80. Робота з кризовими сім*ями як попередження появи дітей вулиці

Корекційна робота з неблагополучними сім'ями повинна проводитись своєчасно і в тісному взаємозв'язку школи, соц., псих. та медичних (при потребі) служб міста. Осн. форми такої взаємодії - проведення бесід, консультацій, тренінгів, лекторіїв, консиліумів, відвідання вдома, посильна допомога у виправленні існуючої ситуації в сім'ї, тимчасове влаштування дітей в заклади соц. захисту тощо. Створення цілісної с-ми підготовки батьків до сім. в-ня класні керівники можуть розпочинати з вивчення особливостей мікрорайону, соц. складу сімей, їх соц.-вих. можливостей. Кожного року на поч. вересня у всіх класах проводиться анкетування батьків, що дозволить школі одержати інформацію про стійкі і досить узагальнені х-тики, які змальовують сім'ю як цілісну с-му (склад сім'ї, місце роботи дорослих, професії, матер. забезпечення, побут. умови), культурний рівень сім'ї (освіта, наявність і зміст дом. бібліотеки, що читають діти, які в сім'ї є традиції, родинні свята). У результаті відвідування учнів удома, індивід. бесід з батьками, проведення спеціальних опитувань складається уявлення про реальні вих. можливості кожної сім'ї (взаємини між батьками і дітьми, між дорослими членами родини, ступінь батьк. авторитету, увага батьків до дітей, методи в-ня, засоби заохочення і покарання тощо).

81. Теоретичні основи вуличної соціальної роботи

Вулична соц. робота — інноваційний метод соц. роботи- наданнія соц. службами послуг своїм клієнтам на вулиці. У вуличній роботі виділяють 2 напрями:1) «аутріч-робота—спрямована на залучення представників цільової групи з вулиці до соц. закладу, де їм нададуть соц. послуги і допомогу. Цей різновид роботи найчастіше застосовують щодо безпритульних і бездомних дітей; 2) «детач-робота»—покликана надавати соц. підтримку безпосередньо і тільки на вулиці, в середовищі жд-сті певної соц. групи. Вона доцільна для соц. роботи з такими цільовими групами, які достатньо адаптовані до проживання на вулиці, для яких таке середовище є більш-менш прийнятним. Зокрема, кочові родини і народності (наприклад, роми), або люди старші 18 років, для яких вулиця — постійне місце заробітку (часто кримінального) або місце розваг. Робота з такими цільовими групами спрямована не стільки на припинення такого способу життя, як на максимальне зниження пов'язаного з ними ризику. Обидві групи методів застосовують залежно від особливостей цільової групи, традицій та ідеології суспільства, можливостей соц. служб тощо. У зх. практиці соц. роботи вулична соц. робота передбачає регулярні зустрічі соц. працівників із клієнтами на основі, як правило, усних контрактів. І тому вона вважається різновидом індивідуальної соц. роботи. В Україні вул. робота здебільшого здійснюється епізодично за визначеними в соц. паспорті р-ну маршрутами (спільні рейди з представниками правоохоронних органів, виїзні консультативні пункти тощо. Укр. фахівці до вул. соц. роботи відносять не лише індивід., а й групову роботу, вважаючи її своєрідними формами ігротеки, дискотеки, вул. театру тощо, акцентуючи на ігровому і профілактичному її аспектах.

82. Методи вуличної соціальної роботи

Метод розглядають як сукупність підходів, прийомів, операцій практ. чи теоретичного х-ру. Його також визначають як найкоротший шлях досягнення оптимальних результатів, що відповідають поставленим цілям. Методи сп роботи - це сукупність прийомів і способів, які використовуються для стимулювання і р-ку потенційних можливостей О, конструктивної д-сті щодо зміни несприятливої жит. ситуації чи розв'язання проблем клієнтів та досягнення різноманітних проф. завдань соц. педагога. Метод у сп роботі виконує подвійну роль, оскільки, з 1 боку, він виступає як спосіб, шлях пізнання і застосування знань, що вироблені в науках про жд-сть людини і в соц. практиці, а з 2, як конкретна дія, що сприяє якісній зміні об'єкта (суб’єкта). Для вирішення проф. завдань у своїй практ. роботі соц. працівники/соц. педагоги використовують різноманітні методи, які виникли та розвинулися в межах наук про людину зокрема педагогіки, психології, соціології. Психокорекційні методи (психогімнастика, арттерапія, казкотерапія, соц.-псих. тренінг) Психологічне консультування, Соціологічні, Спостереження. Методи опитування (інтерв’ювання, анкетування, фокус-група)

Методи аналізу документів (традиційний аналіз, контент-аналіз), Біографічний метод, Експертна оцінка, Соц.-педагогічні, Аналіз соціуму, Метод вул. роботи, Метод "рівний-рівному"

