- •1.Визначте завдання, предмет та функції філософії.
- •2.Проаналізуйте сутність і структуру світогляду.
- •Класифікація світогляду
- •Функції світогляду
- •Структура світогляду
- •3. З’ясуйте роль і значення міфології як історично першого типу стівогляду.
- •4. Дайте характеристику особливостей релігійного світогляду.
- •5. Розкрийте роль і значення філософії як історичного типу світогляду.
- •7. Виділіть функції філософії та з’ясуйте її роль у житті людини та суспільства.
- •6. Визначте основні методи філософії.
- •8. Дайте характеристику місця філософії в системі культури.
- •9. Розкрийте структуру філософського знання.
- •10. Зробіть порівняльний аналіз науки та філософії.
- •11. Проаналізуйте соціокультурні передумови виникнення і функціонування філософії.
- •12. Дайте філософський аналіз людино - вимірності сучасної наукової картини світу.
- •13. Проаналізуйте історію філософії та виділіть основні етапи її розвитку.
- •14. Визначте основні ідеї і поняття давньосхідної філософії.
- •Філософія стародавніх Індії та Китаю
- •15. Особливості філософії у Стародавній Індії.
- •16. Основні напрями у філософському вченні Стародавньої Індії.
- •17.Особливості філософії у Стародавньому Китаї.
- •18. Основні напрями у філософському вченні Стародавнього Китаю.
- •19. Проаналізуйте натурфілософію, космоцентризм і антропоцентризм грецької філософії.
- •20. Проаналізуйте філософські школи до класичного періоду грецької філософії.
- •21.Дайте аналіз філософського вчення представників класичного періоду античної філософії.
- •22. Проаналізуйте філософські погляди Сократа, Платона та Аристотеля.
- •23. Розкрийте суть основних представників елліністичного періоду античної філософії.
17.Особливості філософії у Стародавньому Китаї.
Специфіка філософії древнього Китаю.
VII — VI ст. до н. е. у Стародавньому Китаї — період формування і розвитку рабовласницького суспільства. Тоді ж проявляються дві основні тенденції у розвитку філософії: матеріалістична та ідеалістична, атеїстична і містична. У ході боротьби двох тенденцій дедалі ширше розповсюджувалися ідеї: про п'ять першоелементів, з яких утворений увесь світ (метал, дерево, вогонь, земля, вода); про протилежні джерела, початки: інь та янь, боротьба між якими і веде до розвитку усіх речей та явищ; про природний шлях — дао, по якому йде розвиток Всесвіту. Але формування розвинених філософських вчень припадає на VI — V ст. до н. е.
Вирішальний вплив на розвиток китайської філософської думки мали так звані мудреці. їхні імена не збереглися, але відомо, що саме вони почали виходити за межі міфологічного бачення світу і прагнули до його понятійного осмислення. Китайська філософія відзначається особливою внутрішньою стабільністю, що базується на підкресленні винятковості китайського способу мислення, на основі якого формувалось почуття переваги, а також нетерпимості до решти філософських поглядів. Початок розвитку китайської філософії належить до першої половини І тисячоліття до н. е. і періоду ста шкіл (VI—II ст. до н. е.), коли виникають класичні книги китайського просвітництва, змістом яких є стародавня поезія, історія, законодавство, філософія. Це переважно твори невідомих авторів, написані в різний час. Усі філософські школи аж до XX ст. зверталися до цих книг: особливу увагу приділяли їм конфуціанці, постійні посилання на них були характерні для всього культурного життя Китаю, вони були основними в гуманітарному вихованні китайської інтелігенції. Знання цих книг було достатнім для складання державних іспитів на посаду чиновника.
• Книга пісень (Ші цзін — ХІ-УІ ст. до н. е.) - збірник стародавньої народної поезії, культових пісень, містичних пояснень походження ремесел, речей. Вона стала зразком для китайської поезії в її подальшому розвитку.
• Книга історії (Шу цзін — початок І тисячоліття до н. е.) — збірник офіційних документів, опис історичних подій. Мала великий вплив на формування офіційної писемності.
• Книга порядку (Лі шу — IV-1 ст. до н. е.) містить опис правильної організації політичних і релігійних церемоній, норм соціальної і політичної діяльності. Ідеалізує стародавній період китайської історії, який вважає зразком і мірою подальшого розвитку.
• Книга весни і осені (Чунь цю — VII—V ст. до н. е.) була зразком і мірою у вирішенні етичних і формально-літературних питань.
• Книга перемін (І цзін — ХІІ-УІ ст. до н. е.) є найважливішою, тому що вона містить перші уявлення про світ і людину в китайській філософії, в ній закладено основи і принципи розвитку філософського мислення в Китаї. В текстах, написаних у різний час, простежується початок переходу від міфологічного зображення світу до його філософського осмислення. У них знайшли відображення стародавні вирішення онтологічних питань, розроблено понятійний апарат, який використовувала пізніше китайська філософія. Згідно з «Книгою перемін», у стосунках між небом і землею задіяно принципи «інь» і «янь». «Янь» - щось активне, всепроникаюче, що освітлює шлях пізнання речей; для «інь» визначено пасивну роль очікування, темного начала Чергування «інь» і «янь» називається шляхом (дао), і цей шлях проходять усі речі «Книга перемін» простежує дао — шлях речей і світу в русі. Особливо в книзі наголошується «на трьох заданостях», які, рухаючись своїми шляхами, завжди нероздільні: небо, земля і людина Все пізнання людини спрямовується на відрізняння, визначення і розуміння всього суттєвого. В давньокитайській філософії існувало 6 шкіл: конфуціанство, даосизм, легізм, моїзм, натурфілософія, школа імен. Даосизм і конфуціанство є двома протилежними полюсами світобачення китайців. У культурі Китаю вони нерозривно пов'язані між собою , як Інь-Ян. У різні часи своєї історії китайська культура тяжіла до однієї чи іншої філософської традиції, тому можна говорити про переплетення у китайському суспільстві конфуціанських ідей з даосистськими. Конфуціанство панувало у сфері соціально-сімейних стосунків, воно стало офіційною, державною ідеологією та релігією Китаю. В інтимних глибинах людської душі головне місце належало даосизму.
Конфуціанство виникає у VI ст. до н. е., його засновником став Кон-фуцій (це латинська версія імені Кун Фуцзи). Основним літературним джерелом конфуціанства є книга «Лунь-юй» («Бесіди та висловлювання»).
Конфуціанство етико-політичне вчення, основна увага в ньому придіїясться мистецтву управління і вихованню людини в дусі поваги до предків, до держави, до інших людей.
Даосизм виникає приблизно у той же час, що і конфуціанство (засновником даосизму був старший сучасник Конфуція Лао-цзи). Відрізняється даосизм від попередніх вчень, насамперед, своєю проблематикою. У центрі уваги даосів не соціально-етичні і політичні проблеми, а натурфілософія і проблеми взаємозв'язку людини з природою, космічним цілим. Основні положення даосизму були викладені у книзі «Даодецзин» (буквально «Книга про Дао і Де»).
