- •Постановка задач теорії керування.
- •2. Структурні схеми систем керування.
- •3. Коротка класифікація систем керування
- •4. Перехідна та імпульсна перехідна функції лінійних систем керування.
- •5.Зв’язок між вхідним і вихідним сигналами лінійної одновимірної системи керування
- •6.Перетворення Лапласа. Передавальна функція лінійної стаціонарної одновимірної системи керування
- •7. Функції від матриць. Подання розв’язку стаціон. І нестаціон. Лінійних систем керування через фундаментальний р – ок.
- •10. Задача про керовність. Означення керовності.
- •8.Подання розв’язку нестаціонарних лінійних систем керування через фундаментальний розв’язок
- •9.Поняття спряжених систем. Теорема про властивості розв’язків та фундаментальних матриць лінійних систем і спряжених систем Означення 6.1 Дві системи, які описуються рівняннями
- •11. Теорема про необхідні і достатні умови керовності.
- •12. Лема про ранг матриці керовності лін. Стаціон. С-ми
- •12. Лема про інваріантний підпростір лінійної стаціонарної системи .
- •15. Теорема про структуру лін. Стаціонарної системи.
- •16. Достатні умови керовності лінійної нестаціонарної системи.
- •17. Керовність систем з дискретним аргументом. Теорема про необхідні і достатні умови
- •18. Задача про спостережуваність систем з непевним аргументом
- •19. Необхідні і достатні умови спостережуваності системи з неперервним аргументом
- •20. Рівняння спостерігачів для систем з неперервним аргументом.
- •21. Спостережуваність систем з дискретним аргументом. Теорема про необхідні і достатні умови.
- •22. Рівняння спостерігачів для систем з дискретним аргументом.
- •23. Постановка задач оптимального керування
- •25. Принцип максимуму Гамільтона-Понтрягіна. Теорема (без доведення).
- •26.Алгоритм принципу максимуму.
- •27.Оптимальний регулятор лінійної системи керування (на основі принципу максимуму).
- •28. Диференціювання функціоналів на траєкторіях систем керування з дискретним аргументом.
- •31. Інтегральна форма рівнянь Беллмана
- •32. Інтегральна форма рівнянь Беллмана
- •33. Оптимальний регулятор на основі принципу оптимальності Беллмана
- •34. Алгоритм побудови адаптивного регулятора для систем керування з неперервним алгоритмом.
11. Теорема про необхідні і достатні умови керовності.
Нех. СК
описується такою с-мою ДР. (1):
Запишемо таку крайову умову(2) для с-ми
(1): x(t0)=x0
є
X,
x(t1)=x1
є X,
t
є [t0,
t1]
Теорема1(Критерій
цілком керовності с-ми(1)-(2)):
Для того, щоб система (1),(2) була цілком
керовною, н. і д., щоб вектор функцій
при
були
лін.незал.
Доведення. 1)Достатність:
Запишемо
розв’язок с-ми (1),який задовольняє поч.
умову x(t0)=x0
:
він має такий вигляд:
.
Для того, щоб с-ма (1) була цілком
керовною треба підібрати ф-ію U(t)
так, щоб виконувалася рівність:
(2.2), або треба, щоб виконувалася така
рівність
(2.3).Якщо знайдеться хоча б 1 така ф-ія,
то їх можна підібрати дуже багато.
Покажемо, що якщо вектор ф-ія (1) лін.
незал., то можна таку ф-ію побудувати.
Шукатимемо ф-ію U0(t)
у такому вигляді: U0(t)=WT(t,τ
)l
(2.4),де l-
невідомий сталий вектор. Підставимо
(2.4) в (2.3):
Wl=C;
Якщо
виявиться, що матриця W
є
неособливою, тобто для неї вик. умова
(2.5) detW<>0,то
із р-ня ми знайшли б l
однозначно: l=W-1*C(2.6).
Покажемо, що за умов т-ми виконується
умова (2.5).Виберемо б/я вектор q
є Rn
,такий,
що ||q||>0
(тобто, що хоча б 1 компонента <>0)
[ ||q||2=qT*q=Σqi2,
i=1,n
]. Тоді, за умовою т-ми, для цілого
q
: ||qTW(t1,τ
)||2>0,
τ
є [t0,t1]
, тоді можемо записати: (2.7)
2)Необх.
Тобто,треба
показати таку річ:
Нехай с-ма (1) цілком керовна,але
вектор-рядочки матриці (1.6) лін. залежні.
Поки що таке неможливе. Нехай існує
вектор l,l<>0
lTW(t1,τ
)=0 τ
є [t0,t1],
=>,що існує таке керування U(t),що
розв’язок (1.1) задовольняє умови (1.2) ¥
x0,x1.(при
цьому керуванні). Виберемо
вектори x0
і x1
так,щоб
вик. умова:
lT(x1-X(t,t0)x0)<>0
(2.10).