83. Робота з громадськістю за місцем проживання, спрямована на попередження появи "Д вулиць" Па́блік риле́йшнз (зв'язки з громадськістю) — спеціалізована д-сть держ ігромад орг, що забезп взаєморозуміння і доброзичливість у контактах з соц групами. Реалізується поширенням інфи, що розкриває механізми здійснення влади, контактами, які імітують довіру у взаємовідносинах влади і мас. П.Р. — важлива складова управлінської д-сті, покликана забезп взаєморозуміння,між сферою управління і широкими сусп верствами.Вул робз безпритульними та бездоглядними неповнол поч зі збору інфи про Д, простеження причин виходу на вул з метою скл індивідуальної програми допомоги. Саме у вирішенні цих зд може допомогти робота з громадськістю. Уу формі громадзустрічей, дискусій, свят, публікпацій друкованого матеріалу, поширення брошур та листівок, активної реклами в І-неті,виставок, на яких можна подати відповідну інфу, соц рекламу, що допоможе попередити проблему Д вулиці.вдасться підсилити відчуття відповідальності мешканців за м. в якому вони живуть і за мол. його мешканців. 84. Психолого-пед х-ка творчої обдарованості Д. Творча обдар— індивідуальний творчий, мотиваційний і соц потенціал, що дає можливість отримати високі результати в 1 (або більше) із таких царин: інтелект, творчість,, художні, психологічні та біол можливості. Оскільки обдарованість виявляється у конкретних психічних процесах, розрізняють моторну, сенсорну, перцептивну, інтелектуальну обдарованість тощо У результаті досліджень виділено такі психолого-пед характерні особливостіОбд.Д:добра пам'ять, добре розвинуте абстрактне мисл, ставлять високі вимоги до себе, боляче сприймають сусп несправедливість, у них гостро розв почуття справедливості;завдяки численним умінням (класифікувати, категоризувати, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки, планувати і прогнозувати, робити висновки) здатні краще за інших займатися самостійною д-стю, ставлять багато запитань • урок для них дуже цікавий тоді, коли використовується дослідницький метод;мають великий словниковий запас;із задоволенням виконують складні й довготривалі завдання; завдяки частому звертанню до засобів масової інформації, уміють швидко виділяти найзначущі відомості, самостійно знайти важливі джерела інформації;порівняно зі своїми ровесниками краще вміють розкривати взаємозв'язки між явищами і сутністю, індуктивно і дедуктивно мислити

85.Х-ка ознак обд. Ознаки обдарованої дитини * Занадто допитливі, активно досліджують навколишній світ* У ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв'язки, робити правильні висновки;Легко справляються з пізнавальною невизначеністю, із задоволенням сприймають складні довгострокові завдання; Не можуть терпіти, коли їм нав'язують готову відповідь;* Можуть тривалий час зосереджувати свою увагу на одній справі; * Властиве розвинуте почуття справедливості;Добре розвинуте почуття гумору* Постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що „ не під силу", й у вирішенні деяких із них досягають успіху;* Для них характерні перебільшені страхи, оскільки вони здатні уявити собі безліч небезпечних наслідків подій;* Надзвичайно схильні до немовних проявів почуттів, емоцій інших людей;* Часто володіють екстрасенсорними здібностями;* Негативно оцінюють себе;* Більшість із них спить менше від своїх однолітків, вони раніше відмовляються від денного сну;* Інколи мають труднощі з тонкою руховою координацією. 86.Диференціаіця видів обдарованості. Існує загспеціальна обдарованість.Розрізняють обдарованість технічну, наукову (зокрема математичну), музичну, поетичну, худ, артистичну та ін. Вищими рівнями обдарованості є талант ігеніальність.Оскільки обдарованість виявляється у конкретних психічних процесах, розрізняють моторну, сенсорну, перцептивну, інтелектуальну обдарованість тощо. 87.Особливості творчої Обдарованості.характерні особливостіОбд.Д:добра пам'ять, добре розвинуте абстрактне мисл, ставлять високі вимоги до себе, боляче сприймають сусп несправедливість, у них гостро розв почуття справедливості;завдяки численним умінням (класифікувати, категоризувати, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки, планувати і прогнозувати, робити висновки) здатні краще за інших займатися самостійною д-стю, ставлять багато зап ,урок для них дуже цікавий тоді, коли використовується дослідницький метод;мають великий словниковий запас;із задоволенням виконують складні й довготривалі завдання; завдяки частому звертанню до засобів масової інформації, уміють швидко виділяти найзначущі відомості, самостійно знайти важливі джерела інформації;порівняно зі своїми ровесниками краще вміють розкривати взаємозв'язки між явищами і сутністю, індуктивно і дедуктивно мислити

