25 Ранній гуманізм в Україні

Поширення ідей гуманізму в Україні в першій половині XVI ст. було спричинене соціально-економічним прогресом, що розпочався на українських землях наприкінці XV ст. і був зумовлений переходом феодалізму у фазу розвитку простого товарного виробництва. Піднесенню культури й освіти в Україні сприяв розвиток міст, їх економічної незалежності у зв´язку із запровадженням магдебурзького права.У цей час посилюється інтерес до рідної культури, історії, мови; пробуджується національна свідомість народу; активнішого розвитку набувають освіта і наука, передусім мережа шкіл. Оскільки вищих і середніх навчальних закладів в Україні тоді не існувало, багато українських юнаків по закінченні місцевих шкіл їхало до польських і західноєвропейських університетів. Там вони не лише здобували вищу освіту, а й переймалися передовими, передусім гуманістичними, ідеями. З часом ці ідеї вони переносили на рідний ґрунт, на якому вже сформувалися необхідні для їх сприйняття, функціонування і розвитку передумови . Ренесансну культуру в її західноєвропейському варіанті розвивали ранні українські гуманісти останніх десятиліть XV ст. у межах елітарної течії з характерною для неї витонченою інтелектуалізованістю, переважно наднаціональним і позавіросповідним характером, вона виражала спрямовану на секуляризацію (звільнення від релігійного впливу) суспільну свідомість світської феодальної верхівки. Наприкінці XVI — у першій третині XVII ст. її розвиток був продовжений на значно ширшому соціальному ґрунті новим поколінням гуманістів, що, як і попередники, орієнтуючись на смаки і запити світської інтелігенції, конфесійно належачи до різних віросповідань, осмислювали актуальні проблеми українського суспільства. Їх надбання однаковою мірою належать як українській, так і польській культурі. Завдяки їм ренесансний гуманізм в Україні набув найзрілішої форми.

26. Діяльність культурно-освітніх осередків у добу Ренесансу

Після підписання Люблінської унії,яка призвела до погіршення становища православної церкви,утисків православного населення і масового переходу української шляхти і магнатів, православними залишились лише декілька родів. К.Острозький, І.Вишневецький ,Н.Сангушко, О.Чарторийський взялись дбати за збереження укр.мови,традицій та релігії . Вагомий внесок у розвиток духов.к-ри вніс Острозький духов.осередок-1576 р. До нього входили:Герасим і Мелетій Смотрицькі, І.Федоров, Д.Наливайко, Х .Філалет та інші. Із діяльністю Острозького осередку пов’язаний важливий етап у розвитку укр.духовної к-ри.У 1581 р.острозькі книжники здійснили переклад Бібліїна старослов’янську мову(Острозька Біблія).Також було написано багато талановитих праць:”Ключ царства небесного”Г.Смотрицького,”Отпис на лист...отца Іпатія” Клирика Острозького,”О єдиной істинной православной вірі”Василя Сузарзького та інші.Під час їхньої діяльності в Острозі була ств.вища острозька школа-Острозька академія.Термін навчання тривав 7 років,викладали риторику,граматику,діалектику, а також геометрію,арифметику,музику,астрономію.Значна увага приділялась старослов’янській та грецькій мовам,а латинській – менше. Вона виховала відомих діячів: Сагайдачний, Вишенський,М.Смотрицький,який ств. першу граматику старослов’янської мови(1619 р.)Внаслідок припинення фінансування осередку,його діяльність 1636 р.занепадає. Традицію Острозького осередка продовжив учений гурток Києво-Печерської Лаври. Ств.Є.Плетенецький,який скликав до гуртка учених з всієї України.До гуртка належ. Л.Зизаній,Й.Кирилович.У роботі гуртка брав участь і майбутній митрополит Йов Бо-рецький,а також П.Беринда,Т.Земка та інші.У 1627 архімадритом Лаври став Петро Могила. В ній надрукували „Часослов”(1616) призначений для шкільного навчання,переклали з грецької мови „Анфологіон” (1619). Особливо розквітнув осередок Лаври в часи урядування П.Могили(1627-1646).Він мріяв ств.міцну українську державу і київську самостійну церкву.