповідає на питання: ”що це?”, а наукове – на питання: “чому це так?”.

Пояснення, розуміння, тлумачення – це одна з вищих функцій людської свідомості і вона унікальна. Всі інші системи (тваринні, комп’ютерні) в змозі порівнювати факти та діяти у відповідності до них, але тільки людина може зрозуміти явище і, отже, дати йому пояснення. Така здатність людини є функцією такої її фундаментальної особливості, як здатність до творчості, в межах якої людина осягає не тільки знайомі їй ситуації, але й робить зрозумілими такі, які ще тільки можуть наступити. Наука створює методику пояснення невідомого, того, що ми “бачимо” тільки розумом, чого ще немає в наявності і в нашій уяві. Основою такого розумового “бачення” є інтуїція, у межах якої ми охоплюємо безліч фактів і тому розглядаємо їх не окремо, а створюємо поняття про них. Ці поняття (одиниці сенсу) ми робимо основою нашої інтелектуальної діяльності, завдяки якій ми можемо розуміти та пояснювати.

Таке пояснення стає особливо ефективним, коли ми поєднуємо його математичним аналізом, завдяки чому ми абстрагуємось від всього стороннього (в тому чи іншому відношенні) та пізнаємо тільки необхідну нам сутність. Таким чином ми ніби відокремлюємось від безпосередньої реальності, але насправді пізнаємо її більш глибоко, ніж при безпосередньому баченні.

Прикладом такого пізнання може бути пізнання світу на його мікрорівні.

3. Так створюється теорія (в перекладі з грецької - споглядання) Як форма наукового пізнання, яке дає нам систематизоване розуміння тієї чи іншої сфери дійсності, її суттєвих зв’язків та принципів розвитку.

Динаміка розвитку теорії така: становлячись детальними та чисельними, окремі теорії охоплюються теоріями більш узагальненими, тобто такими, що дають тлумачення такій кількості фактів, що їх разом не могли охопити всі попередні теорії.

Не можна вважати, що наукове знання починається та завершується розвитком теорій. Як в безпосередньому пізнанні ми виділяємо чуттєвий та раціональний рівні, так в науковому слід розрізняти знання емпіричне та теоретичне.

Розглянемо відмінності цих рівнів.

- Емпіричне дослідження базується на безпосередній практичній взаємодії дослідника з досліджуваним об’єктом. Вона передбачає наявність таких методів, як спостереження та експеримент.

Тому засоби емпіричного дослідження обов’язково включають в себе приклади та інші засоби реального спостереження та експерименту.

• В теоретичному дослідженні відсутня безпосередня практична взаємодія з об’єктом. На цьому рівні об’єкт може вивчатись засобом ментального експерименту.

• Крім засобів, пов’язаних з організацією експерименту та спостереження, в емпіричному дослідженні застосовуються також і понятійні засоби. Їх називають емпіричною мовою науки. Емпіричні терміни в науці мають назву емпіричних об’єктів і їх слід відрізняти від об’єктів реальності. Емпіричні об’єкти – це абстракції, за допомогою яких ми виділяємо із дійсності необхідний для дослідника набір властивостей та відношень реальних об’єктів.

Таким чином, реальні об’єкти репрезентовані в емпіричному дослідженні ідеальними об’єктами, що мають необхідний для дослідника набір ознак. Реальному ж об’єктові притаманні безліч інших ознак, які дослідник в тому чи іншому конкретному дослідженні залишає поза увагою. Дослідник ніби розбирає реальний об’єкт на складові, видозмінює його, але така “видозміна” є необхідною умовою осягнення природи об’єкту та тлумачення цієї природи.

• В теоретичному дослідженні, як вже було сказано, відсутні засоби практичної взаємодії з об’єктами. Тому й мова теорії відрізняється від мови емпіричних описів. В теорії оперують термінами, змістом яких є ідеальні об’єкти. Це такі особливі абстракції, які є логічними конструкціями дійсності. Жодна теорія не може обійтись без застосування таких об’єктів.

Прикладами їх можуть бути такі поняття, як матеріальна точка, абсолютно чорне тіло, ідеальний товар (тобто такий, який обмінюється на інший товар у точному співвідношенні з його вартістю) та інші.

Термінологічний словник:

Методологія – це сукупність засобів дослідження, що застосовується в науковому пізнанні.

Теорія – це система узагальненого, достовірного знання про ту чи іншу сферу дійсності, система, яка пояснює та передбачає функціонування цієї сфери.

Емпіричне дослідження – це таке вивчення об’єкту, яке спирається на практичну взаємодію дослідника з цим об’єктом.

Теоретичне дослідження – це таке вивчення певної сфери дійсності, яке спирається на “експеримент”, що ми їх ставимо в межах тільки нашої розумової діяльності.