88. Проблеми Обд.Д.Обд Д в щоденному спілк з 1літками, батьками,учителями стикається з багатьма проблемами. Якщо не виявити проблеми та не допомогти обдарованій Д, то це може призвести до гальмування її здібностей, талантів, заг розв. Обд Д мають свої особливості розв, існують специфічні проблеми у навчанні, спілк з 1літками, батьками, учителями, особистісні пробл, їх необхідно виявл. Нерідко ці Д мають проблеми емоц розв, коли в скл ситуаціях вони виявляють явно інфантильну реакцію ( критичне зауваження викликає сльози, а будь-який неуспіх приводить до розпачу). у обд. Д виникають проблеми пов’язані з фіз розв. Деякі з них уникають усього, що вимагає фіз зусиль, для них обтяжливі уроки фізри. Дуже скл є пробл вольових навичок, саморегуляції. Для обд Д ситуація розв часто скл так, що вони займаються тільки тим, що досить легко для них, тобто тим, що складає мотив і суть їх обд. Іншу д-сть , що не входить до сфери їхніх схильностей, ці Д уникають, користуючись поблажливим ставленням дорослих. Виникає ситуація, коли це вимагає від них вираження вольових зусиль.  89.Вимоги до соціального педагога,який працює з обдарованими дітьми. Ключовою фігурою у створенні освітнього й виховного середовища, що сприяє розвитку творчої природи обдарованої дитини є педагог,у т.ч СП. Це висуває особливі вимоги до його професійної й особистішої підготовки. Тут уже недостатньо високої предметної підготовки, оскільки навчання починає набувати розвиваючого характеру. Підготовка педагога, крім предметної, повинна містити в собі:— уявлення про те, що таке обдарованість і особливості розвитку обдарованих дітей; — розуміння того, що таке розвиваюча освіта, у чому її відмінність від традиційних форм навчання й виховання; — знання психологічних закономірностей і особливостей вікового й особистісіюго розвитку дітей; — знання про те, що таке загальноосвітнє середовище, його різновиди (сімейне, молодшошкільне, середньошкільпе, старшошкільие, позашкільне, додаткове й стихійне), хто є його субуєктами, які теми освітнього середовища (догматична, творча та ін.), типи взаємодії між субуєктами(авторитарний, демократичний, гуманістичний та ін.); 90.Функції соціального педагога,що працює з обдарованими дітьми. — виявлення, навчання й розвиток обдарованих дітей; — психолого-педагогічний супровід і підтримка авторських й інноваційних навчальних програм освітніх технологій, що застосовуються в роботі з обдарованими дітьми; — участь у проектуванні й реалізації освітнього середовища, яке сприяє розкриттю творчих здібностей учнів; — вивчення вікових та індивідуальних особливостей обдарованої дитини; — робота з сім’єю, з проблеми навчання п розвитку обдарованої дитини; — використання позашкільного освітнього середовища для навчання й розвитку обдарованих дітей; — проведення діагностики(розкриття причин появи тих або інших соц. або псих. "перепон" розвитку обдарованої особистості); — прогнозування (передбачення можливих наслідків розвитку); — розробка педагогіч. рекомендацій, які сприяють оптимальному навчанню й розвитку обдарованої дитини.

91.Методи вивчення соціальним педагогом творчої дитини. Це – спостереження,опитування,інтерв’ю,анкети,аналіз продуктивної діяльності, а також спеціально розроблені експериментальні завдання,складання яких передбачає оперативне збирання широкого кола інформації. При розробці програми спостереження за здібною дитиною необхідно реєструвати такі показники її поведінки у пізнавальній діяльності, як: 1) наявність стійкої допитливості: дитина ставить багато запитань різного рівня складності й уміє їх правильно формулювати; 2) систематичний прояв пізнавальної активності: оперативна готовність до відповіді, дослідницька допитливість, прагнення до пошуку; 3) глибоке захоплення предметом пізнання та здатність до детального аналізу його ознак і функцій; 4) володіння чималим запасом лексики і прояв високої мовленнєвої продуктивності у спілкуванні. У творчій д-сті здібних учнів має реєструватися наявність таких показників: 1) багато ідей, навіть фантастичних; 2) здатність запропонувати широкий спектр своїх варіантів розв’язання певного завдання; 3) вміння психологічно перебудовуватися, коли заважають умови або з'являються нові завдання; 4) схильність до винахідництва в ігрових та практичних ситуаціях, із проявом при цьому власного оригінального підходу. При складанні опитувальних листів, анкет, інтерв’ю необхідно отримати довідку про динамічні характеристики як у самої здібної дитини,так і батьків,учителів чи ровесників. 92.Тренінгові методи виявлення й розвитку обдарованості. Головна відмінність тренінгових методів від ін. у тому, що з їхньою допомогою увага переключається з аналізу досягнутих результатів на вивчення способів здійснення діяльності.Дослідження цих методів особливо є доречним для:— виявлення прихованих здібностей обдаров. дітей та їхнього розвитку;— подолання дисипхронії, а також емоційних, міжособистісних та ін.психологічних бар’єрів, що утруднюють розвиток обдарованих дітей;— розвитку різних видів обдарованості;— професійної й особливо особистісної підготовки педагогів і псих., які працюють з обдарованими дітьми. Широко використовується СП метод розвиваючого дискомфорту. Суттю цього методу є не усунення негативних ситуацій,не їх зневага, а формування у дітей павичок їхнього активного подолання. За своєю суттю даний метод передбачає такі основні моменти, які в ряді випадків є й етапами індивідуальної або групової роботи з учнем: - вироблення "почуття реальності"; -створенняпсихологіч.готовності до подолання негативних і кризових ситуацій при загальному зниженні сенситивності до таких ситуацій ; - набуттянавичокефективногореагуванняпаситуаціїдискомфорту; -розвиток закріплення потреби й здатності до вияву ініціативи,прийняття відповідальності за свою діяльність; -формуванняособливогоособистісного "сценаріюпереможця", що передбачає спрямованість на самоактуалізацію в реальних умовах соціуму.

