30. Особливості сучасних процесів урбанізації

Урбанізація – це світовий або глобальний історичний, демогеографічний, соціально-економічний і географічний процес пов’язаний із глибоким перетворенням міських і сільських поселень на основі суспільного поділу праці, інтенсивного розвитку промисловості, транспорту, сфери послуг та всіх інших сфер не сільськогосподарської діяльності, що супроводжується зростанням міст, розширенням їх функцій і матеріально-технічної бази, розвитком комунікацій і сфери обслуговування і повсюдне поширення міського способу життя на всю мережу населених пунктів.

Урбанізація починає розвиватись коли досягнутий певний рівень розміщення продуктивних сил. Зростання чисельності міського населення відбувається в три способи:

• Міграція населення (із села в місто);

• Природний приріст населення в самих містах;

• Перетворення населених пунктів в міські, приєднання сіл.

Розрізняють такі сучасні процеси урбанізації:

• Субурбанізація – процес зростання і розвитку приміських зон великих міст, в результаті чого формуються агломерації.

• Ексурбанізація – це процес просторового поступу урбанізації за межами приміських зон (розповзання) за межі субурбанізованих зон, часто на їх основі виникають мегаполіси.

• Рурбанізація(«задкуюча урбанізація») – це процес певного зниження концентрації населення у найбільших містах і їх переміщення у сільську місцевість, причому сільські населені пункти займаються не аграрними видами діяльності.

• Дезурбанізація – процес розселення населення в сільській місцевості(протилежний урбанізації).

• Гіперурбанізація – це надзвичайна концентрація населення у найбільших містах за якої площа і людність таких міст досягається такої величини, що позитивні аспекти від урбанізації та агломерування.

Згідно доповіді ООН « Розподіл населення, урбанізація, внутрішня міграція і розвиток» в 2008 році вперше в світовій історії кількість міських жителів дорівнює кількості сільських, яка досягла вже 3,4 млрд чоловік. На сьогодні міські жителі проживають на території, площа якої дорівнює всього лиш 3% суші, а сільські жителі проживають і працюють на сільськогосподарських землях, які становлять 12 % суші.

Незважаючи на те, що рівень урбанізації є дуже високим і за прогнозами науковців половина населення світу буде жити в містах, існують суттєві відмінності в показниках урбанізації, досягнутих різними країнами і регіонами. Глобальний ефект урбанізації є найбільш поширеним в економічно розвинених регіонах світу. Так, наприклад, рівень урбанізації уже перевищує 80% в Австралії, Новій Зеландії і Північній Америці. Найменш урбанізованою серед високорозвинених регіонів залишається Європа, в якій 72% населення проживає в міських поселеннях.

Серед менш розвинених регіонів надзвичайно високий рівень урбанізації – 78% досягнули країни Латинської Америки і Карибського басейну. І навпаки, Африка і Азія залишаються в основному сільськими районами. В цих регіонах частка міських жителів складає відповідно 38% і 41% населення. А ще в 2007 році половина міського населення світу приходилась на Азію.

Найбільші в світі агломерації сформувались навколо Токіо, Нью-Йорка, Мехіко, Сан-Паулу, Лондона, Парижа, Лос-Анджелеса, Буенос-Айреса, Ріо-де-Жанейро. А злиття зон суцільної урбанізації утворюють мегаполіси. Це Босваш(Бостон і Вашингтон) на північному сході США, Чіппітс(Чикаго і Пітсбург), Сансан, Токайдо, Рейнський, Паданський, Англійський та ін.