4. Концепція креативності м.Воллаха і м.Когана.

М.Воллах і Н.Коган вважають, що перенесення Дж.Гілфордом і Е.Торрансом тестових моделей вимірювання інтелекту на вимірювання креативності привело до того, що тести креативності діагностують IQ, як і звичайні тести на інтелект. Вони в своїй роботі змінили систему проведення діагностики креативності, надаючи досліджуваним стільки часу, скільки їм було необхідно для рішення задачі. Тестування відбувалось в ході гри, при цьому змагання між учасниками зводилось до нуля. Вчені вивели, що діти, які володіють високим рівнем інтелекту і високою креативністю були впевнені в своїх здібностях, мали адекватну самооцінку. Вони володіли внутрішньою свободою і разом з тим високим самоконтролем. При цьому вони можуть здаватися малими дітьми, а через деякий час. якщо цього вимагає ситуація, поводитись по-дорослому. Виявляють великий інтерес до всього нового і незвичайного, вони володіють великою ініціативою, але разом з тим успішно пристосовуються до вимог свого соціального оточення, зберігаючи особистісну незалежність в думках і вчинках.М. Воллах і Н. Коган висловлюються проти жорстких лімітів часу, атмосфери змагальності і відхиляють такий критерій креативності, як точність. У цьому вони ближче до вихідної думки Гільфорда про розходження дивергентного і конвергентного мислення, ніж сам її автор. На думку М. Воллаха і Н. Когана, а також таких авторів, як П. Верної і Д. Харгрівс [38], для прояву творчості потрібна невимушена, вільна обстановка. Бажано, щоб дослідження і тестування творчих здібностей проводилося в звичайних життєвих ситуаціях, коли випробуваний може мати вільний доступ до додаткової інформації з предмету завдання.

Воллах і Коган у своїй роботі змінили систему проведення тестів креативності. По-перше, вони надавали випробуваним стільки часу, скільки їм було необхідно для розв’язання задачі або для формулювання відповіді на запитання. Тестування проводилося під час гри. При цьому змагання між учасниками зводилося до мінімуму, а експериментатор приймав будь-яку відповідь випробуваного. Якщо дотримуватися цих умов, то кореляція креативності і тестового інтелекту буде наближена до нуля.

Підхід Воллаха і Когана дозволив по-іншому глянути на проблему креативності.

5. Психогенетика креативності.

6. Креативність як інтегральна творча здібність.Креативність інтелект.

Креат́ивність — (лат. creatio — створення) — творча, новаторська діяльність[1]; новітній термін, яким окреслюються «творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей і що входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактора»[2]. Раніше у літературі використовувався термін «творчі здібності», однак пізніше почав витіснятися мовним запозиченням з англійської мови (creativity, creative). В російській мові, на думку професора І.Мілославського, терміном «креативний» позначається творчість, що «не тільки висуває ідеї, але й доводить їх до конкретного практичного результату. А слово «творчий» (рос. творческий) залишається зі своїм вихідним значенням, що не розрізняє діяльність результативну й, навпаки, безрезультатну.»[

Інтелéкт — це здатність пізнавати і вирішувати проблеми, які об'єднують в собі пізнавальні здібності. Інтелект властивий людям, а також спостерігається у тварин. Штучний інтелект - це розділ обчислювальної лінгвістики та інформатики який займається формалізацією проблем і завдань інтелекту.

Людина застосовує інтелект для обробки наявної інформації, наприклад, з метою побудови або вдосконалення розуміння, позиції, стратегії, методу, правила, комбінації, відношення, пояснення, рішення, плану чи цілі.