93.Арттерапія в роботі обдарованими дітьми як метод діагностики обдарованості. Терапія мистецтвом дозволяє соціальному педагогу не лише коректно здійснити діагностику особливостей особистісного розвитку кожної дитини, але й побудувати доброзичливі стосунки між дітьми в соціумі. Це досить важливим аспектом для обдарованих дітей через їхнє особливе ставлення до оточення. Варіант оргтехніки можна розглядати як експресивну проективну арттерапію. У наук л-рі є дані,що арттерапія заснована на художньо-прикладній д-сті кожного учасника групи. Це малювання, ліплення,виготовлення мозаїки, різноманітних розробок із різних матеріалів, різання по дереву, випалювання й та ін. Причому, значення мають не художні особливості дитини, а сам процес творчості, внутрішній світ особистості,його почуття, переживання. Не є таємницею, що педагог може не бачити обдарованості дитини в тій чи іншій діяльності просто тому, що не були створені необхідні умови для вияву й розвитку цієї якості особистості. Арттерапія — цікава й доступна для СП проективна методика, що дозволяє їм, без допомоги психолога, одержати унікальні й достовірні дані про кожну учня дитину, її взаємини з однолітками, батьками, дорослими. На заняттях легко встановлюється доброзичлива, довірлива атмосфера, що позитивно впливає ії на процес діагностики. При цьому також вирішуються виховні, корекційні, терапевтичні завдання, не лише виявляється, але й розвивається творча обдарованість дітей. 94. Основні методики діагностики обдарованості. Обдарованість – це високий рівень здібностей Л., що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі дія. Розрізняють заг. і спеціальну обдарованість. Діагностування обдарованої дит. пов'язується з визначенням її соц.статусу і прогнозом її поведінки, та направлення її до навч.закладу відповідного типу. Відомо, що обдаровані діти у звичайних ЗОШ проводять половину, а то й весь навчальний час. Школи не можуть задовільнити інтереси і можливості обдарованих учнів бо вони розраховані на дітей різних індивідуальних здібностей. У зв'язку з цим в обдарованих дітей виникає уявлення про себе як про нормальних, а про інших - як про розумово неповноцінних учнів. За місцем навчання обдарованої дитини діагностування проводиться з метою визначення її рівня розвитку, що допоможе знайти адекватні методи навчання і вих.., створити спеціальні програми, надати підтримку і соц.захист. Найчастіше використовують такі методи:1. Стандартизовані методи вимірювання інтелекту.2. Стандартизовані тести досягнень для виявлення виняткових здібностей з навчальних дисциплін. 3.Стандартизовані тести оцінки соц.розвитку.4. Спостереження і контрольні записи.5. Життєві спостереження близьких людей та ін.

