- •37. Цілі соц. Реабілітації людей з функц. Обмеженнями
- •38. Програма реабілітації дітей з обмеженими можливостями
- •39. Тактика соціально-реабілітаційної роботи із дітьми з функціональними обмеженнями
- •42.Форми соц.Роботи з військовослужбовцями
- •43.Організація соц роботи з військовозобов'язаноюмолодю.
- •45.Напрями та форми роботи з допризовою молоддю.
- •46.Соц реабілітація дітей з девіантною поведінкою.
- •47..Зміст та принципи соціально педагогічної реабілітації дітей з девіантною поведінкою
- •50 Фактори що впливають на посилення девіацій серед дітей та підлітків
- •52 Психодіагностичні та психокорекційні методики діагностики д та молоді схильних до девпов.
- •54. Ресоціалізація та соціальна адаптація колишніх засуджених.
- •55. Види діяльності соц. Пед. (працівників) з колишніми злочинцями.
- •56. Технологічний алгоритм соц-реабілітаційної роботи з неповнолітнім та молоддю, що повернулись з пенітенціарних установ.
- •57.Осн етап практ. Допо молоді, яка поверн. З місц позб. Волі.
- •58.Ознаки виявлення осіб, які вживають наркогенні засоби.
- •59. Мотивація зловжив речов., які викликають стани зміни псих.Д-сті.
- •60.Психол-пед. Аспекти формувнаркогенної залежності.
- •61. Принципи відбору психокорекційних методик та методів соц-пед. Впливу,спрямованих на корекцію поведінки,що віхиляється від норми.
- •62. Психол консультування нарко- та алкоголезалежних осіб.
- •64. Психотерапія як метод надання клієнту псих.
- •65. Методи психокорекції узалежненої поведінки особистості.
- •66. Причини появи соц. Явища «діти вулиці».
- •67. Чинники кількісного зростання «дітей вулиці».
- •68. Шлях дитини на вулицю.
- •70. Технології соціальної роботи з «дітьми вулиці».
- •77. Подолання невизначеності на стадії індиферентного стану дитини вулиці
- •79. Соціальний супровід дитини вулиці
- •80. Робота з кризовими сім*ями як попередження появи дітей вулиці
- •81. Теоретичні основи вуличної соціальної роботи
66. Причини появи соц. Явища «діти вулиці».
Реальна ситуація в Укр. свідчить, що проблема "Д. вулиці" з'явилася не вчора, але за різних умов вона розвивалася по-різному. Іноді важко навіть пояснити, що спонукує дітей залишати родину, школу, близьких людей і йти на вулицю. Проте, уже сьогодні можна стверджувати, що існує ряд факторів, які, в основному, дозволяють усвідомити, чому все частіше діти обирають такий ненадійний і часто небезпечний спосіб життя.
1.Соц-економічні умови появи "Д. вулиці"
Погіршення матеріального становища значної частини населення України.
Збільшення незайнятих дітей і підлітків.
Економічна експлуатація дорослими дитячої праці (залучення до жебракування, крадіжок, махінацій тощо.).
Послаблення відповідальності батьків за утримання і в-ння Д.
Загострення розбіжностей і конфліктів між батьками і дітьми.
Ослаблення роботи з організації дозвілля дітей за місцем їхнього проживання і навчання.
Негативні тенденції у засобах масової інформації, пропаганда насилля і легкого життя.
2.Причини відмежування дітей від сім'ї
— безробіття обох чи одного з батьків;
відсутність постійного місця роботи батьків чи залучення їх до так званого "човникового бізнесу";
відсутність постійного житла;
розлучення батьків.
асоціальний спосіб життя одного чи обох батьків,.
примус дітей дорослими членами родини до жебракування.
злочинні дії батьків
різноманітні форми насилля, спрямованого і па дітей
раннє і/або позашлюбне материнство
неповна родина
новостворені родини.
67. Чинники кількісного зростання «дітей вулиці».
Зміна цінностей і ціннісних орієнтацій суспільства пост-комуністичного періоду, загальної соціокультурної ситуації загострила проблеми, пов'язані з соц. статусом і захищеністю різних верств населення Укр., особливо Д. та молоді. Це в свою чергу зумовило появу такого соц-пед. феномену, як «діти вулиці», дитяча безпритульність, бездоглядність. Сутність цього явища полягає у недостатньому піклуванні про дітей та підлітків з боку сім'ї та держави, відсутності педагогічного нагляду, здорової моральної атмосфери, постійних і нормальних умов життя. Проблема Д. вулиці існує не лише в Укр., а навіть у високорозвинених країнах Європи. Діти на вулиці є свідченням серйозних проблем у суспільстві. Серед них – не здорова атмосфера у сім'ї, педагогічні помилки, соціально-економічна криза, байдужість влади. Офіційної статистики щодо кількості бездоглядних і безпритульних дітей в Україні, які виховуються переважно її умовах вулиці, немає. За даними Державного комітету у справах сім'ї та молоді, у державі налічується більше 100 тисяч Д. С. до 18 років, з неофіційних джерел - їх у двічі більше; причому, кожна восьма-дев’ята Д. - кругла сирота при живих батьках; у більше як 60 тисяч не благополучних сімей проживають і виховуються 136 тисяч дітей. На жаль, дитяча безпритульність та бездоглядність стали негативною нормою суспільства, і тому велика потреба у актуалізації знань щодо таких дітей та можливостей наданням їм допомоги. Поняття «Д. вулиці» не є юридичним терміном, адже його нема ні в законах, ні в інших законодавчих актах. Неміч також універсальної концепції трактування феномену «Д. вулиці». Це явище часто пов'язують з дитячими правопорушеннями, злочинністю, наркоманією, проституцією. Визначаючи поняття «Д. вулиці», українські державні інституції керуються концепцією Ради Європи, де зазначається, що: «Д. вулиці» - це діти або підлітки, молодші 18 років, які живуть на вулиці більш-менш тривалий відрізок часу. Вони мігрують з одного місця на інше, мають групи і контакти на вулиці. Їхня офіційна адреса – адреса батьків чи адреса установи соціально захисту. «Д. вулиці» відрізняє від інших те, що вони не мають контактів (або мають, але дуже мало) з батьками, школами, соц. закладами, установами та організаціями, які несуть за них відповідальність.
