40. І.Франка та українська культура

Яскраву сторінку в національно-культурне та духовне відродження українського народу вписав Іван Якович Франко(1856-1916). Геніальний художник слова – поет, прозаїк, драматург, перекладач, Франко був також критиком, етнографом, фольклористом, істориком, філософом, економістом, громадським і політичним діячем.

Народився в селі Нагуєвичі на Львівщині у родині коваля. Навчався в Дрогобицькій гімназії, Львівському університеті. В історії укр. літератури Івану Яковичу належить провідне місце як видатному поетові. Його поетичні збірки – класичні зразки громадянсько-політичної, філософської та інтимної лірики: «Зів*яле листя», «З вершин і низин», «Мій ізмарагд», «Із днів журби», «Semper tiro». Автор визначних поем – «Мойсей», «Іван Вишенський», «Похорон», «Панські жарти», «Смерть Каїна". Поетичне слово Франка викликає в читача почуття громадянського обов*язку перед народом, прагнення віри в краще майбутнє.

Прозові твори складають так званий цикл «Бориславських оповідань», серед яких найбільш відома повість «Борислав сміється» - перший твір в українській літературі про робітничий рух. Інші відомі художні твори: «Захар Беркут», «Перехресні стежки», «Великий шум», «Основи суспільства», драматичні твори «Украдене щастя», «Учитель», «Кам*яна душа».

1890р. – засновує разом із Михайлом Павликом «Українсько-руську радикальну партію». Проголошувалася головна мета: пробудження свідомості мас, перетворення їх на політичну силу, з вимогами якої мусила б рахуватися австрійська влада.Суспільні переконання митця часто йшли у розріз із позицією влади, що було підставою для його арештів і ув*язнень.

41. Леся Українка та українська культура

Геній Лесі Українки розкрився перед світом насамперед у високохудожньому звучанні національної ідеї, гарячій любові до рідіюго краю, яка полягала в обороні прав народу до незалежною національного і державного життя. Свої думки і свої ідеї вона зуміла ввести у високу мистецьку форму, шо чарує багатством поетичних образів і музикою поетичного слова. Поетеса вийшла за межі традиційних тем.

Леся Українка зростала під впливом казкової волинської природи, рідного слова, пісні, народної традиції, любов до якої була прищеплена насамперед матір'ю Оленою Пчілкою. Вона спонукала до аналізу конкретних життєвих ситуацій та осмислення суті буття людини. Звідси власне нескореність, прометеїзм Лесі Українки, до якого вона, фізично квола, потягнулася ще на початку своєї творчості: "Я вийду сама проти бурі І стану - поміряєм силу"

Поезія Лесі Українки носить переважно патріотичний характер. Це твори громадянського і політичного характеру. Навіть особистий біль, туга, тривога у її віршах переплітаються Із проблемами всієї України. Щиро і зворушливо звучить її поетичне зізнання.

Першим поетичним акордом поетеси стала збірка «На крилах пісень» (1893), вірші і поеми якої («Соntra sреm sреrо!», «Сім струн», «Досвітні огні», «Місячна легенда», «Русалка», «Самсон» та інші) й сьогодні чарують неоромантичну уяву й музичне чуття наших сучасників

Її драматургія відкрила нову сторінку в історії української літератури й театральної культури, стала справжнім явищем у письменництві Східної Європи. Це – «Блакитна троянда» (1896), «Вавілонський полон» (1903), «На руїнах» (1904), «Кассандра» (1907), «Камінний господар» (1912), «Адвокат Мартіан» (1913), в яких вона започатковує нові жанрові форми, зокрема, драматичну поему з незвичними художніми образами-символами й несподіваним сюжетним закінченням.

Апогеєм творчості Лесі Українки бачиться «Лісова пісня» (1911). Нею поетеса виспівала свою любов до милої та рідної з дитинства Волині, багатої на ліси й озера, на казки й пісні. Це – художньо-філософська п’єса, в якій поєднались реальність (Лукаш) і казковість (Мавка). Зливши воєдино два живлющі струмені, Леся Українка витворила своєрідний жанр драми-феєрії, який доти не мав аналогу в українській літературі.

Своїми творами "Слово, чому ти не твердая криця..." та "Давня казка" поетеса порушила проблему, що хвилювала митців усіх народів роль поета у житті суспільства

В ідеологічних змаганнях своєї доби вона стала першопроходцем фемінізму.