95. Основні напрями роботи СП з обдарованими дітьми. Обдарована дитина – дитина що виокремлюється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) у тому чи ін. виді д-сті. Ключовою фігурою у створенні освітнього й виховного середовища, що сприяє розвитку творчої природи обд.дитини є педагог, у т.ч. соц. пед. Функції соц.пед., що працює з обд.дітьми: — виявлення, навчання й розвиток обд. дітей; — психолого-пед.супровід і підтримка авторських й інноваційних навчальних програм освітніх технологій, що застосовуються в роботі з обд. дітьми; — участь у проектуванні й реалізації освітнього середовища, яке прияє розкриттю творчих здібностей учнів; — вивчення вікових та індивідуальних особливостей обд. дитини; — робота з сім’єю, з проблеми навчання розвитку обд. дитини;— використання позашкільного освітнього середовища для навчання й розвитку обд. дітей; — проведення діагностики і прогнозування; — розробка педагогічних рекомендацій, які сприяють оптимальному навчанню й розвитку обд. дитини. Завд. роботи з обд. дітьми: • Розвиток цілісної картини світу в уявленнях дитини.•Розв. творчого критичного й абстрактно-логічного мислення, здатностей розв'язувати проблеми. • Розв. здатності самостійно навчатися та здійснювати дослідницьку роботу. • Розв. здатностей до самопізнання й само розумінняформування позитивної «Я-концепції» 96. Характеристика вікової структури населення. Під віковою структурою населення розуміється співвідношення чисельності різних вікових груп населення, що створює базу для всіляких розрахунків як демографічного, так і соц. й економ. характеру. Вікова структура населення формується під впливом природного й механічного руху населення, людських втрат у періоди природних і соц. катаклізмів. Існують різні класифікації віку. У статистиці, наприклад, найбільш часто використовують класифікацію віку Б.Урланіса: 0-2 роки— ясельний вік; 3-6 років—дошк. вік дитинства; 7-15 років — шк. вік дитинства; 16-24 роки —юність; 25-44 — зрілість; 45-59 років — повна зрілість; 60-69 років— літній вік; 70-79 років— рання старість, 80-89 років— повна старість, 90 років і більше — глибока старість Для вивчення взаємозв'язку росту населення і його вікової структури тут застосовується і класифікація шведського демографа Г. Супдберга, що розбив населення на 3 вікові групи: діти — 0-14, батьки— 15-49, прабатьки — 50 років і більше. У соціальній педагогіці вікова періодизація, зазвичай, співвідноситься з етапами С. Тут існують різні періодизації. На думку відомого російського вченого А.Мудрика, досить зручною, із соц.-пед. точки зору, є така вікова класифікація: дитинство (від народ. до 1 року), раннє дитинство (1-3 років), дошк. дитинство (3-6 років), молодший шк. вік (6-10 років), молодший підлітковий (10-12 років), старший підлітковий (12-14 років), ранній юнацький (15-17 років), юнацький(18-23 років) вік, молодість(23-30 років), рання зрілість (30-40 років), пізня зрілість(40-55 років), літній вік(55-65) років), старість (65-75 років), довголіття (понад 70 років).

97. Соц. роб. з людьми зрілого віку Це найбільш активна,але й найбільш суперечлива вік група. Це 34-60р. Завд які вирішуються під час роботи:природно-культурні;соц-культурні та соц-психологічні. У процесі соц. роб з людьми зрілого віку дуже важливо знати, розуміти й використовувати особливості процесу соціального мислення на рівні "Я-концепція". Я-концепція містить у собі не тільки судження Л. про те, хто вона зараз, але також і те, ким вона могла б стати. Наші "можливі Я" містять у собі те, якими ми бачимо себе в наших мріях, і те, якими ми боїмося стати. Такі можливі Я мотивують людину на досягнення особливої мети — до того життя, до якого вона прагне. Працюючи з людьми зрілого віку, СП враховує такі важливі обставини, як політика тендерна (соціально-біологічна характеристика, за допомогою якої люди дають визначення поняттям "чоловік" і "жінка"). Наявність у суспільстві визначеної тендерної культ. показує, в якої мірі соц. робота з Л. зрілого віку може бути продуктом відповідних норм. Тендерна субкультура суспільства певною мірою може пояснити наявність бідності, емоційних розладів, злочинів чи правопорушень, алкоголізму чи наркоманії, чи навіть безробіття як результат у особистісниих, внутрішніх, індивідуальних недоліків. 98. «Самопосилення» як мета соц.роб з особами зрілого віку. Соц.робота з людьми зрілого віку, орієнтована па самопосилення людини,якій надається допомога,найбільш повно може бути здійснена в практичній д-сті па індивіду-особистісному рівні. Тут мета соц.роботи-допомагаючи людині, яка потрапила у скрутну життєву ситуацію, змінити її,щоб допомогти людині прийняти ту чи ін проблему як дану реальність,адаптуватися до пової життєвої ситуації, щоб у кінцевому рахунку вона не потребувала сторонньої допомоги.. У зрілому віці за допомогою звертаються у 2випадках: 1) коли вони не в змозі успішно справитися зі своєю особистою проблемою; 2) коли вони хотіли б розвинути свої потенційні ресурси й можливості, щоб жити краще. 1етап роботи полягає в оцінці реальної ситуації. Клієнт ніколи не зможе вийти з проблемної ситуації, доки він не визначить характер своєї проблеми й не зрозуміє її сутність. 2етап-визначити, чого прагне клієнт, яких результатів він чекає, звертаючись за допомогою до фахівця. 3етап — соціальна дія - пов'язаний з конкретними активними діями для того, щоб досягти конкретних результатів. 99.Соц.робота з клієнтами похилого віку. Основниі напрямамисоц.роб: виявлення осіб, які потребують соц. піклування вдома й у спеціальних установах; створення умов для прояву активності людей похилого віку в мікросоціумі й задоволення їхніх інтересів; роз'яснювальна робота серед близьких і різних людей похилого віку. Завд:природно-культурні (збереження життєвої активності й здорового способу життя);соц.-культурні (збереження і переорієнтація соц.активності та пізнавальних інтересів; участь в житті близьких);соц-псих.(прояв почуття задоволення прожитим життям,почуття викопаного обов'язку; знаходження доступних способів самореалізації; пом'якшення кризи переходу до післятрудового життя). СП має бути ознайомлений з біосоціальною сутністю старіння й старості;зі старінням населення як демографічним процесом з усіма його соц. наслідками;зі своєрідністю соц.,псих. і мед. проблем літнього й старечого віку;з особливостями самітності;адаптації до старості; з обсягом і можливостями трудової д-сті в цей період, у т.ч. і інтелектуальної іі творчої; з використанням залишкових фіз. і інтелектуальних здібностей старих людей, а також з основами догляду за безпомічними старими людьми й низкою інших соц-псих і морально-етичних проблем.

