- •Поняття і специфіка предмету теорії держави і права. Зв’язок наукової теорії, об’єкту і предмету науки.
- •Поняття метода науки. Зв’язок теорії, предмета і метода теорії держави і права.
- •Поняття та структура методології юридичної науки.
- •Філософський рівень правової методології.
- •Загальнонаукові методи правового пізнання
- •Спеціально-науковий метод в праві.
- •Функції теорії держави і права.
- •Місце теорії держави і права в системі суспільних та юридичних наук
- •Загальні закономірності виникнення держави
- •Ознаки держави, що відрізняють її від соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу.
- •Основні типи і форми виникнення держави
- •Теорії походження держави
- •Історія формування теоретичних уявлень про ознаки держави. Теорія трьох елементів
- •Основні типи і види ознак держави
- •Народ як субстанційна основа держави.
- •Територія як просторове буття держави
- •Поняття та види суверенітету
- •Сутність та соціальне призначення держави.
- •Соціологічне, легістське та юридичне поняття держави
- •Поняття та особливості функцій держави
- •Класифікація функцій держави.
- •Основні внутрішні функції сучасної української держави.
- •Основні зовнішні функції сучасної української держави.
- •Форми, методи та порядок реалізації функцій держави.
- •Поняття типу держави. Критерії типології.
- •Формаційний підхід в типології держав.
- •Цивілізаційний підхід в типології держав
- •Поняття та елементи форми держави
- •Форма державного правління: поняття та типи.
- •Монархія: поняття, ознаки та види.
- •Республіка: поняття, ознаки та види.
- •Форма державного устрою: поняття та типи.
- •Унітарна держава: поняття та види. Особливість України як унітарної держави.
- •Федеративна держава: поняття та види.
- •Конфедерація: поняття, особливості та сучасні форми.
- •Форма державного (політичного) режиму: поняття та типи
- •Демократичний режим: особливості та види.
- •Антидемократичний режим: особливості та види.
- •39. Поняття, ознаки та структура механізму держави.
- •Апарат держави: поняття та структура.
- •Принципи організації та діяльності апарату держави.
- •Поняття та ознаки органу держави.
- •Класифікація органів держави.
- •Органи держави і органи місцевого самоврядування.
- •Поняття, структура та функції політичної системи суспільства.
- •Типологія політичних систем.
Територія як просторове буття держави
Під територією держави традиційно розуміють простір, у межах якого здійснюється державна влада. У складі території держави, необхідно розрізняти: реальну, фактичну територію, обриси якої чітко визначені міжнародними договорами і внутрішнім законодавством, і квазі-територію, що постійно змінює свої розміри й конфігурацію. Реальна територія містить у собі: а) сухопутний простір; б) водний простір (акваторія) – територіальне море й внутрішні води; в) повітряний простір (аероторія), розташований над сухопутним і водним просторами; г) надра, що розташовуються під сухопутним і водним просторами.
Територія є просторовою межею дії державної влади, існування ж державної території пов’язане з установленням державних кордонів: вони є межами, в яких здійснюється державна влада, і межовими знаками території, на якій проживає народ. Таким чином, кордон виявляється нерозривно пов’язаним з усіма трьома основними елементами держави – територією, народом і владою.
Держава - це організація влади, суб'єктом і об'єктом якої є народ, що населяє територію держави. Держава поєднує людей у єдине ціле, а приналежність їх до даної держави відображається поняттям "громадянство" (підданство).
Поняття та види суверенітету
Сувереніте́т — це виняткове право здійснювати владу у певній державі незалежно від будь-кого.
Розділяють три види суверенітету:
державний;
народний;
національний.
Державний суверенітет проявляється у властивості державної влади самостійно видавати загальнообов’язкові для всіх членів суспільства правила поведінки, визначаючи і забезпечуючи єдиний правопорядок, права і обов’язки громадян, посадових осіб, державних, партійних, громадських організацій і органів.
Існує повний, формальний і частково обмежений суверенітет. Формальний суверенітет юридично і політично проголошений, а фактично, в силу поширення на нього впливу інших держав, які диктують свою волю, не здійснюється.
Частково обмежений суверенітет може бути добровільним і примусовим. Змушене обмеження може мати місце щодо переможених у війні держав з боку держави-переможниці. Добровільне обмеження суверенітету може допускатися самою державою за взаємною згодою з іншими державами заради досягнення певних цілей. Поряд із суверенітетом держави існує суверенітет народу і нації. Перший означає верховенство народу у вирішенні корінних питань організації свого життя. Другий визначає повновладдя нації, її можливість і придатність визначати характер свого життя, здійснювати своє право на самовизначення аж до відокремлення і утворення самостійної держави.
Найчастіше суверенітет розглядається відносно держав як основний принцип міжнародних правовідносин та істотна ознака сучасної держави в міжнародному праві і визначається як «повнота влади», незалежність держави від інших держав чи міжнародних об'єднань, що виявляється у праві вільно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без стороннього втручання.
Джерелом і носієм суверенних прав — сувереном — може бути абсолютний монарх чи диктатор (наприклад, за абсолютизму), а в демократичних країнах — народ (так званий, народний Суверенітет). У тоталітарних державах суверенітет права здійснює керівна партія. Васалітет, протекторат чи вхід однієї держави у тісні об'єднання з іншими призводять до обмеження Суверенітету чи його повної втрати.