14. Водний режим річок. Фази водного режиму.

Водний режим річок – це закономірні зміни в часі стоку, швидкості течії, рівнів води та похилів водної поверхні. Витрати, рівні, швидкості, похили – це елементи водного режиму. Він залежить від різних фізико-географічних факторів, серед яких найважливішими є метеорологічні та кліматичні фактори.

У водному режимі річок відзначається закономірне чергування протягом року періодів підвищеної та низької водності, які відбивають зміни умов живлення річки. Ці періоди назив. фазами водного режиму. Основні фази: водопілля, межень літня та зимова, фаза осінніх дощових паводків. На рівнинних річках – всі 4 фази, на гірських – паводочна та меженна фази.

Водопілля – це щорічний, відносно тривалий підйом рівнів та збільшення витрат води, зумовлений надходженням води від головного джерела живлення.

За походженнням водопілля є: сніговим, снігово-дощовим або дощовим.

За часом настання: весняне(танення снігу на рівнинах та невтсоких горах); весняно-літнє(танення снігу в горах); літнє(танення вічних снігів та льодовиків у горах та випадання мусонних дощів).

За формою гідрографа(графік коливання щоденних витрат води) весняне та весняно-літнє водопілля найчастіше буває одновершинним, а літнє – багатовершинним, що пов’язане з коливанням температури повітря та зміною інтенсивності випадання дощів.Кожне водопілля характеризується датою початку підйому та кінця спаду, датою проходження мах, об’ємом водопілля. Тривалість водопілля буває від к-ох днів на малих річках до 4-5 місяців на великих. За час весняного водопілля річки проносять біля 50% річного об’’му стоку в пн. районах і 90-100% річного стоку – в пд.

(Характер водопілля змінюється по довжині річки. У верхній течії воно характеризується швидким збільшенням витрат і рівнів води, порівняно коротким періодом стояння високих рівнів і тривалості водопілля. Вниз за течією під впливом збільшення водних мас, які надходять у русло річки, мах рівні і витрати поступово теж збільшуються,і тривалість та об’єм водопілля збільшуються. В середній течії мах рівні і витрати досягають найбільших величин. У нижній течії регулююча роль заплави і русла збільшується ще більше, а це спричиняє розтягування водопілля і зменшення мах витрат.)

Різновидом водопіль є повені, це дуже високі водопілля, які призводять до затоплення значних площ у долинах річок.

Водопілля можна прогнозувати за 2-3 місяці.

Паводки – це відносно швидкі й короткочасні підйоми рівнів і збільшення витрат води в річці. Вони виникають нерегулярно, хоча в кожному конкретному районі настають в один і той же сезон. Паводки найчастіше формуються внаслідок випадання дощів і злив, а також сніготаненням під час зимових відлиг.

За часом настання паводки: зимові, літні та протягом усього року. Осінні паводки відрізняються від тих, що настають в інші сезони, тим, що вони менш чітко виражені та менш регулярні.

Паводки поділяються на: місцеві (якщо їх сформували дощі, котрі випали в даному регіоні) та транзитні або верхові, які утворилися від дощів, котрі випали вище по течії. Паводкова хвиля під час руху вниз за течією розтягується.

Дощові паводки майже не прогнозуються або з дуже малою завчасністю (к-ка годин).

Межень – це фаза водного режиму річки, що характеризується тривалим(сезонним) стоянням низьких (меженних) рівнів і витрат води в річці, внаслідок різкого зменшення або припинення поверхневого стоку. В цей час річка живиться в основному підземними(грунтовими) водами.

За часом настання межень буває: літньою та зимовою;

За характером коливання витрат і рівнів: стійкою(степові рівнинні річки) і нестійкою, переривчастою(гірські річки);

За періодом: тривалою та короткою;

За водністю: високою та низькою.

Час настання і тривалість межені залежить від факторів, які визначають водний режим річок.