.І.П. Котляревський і нова українська література.

Іван Петрович Котляревський – класик нової української літератури – автор перших, справді національних творів – нев’янучої “Енеїди” і безсмертної “Наталки Полтавки”, поява яких знаменувала собою початок нової доби в історії нашої культури. Котляревський був талановитим національним поетом і драматургом, що в своїх книгах, написаних живою народною мовою, виступив яскравим самобутнім співцем рідної землі, підніс ряд гуманних ідей на захист простих людей з народу і гостро засудив паразитизм, неуцтво, розбещеність панівних верств феодально-кріпосницького суспільства. Звернувшись до народного життя і народної мови, ввівши їх у свої твори, Котляревський спрямував українську літературу на нові шляхи – становлення і розвитку національної літератури. Саме тому йому, як найбільш талановитому із попередників основоположника нової української літератури Т.Г.Шевченка, й належить одне з найпочесніших місць у літературі першої половини ХІХ ст.

Літературний доробок І.П.Котляревського складається з поем “Енеїда”, “Пісні на Новий 1805 год князю Куракіну”, а також п'єс “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” і перекладу російською мовою “Оди Сафо” - твору давньогрецької поетеси Сапфо.

Українська усна народна творчість.

. Протягом останнього тисячоліття (попередня творчість в силу різних історичних причин не збереглася) наш народ створив такі мистецькі перлини, які стали окрасою вітчизняного і світового фольклору.

Народна культура знайшла своє яскраве відображення в піснях, думах, казках, легендах, повір'ях, прислів'ях, приказках тощо. Історичні пісні та думи славили героїчну боротьбу українського народу проти гнобителів та іноземних загарбників. Про напади турецьких і татарських орд розповідають журливі пісні "Волиночка", "Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш", "Байда", а також думи "Втеча трьох братів з Азова", "Маруся Богуславка", "Самійло Кішка", "Козак Голота" та ін. Пісні й думи виконували талановиті співці - лірники й кобзарі, які мандрували по Україні.Пісні та думи прославляли визвольний рух, подвиги козаків, повстання народних мас проти гнобителів. Багато пісень і дум присвячувалося народним героям - Наливайку, Судимі, Павлюку, Острянину, Сагайдачному.Усна народна творчість справила благотворний вплив на формування української літературної мови. Стара "руська мова", що складалася з українського і білоруського різновидів, визнавалась як офіційна мова у Великому князівстві Литовському майже 200 років. Це визнання було записане у Литовському статуті 1566 р. Цією мовою друкувалися книжки й писалися наукові трактати, документи, твори давньої літератури. Вона постійно збагачувалася словами української і білоруської народних мов, а з часом послужила основою для їх власного розвитку. Про значення "руської мови" польський поет початку XVII ст. Ян Пашкевич писав: "Польща квітне латиною, Литва квітне русиною".За часів Литовської держави в Україні етнічна мова, що склалася з місцевих діалектів руських племен, стала головним чинником дальшого формування української народності та її культури. На українську мову невідомим монастирським ученим перекладено з церковнослов'янської Пересопницьке Євангеліє (XVI ст.), назва якого походить від містечка Пересопниця (тепер село Рівненської обл. на березі р. Стубли - притоки Горині). Рукописна книга була оформлена орнаментом у стилі українського ренесансу (відродження).Актом Люблінської унії 1569 р. на землях України, підлеглих Польщі, в діловодстві й церковній службі формально визнавалась українська мова. Але її вживання обмежувалося офіційними мовами - латинською і польською. Разом з тим ці розвинуті мови справили певний позитивний вплив на українську літературну мову, що збагачувалась вживанням латинських та польських слів і термінів. З польської мови на українську шляхтич з Волині Валентин Ногалевський переклав "Новий Завіт", що сприяло морально-етичному вихованню людей. У передмові "До ласкавого читальника" він писав, що виконав цю складну й почесну справу "за намовою і нагадуванням багатьох учених" для освіти простого люду, який не розумів польської мови.Збагачена й розвинута на той час українська мова вжи валась у літописанні, перекладній та оригінальній літературі, поезії, народній творчості.