100.Соц.захист літніх і старих людей. Це комплекс економічних, соц. і правових гарантій для громадян літнього і старечого віку, що базується на принципах людинолюбства й милосердя з боку держави стосовно членів суспільства, які цього потребують. Він здійснюється за трьома напрямами: профілактика(має на меті зберегти добробут старої людини через зменшення чи усунення чинників ризику, і тим самим запобігти ЇЇ влаштуванню в стаціонарні установи соц.обслуговування), підтримка(допомога, необхідна старим людям для збереження максимально можливого рівня самостійності)і представництво(захист інтересів старих людей, визнаних недієздатними, від їхнього імені, з метою надання їм необхідної допомоги). Соц.робота з літніми і старими людьми полягає в тому, щоб допомогти їм вести повнокровне й плідне життя, забезпечити умови, необхідні для підтримки чи досягнення гідного й благополічного життя. На п'ятдесятій сесії Генеральної Асамблеї ООН 1995р. виділені додаткові принципи, що об'єднані в п'ять груп. 1. Принципи групи "незалежність" - літні і старі люди повинні мати доступ до основних благ і обслуговування, можливість працювати, зберігати можливість участі в програмах освіти і професійної підготовки,жити в безпечних умовах з урахуванням особистісних нахилів і стану,мати можливість в проживати в домашніх умовах доти, поки це можливо. 2. Принципи групи "участь" відображають питання залучення людей похилого віку до життя суспільства й активної участі в розробці і здійсненій політики, яка стосується їхнього добробуту, можливостей створювані рухи чи асоціації осіб літнього віку. 3. Принципи групи "відхід" є основою при вирішенні проблеми забезпечення людини похилого віку доглядом і захистом з боку родини,громади, доступу до мед. обслуговування, доступу до соц. і правових послуг, користування послугами піклувальних установ. 4. Принципи групи "реалізація внутрішнього потенціалу" - літні і старі люди повинні мати можливість для всебічної реалізації свого потенціалу, щоб їм завжди був відкритий доступ до суспільних цінностей в галузі освіти, культури, духовного життя й відпочинку. 5. Принципи групи "гідність" несуть ідею недопущення експлуатації,фіз. й псих. насильства стосовно людей похилого віку, забезпечення їм прав па справедливе до них ставлення.

