23)Література,освіта та наука на Київській Русі.

Існування писемності у слов’ян за часів язичництва не викликає сумніву.

З прийняттям християнства розширюється використання та прискорюється розвиток писемної культури. Православ’я допускало богослужіння рідною для народу мовою, що сприяло збільшенню кількості освічених людей та появі книги. Літературною мовою стала церковнослов’янська, яка прийшла на Русь разом з богослужебними книгами та церковними відправами з Болгарії.

Перші школи для дітей створив ще князь Володимир. Ярослав Мудрий у Новгороді «зібрав від старостів і попових дітей триста учити з книг». Навчання вели дяки та священики; вони вчили читати і писати, використовуючи богослужебні книги, найчастіше Псалтир.

Щоб мати вищу освіту, доводилося вивчати грецьку ,мову. За свідченням митрополита Климентія, у середині XII ст. її на Русі знали близько 400 чоловік. З інших мов давні русичі знали німецьку та латинську, особливо в західноукраїнських землях. Деякі представники панівних верств, зокрема Ярослав Мудрий, Всеволод Ярославович, Володимир Мономах, Ярослав Осмомисл та інші, славились як «книжні мужі» та знавці кількох мов.

Грамоти навчалися не тільки хлопці, а й дівчата. Літопис розповідає про школу, відкриту внучкою Ярослава Мудрого Ганною Всеволодівною.

Значного розвитку набула медицина. Першими лікарями були усякі ворожбити і знахарі – волхви, чарівники, обавникн, віщуни. Нам відомі імена Дем’яна Пресвітера, Агапіта Лічця, Петра Корсунянина.  Лікували замолюванням і заклинанням.

Великого значення і значного розвитку в культурі Київської Русі набуваєлітературо. Сама її поява була наслідком прийняття христи­янства. За християнської доби писемність одразу ж набуває жвавого розвитку, незважаючи на те, що книги коштували дуже дорого, адже виконувалися на пергаменті вручну протягом тривалого часу.

Новий слов'янський алфавіт — кирилицю — було створено «солунськими братами» Кирилом (Костянтином) і Мефодієм, грецькими монахами з Болгарії

Першим повним зібранням житійних творів на місцевому давньо­руському матеріалі стає «Києво-Печерський потерик», що містить оповіді про заснування і облаштування монастиря, обставини тогочас­ного монашого життя, різноманітні аскетичні подвиги і численні чудеса, які відбулися а житті багатьох ченців Києво-Печерської лаври.

Окреме місце серед творів про вітчизняних достойників займає «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона.(закон-Старий Завіт, Благодать-Новий Завіт)  «Слово о палку Ігоревім»лишається неперевершеним шедевром вітчизняної культури світової ваги. За жанром це радше не слово-хвала, з слово-жаль з приводу страждань Руської землі, з приводу загибелі руської дружини, яку було принесено в жер­тву княжому прагненню слави й військової здобичі.

24)Культура Галицько-Волинської Русі

Найбільшої могутності Галицько-волинська Русь досягла у 30 - 60-ті рр. XIII ст. за часів правління князя Данила Галицького. Вигідне географічне становище давало можливість Галицько-Волинській Русі встановити тісні економічні, політичні та культурні зв'язки з країнами Західної Європи, зокрема Німеччиною та Італією. Важливими осередками духовної культури Галицько-Волинської Русі були міста Галич, Луцьк, Звенигород, Во.лодимир-Волинський, Перемишль, Холм і, особливо, Львів.

Міста Галицько-волинської Русі стали значними центрами літописання та книгописання. Найвизначнішою пам'яткою літератури даного періоду є Галицько-Волинський літопис (кінець XIII ст.), у якому відображені події політичного і культурного життя Галицько-Волинської Русі від 1201 до 1291 року. Літопис складався при дворі Данила Галицького, а згодом його племінника Володимира Васильковича. Одним із авторів першої частини літопису вважають княжого печатника Кирила.

Видатними пам'ятками образотворчого мистецтва XIV ст. є ікони «Юрій Змієборець» зі с. Станилі поблизу Дрогобича та «Архангел Михаїл в діяннях», створена у селі Сторонна.

Розвивалась шкільна освіта. Серед місцевих князів багато уваги приділяли розвитку освіти князі Володимирко та Ярослав Осмомисл. Особливість шкільної політики останнього полягала в тому, що він розгортав мережу шкіл коштом неоподаткованих прибутків монастирів. Ще в період правління князя

Володимирка в Галичі, ймовірно, було відкрито й бібліотеку.

З усієї будівничої діяльності Данила, Василька, Володимира та інших князів збереглися до наших часів лише руїни, але й на основі цих руїн та різних випадкових знахідок можна бачити, що мистецтво в Галицько-Волинській державі було розвинуто дуже високо. Можна бачити в ньому впливи візантійського, романського й готичного стилів в архітектурі й орнаментиці.