Тоді,якою
б не була ф-ія U(t)
(=>із(2.9))
,а
оск. с-ма цілком керовна,то
її розв’язок
можна записати у вигляді (2.2)
або (2.3),
тоді маємо:
(2.11).Що суперечить умові цілком
керовності. ТД. Наслідок: Покажемо,що
ф-ія U0(t),побудована
у процесі доведення т-ми,має таку вл-ть
(для цілком керовної с-ми): ¥ іншої ф-ії
U(t)<>U0(t),яка
переводить с-му (1.1) із стану x0
в стан x1,справджується
нерівність:
(2.12).Щоб це показати розглянемо таку
р-ть: ||U(t)||2-2U0T(t)(U(t)-U0(t))=||U(t)||2+||U(t)-U0(t)||2
, [ де ||U(t)||2=UT(t)*U(t)
,тобто, ||U(t)||2=UT(t)*U(t)=ΣUi2(t),
i=1,m ]. Проінтегруємо р-ть (2.13) в межах
від t0
до t1
і врахуємо,що U(t)
– керування,при якому розв’язок
переходить із
стану
x0
в x1:
(це
просто міркування) А тепер інтегруємо
(звідси→(2.12))
12. Лема про ранг матриці керовності лін. Стаціон. С-ми
Якщо ранг матр. Sn: rank Sn = r≤n, то
1) rank Sr = r (1)
2)б/я стовпчик матр. Sn можна виразити ч/з r лін.незал. стовпців матр. Sr ; або як лін. комбінацію лін.незал. стовпців матр. Sr.
Дов-ня. Розгл. bj, Ab,…, An-1bj (2). Нех. серед цих векторів rj
лін.незал.векторів. Покаж., що цими век-ми є век-ри: bj, Ab,…, Ar-1bj ( (rj-перших век-рів).
Дов-ня від супрот. Нех. це не так, тобто у (2) mj век-рів: mj<rj-лін.незал., а mj+1 лін. вираж-ся ч/з mj-век-рів. І решта rj-mj знах. між mj+1 . bj, Ab,…, Amj-1bj, Amjbj, Amj+1bj,… An-1bj,
це mj лін.незал., тому => Amjbj = (3)
Серед коеф-в -є хоча б 1 відмін. від 0. Домнож. (3)*А зліва
Amj+1 bj = = = = (4)
Домнож. (4)*А (зліва), одерж.:
Amj+2 bj = …………..
An-1 bj =
.Вказані рівності показ., що кожен век-р почин-чи з n+1 є лін. комбін-ю mj перших векторів => mj=rj.
Далі міркуємо так: беремо з сукупності Sn = (B, AB,…An-1B) (n*m-стовпців) почерзі вектори: b1, Ab1,…, An-1b1, де шукаємо ранг, як макс-ну кіль-ть лін.незал. век-рів r1<r;
Далі b2, Ab2,…, An-1b2,, де r1+r2=r , r2<r. І так далі, поки rn=r .
Щоб довести 2) ми зробимо так:
Якщо вектор належ. сукуп-ті лінійнонезал-х векторів, то він вираж-ся сам ч/з себе. Б/я інший вектор належ-ть одній із груп типу (2). Тоді цей вектор можна подати як ліню комб-ю лін.незал. век-рів викор-чи попер. міркування, а це означ. правильність твердження.
13. Критерій керованості лін. стац. системи.
(1) Sn=(B,AB,A2B,..,An-1B)
(2)
Теорема(про необх. і дост. умови цілком керованості лінійної стаціонарної системи ):
Для того, щоб система (1) була
цілком керованою, н. і д., щоб
.
Доведення. Достатність. Нехай (3)
виконується. Покажемо, що вектор-рядки
матриці імпульсної перехідної функції
є
лінійно
незалежними
.
.
Доведення проведемо від супротивного.
Нехай вектор-рядки матриці (4) будуть
лінійно залежними, тобто існує n-вимірній
сталий вектор l
.
,
(5)
Останню нерівність
продиференціюємо по
n-1 раз і
розглянемо наступні співвідношення
,
.
(6)
X(t, ) = Ф(t1)Ф-1( ), , де Ф- фундаментальна матриця розв’язків системи.
(7)
lTX(t, )B = 0
|
|
З (10)
вектор-рядки
матриці (2) – лінійно-залежні
,
а це суперечить умові (3). Необхідність:
Нехай вектор-рядки матриці (4), лінійно
незалежні, тобто система цілком керована.
Покажемо, що справджується умова (3).
Нехай це не так, тобто
rank Sn
<n =>
на
основі Леми1.
,
, Отже ми одержимо, що
система не цілком керована, а це суперечить
умові теореми.