101.Характеристика завд., що їх мають вирішувати соц.педагоги із захисту прав дітей та молоді. - створення умови для інтелектуального розвитку О.( розгортання мережі дитячих, підліткових, молодіжних об’єднань, шкіл,курсів,секцій,клубів за інтересами) - поглиблення наукові соціальні знання про суспільство,особу,сім’ю,сфери життєд-сті через розвиток служб соц-педагогічної допомоги; - здійснення підтримки дитячих,підліткових і молодіж.ініціатив із зростання і розвитку спортивно-оздоровчих закладів і проведення спортивних заходів, організації сімейного спортивного дозвілля; - розширення технічної і художньої творчісті дітей (через застосуванню програм соці-педа захисту обдарованих дітей і підлітків) - підтримка екологічних експедиції,вивчення історії, мови,культури народу - створення умови для професійної підготовки підлітків і передпідготовки молоді організація курсів,консультації; - виявлення несприятливих психофізіологічних умов,псих.-пед. факторів,які зумовлюють відхилення у психіч. і соц.розвитку дітей, підлітків, в їхній поведінці, стані здоров’я тощо. - здійсненняорганізаційно-педагогічні заходів зі створення виховного середовища за місцем проживання дітей, - включення різних соц. інститутів у процес виховання, - надання соц-пед допомоги дітям із сімей групи ризику; - розв’язування проблем зайнятості і працевлашт; - підтримка дітей завдяки залученню до різного роду установ спорту,культури,організації довкілля. -соц-пед охорона і захист дітей і неповнолітніх з відхиленням у поведінці; дітей і підлітків, які відчували на собі жорстокість, насильство; неповнолітніх, які повернулися з місць позбавлення волі; - створення юридичних консультаційних пунктів що забезпечують захист прав та інтересів дитини,роз’яснювання пільг молодим сім’ям,жінкам,неповнолітнім, молоді; - соц.-правова,псих-пед підтримка дітей з неповних родин, - формування правового ставлення до своїх батьківських функцій у розведених осіб і батьків, які не були в шлюбі; - надання соц-правової допомоги сиротам, інвалідам, а також сім’ям інвалідів, що мають неповнолітніх дітей, малозабезпеченим сім’ям групи ризику, дітям, які стали жертвами екологічних і технологічних катастроф,біженцям,переселенцям та ін.

102.Характеристика напрямів діяльності соціального педагога у правовому захисті дітей та молоді. -загальноосвітній(допоміжний, позашкільний, і професійний), де створюються умови для інтелектуального розвитку О. завдяки розгортанню мережі дитячих, підліткових, молодіжних об’єднань, шкіл,курсів,секцій,клубів за інтересами;поглиблюються наукові соціальні знання про суспільство,особу,сім’ю,сфери життєд-сті через розвиток служб соц-педагогічної допомоги;здійснюється підтримка дитячих,підліткових і молодіж.ініціатив із зростання і розвитку спортивно-оздоровчих закладів і проведення спортивних заходів, організації сімейного спортивного дозвілля;розширюється технічна і художня творчість дітей завдяки застосуванню програм соціально-педагогічного захисту обдарованих дітей і підлітків; всебічно підтримуються екологічні експедиції,вивчення історії, мови,культури народу,створюються умови для професійної підготовки підлітків і передпідготовки молоді організовуються курси,консультації; - виховно-профілактичний - грунтується на виявленні несприятливих психофізіологічних умов,псих.-пед. Факторів,які зумовлюють відхилення у психіч. і соц.розвитку дітей, підлітків, в їхній поведінці, стані здоров’я тощо. З цією метою здійснюються організаційно-педагогічні заходи зі створення виховного середовища за місцем проживання дітей, включення різних соц. інститутів у процес виховання, надання соц-пед допомоги дітям із сімей групи ризику; розв’язування проблем зайнятості і працевлашт; підтримка дітей завдяки залученню до різного роду установ спорту,культури,організації довкілля. -охоронний (психолого-педагогічний)передбачає соц-пед охорону і захист дітей (на противагу існуючій системі каральних заходів), неповнолітніх з відхиленням у поведінці; дітей і підлітків, які відчували на собі жорстокість, насильство; неповнолітніх, які повернулися з місць позбавлення волі; створення юридичних консультаційних пунктів що забезпечують захист прав та інтересів дитини,роз’яснювання пільг молодим сім’ям,жінкам,неповнолітнім, молоді; соц.-правова,псих-пед підтримка дітей з неповних родин, формування правового ставлення до своїх батьківських функцій у розведених осіб і батьків, які не були в шлюбі; надання соц-правової допомоги сиротам, інвалідам, а також сім’ям інвалідів, що мають неповнолітніх дітей, малозабезпеченим сім’ям групи ризику, дітям, які стали жертвами екологічних і технологічних катастроф, і тим, які потрапили в інші екстремальні ситуації (біженці, переселенці) тощо

103.Шляхи реалізації тріади «соціально правове виховання-соц.-правовенавчання-соц.-правова просвіта» Головним завд. виховного процесу є навчання молоді жити, дотримуючись законів в умовах безперервної самоосвіти. Правове виховання дітей є одне із основних завдань ЗОШ. Соц.-правова просвіта у загальній освітній системі виховання вирішує притаманні лише їй завд.такі як - формування в індивіда поваги до законів та норм моралі, правоохоронних органів, правильної правової орієнтації; формування переконаності у необхідності права для суспільства та його членів; підготовка молоді до свідомого вибору соціально-правомірних варіантів поведінки, озброєння системою соціально-правових знань;формування в учнів активної життєвої позиції у соціально-правовій сфері, участь у боротьбі з правопорушеннями, звички дотримуватися чинного законодавства, володіти почуттям особистої відповідальності за свою поведінку, розуміння невідворотності покарання за порушення правових норм; формування в молоді глибокого розуміння своїх юридичних, моральних прав та обов'язків, а також подолання у свідомості окремих неповнолітніх та молоді помилкових правових поглядів і переконань, негативних звичок у поведінці, які сформувалися внаслідок недостатньо орієнтованого виховання; формування внутрішньої потреби щодо захисту суспільних та особистісних інтересів від злочинних зазіхань. Важливим аспектом у вихованні школярів є створення умов для соціально-правової освіти. Вона може впроваджуватися в інформаційній та практичній формах, це - навчальна та публічна лекція, диспути та бесіди з правової тематики, зустрічі з провідними фахівцями різних галузей права, прес-конференції правових діячів та науковців, консультації юристів виховниих питань, «круглі столи» з правових питань. Корисним є роз'яснення учням правових норм одночасно з положенням про шкільну дисципліну, оскільки у документах, що регулюють шкільне життя (статути, кодекси й ін.), досить чітко фіксуються права та обов'язки учнів разом із розкриттям механізму їхньої реалізації. Одним із основних критеріїв якісного навчального процесу є те,наскільки школа є доброзичливою до всіх дітей. Таке може бути за умови, коли у школі складаються комфортні, здорові та безпечні умови,в якій все концентрується навколо прав дітей, де вчителі демонструють повагу до прав школярів і де учні розуміють, що освіта потрібна не тільки для їх життя, але й дає їм задоволення.

104.Х-ка суті й змісту соціально-правового виховання Соціально-правове виховання— це цілеспрямована, систематична д-сть органів та соц. інститутів,що передбачають забезпечення дітей та молоді соціально-правовими знаннями, перетворення цих знань в особисті переконання кожного та формування на цій основі відповідального ставлення до власних вчинків, до поведінки в цілому, з метою формування соц.правосвідомості та соц.правової поведінки. Засвоєння соц-правових знань потребує врахування вікових особливостей учнів, а також розкриття змісту правових норм стосовно конкретного віку. Дуже важливо у даному випадку дотримуватись певних принципів роботи,володіти знаннями про специфічні принципи соціально-правового виховання, які дають змогу добирати оптимальний зміст, ефективні методи і форми роботи з метою формування соціальної правосвідомості учнів, вироблення у них навичок і звичок соціально-правомірної поведінки. Проте соціально-правове виховання не буде ефективним, якщо кожний із його аспектів не буде мати практичного спрямування. Учні повинні не лише отримувати правову інформацію під час виховних заходів,не лише знайомитися зі своїми правами і обов'язками, але й свідомо застосовувати отримані знання відповідно до конкретного виду д-сті, правильно користуватися своїми правами, виконувати свої обов'язки в конкретних життєвих ситуаціях. Найважливішим у правовому вихованні є питання, що є джерелом надходження до учнів правової інформації, який виховний інститут справляє па них найбільший вплив у плані правової просвіти,це і ЗМІ,і вчителі,і батьки. Подача соціально-правової інформації повинна відбуватися з врахуванням вікових особливостей дітей. Чітке усвідомлення дітьми після закінчення школи своїх прав і способів їх захисту, володіння інформацією щодо державних органів, куди можна звернутися за допомогою,можливих труднощів та шляхів їх подолання у рамках чинного законодавства може стати гарантом їхньої успішної соціалізації. 105.Характеристика форм соціально правової діяльності соціального педагога в школі 1) організація у позанавчальній роботі всіх форм правовиховної д-сті, що стосуються інформац-інтелектуального розвитку школяра;2) застосування різноманітних за складністю і характером форм роботи у життєдіяльності школяра;3) широке включення особистості в різноманітні соціально-правові ситуації (наприклад, акція „Милосердя" для дітей-інвалідів і дітей із малозабезпечених та багатодітних сімей, яку проводить Служба у справах неповнолітніх. Індивідуальна робота(«Мої основні права» Я маю право на освіту Я маю право на здоров'я Я маю право на повноцінне харчування); Організація самовиховання,саморозвитку з соц.права(інтелектуальна гра, соц-правова олімпіада,змагання,проект із втілення соціальних прав дітей,виставка малюнків "Я знаю свої права") Вияв і розвиток здібностей(конкурс "Хто краще знає свої права",фестиваль "Всі діти планети про свої права",організація диспуту "Я маю право на ...»,круглий стіл "Поговоримо про наші права"); Диференційована робота із школярами(гра "Станція моїх прав",обмін думками"Чи порушуються мої соціальні права",турнір ораторів соціального права,змагання правознавців,гра-екстрим,тренінг)