Слобідська Україна як історико-культурний регіон

Харківська область — основна частина історико-культурного й географічного регіону, який називають Слобідською Україною. Масове заселення краю українськими козаками, селянами й переселенцями з Росії почалося в XVII ст. Від назви їхніх поселень — «слобода» — весь край одержав назву «Слобожанщина».

Харківщина є одним із найбільших культурних центрів України. Такого значення місто Харків почало набувати ще у І половині XVIII ст. 1726 р. з Бєлгорода до Харкова було переведено слов'яно-греко-латинську школу, яка 1727 р. отримала нову назву - Харківський колегіум. Тут викладав видатний філософ Григорій Сковорода. На початку ХІХ ст. Харків перетворився на один із найбільших наукових центрів дореволюційної Росії. У 1805 р. відкрився Харківський університет, засновником якого був відомий учений та громадський діяч Василь Каразін. У структурі промислового виробництва регіону найважливішими є машинобудування і металообробка, електроенергетика, харчова і паливна промисловості, виробництво та розподілення електроенергії, газу, тепла, води.Машинобудування має складну структуру: підприємства оборонно-промислового комплексу, тракторного та сільгоспмашинобудування, верстатобудування й інструментальної промисловості, електротехнічного та енергетичного машинобудування. Серед найбільш наукомістких і конкурентоспроможних галузей промисловості Харкова варто відзначити аерокосмічну, верстатобудівну, електротехнічну та радіоелектронну.Харківська земля дала світові таких усесвітньо відомих діячів, як художник Ілля Рєпін, режисер Лесь Курбас, архітектор Дмитро Бекетов, письменник Григорій Квітка-Основ'яненко.У регіоні засновано і проводиться значна кількість національних і міжнародних фестивалів та конкурсів, зокрема, фестиваль органної і камерної музики, Міжнародний фестиваль фольклору "Покуть", міжнародний дитячий фестиваль-конкурс народного танцю "Толока", Міжнародний конкурс виконавців на українських народних інструментах імені Гната Хоткевича.Найвідомішими туристичними об'єктами зараз є меморіальний комплекс українського філософа-просвітителя Григорія Сковороди в селі Сковородинівці, пам'ятки архітектури: Покровський собор 1689 р.; Успенський собор 1771 р.; Катерининський палац ХVІІІ ст.; Художньо-меморіальний музей Іллі Рєпіна; Преображенський собор ХVІІ ст.; Миколаївська церква ХІХ ст. у місті Ізюмі та ін.У 1919 – 1934 рр. м.Харків — столиця України. У цей час відбуваються його становлення як великого індустріального, культурного і наукового центру.

Українська література в період кризи тоталітарного режиму (1950-1980 рр.). Феномен дисидентства і його представники.

Виходячи з логіки дослідження,верхівку-перший рівень ієрархії мають складати коорпаративні історичні праці з проблеми.Опозиційній рухрозглядається у порівнянні з аналогічними процесами в регіоні Центрально-Східної Європи.Одним з поодиноких прикладів успішногозастосування порівняльного аналізу при вивченні опозіційного руху є монографічнедослідження Г.І.Зеленько(Невздогінна модернізація) досвід Польщі та Україні,в якому з політологічних позицій розглядаєтьсяскладові трансформаційних перетворень в УКРАЇНІ І Польщі,у т.ч. опозиційна боротьба.Другий щабель ієрархії посідають синтетичні роботи,які розглядають опозиційний рух як складову більш широкого історичнонофеномену в межах України або країн Центрально-Східної Європи.Знаковий внесок у розробку теорій суспільно-політичних трансформацій або транзитології яка назва утвердилася в США зробили як А.Пшеворський,Ф.Шміттер,Х.Лінц,С.Хантінгтон та інш.Класичною на сьогодні стала концепція С.Хантінгтона про хвилеподібний транзит до демократії,згідно з якою з 1974 р.(військовий переворот в Португалії)у світі починається третя хвиля демократизації,яка наприкінці у 80-х рр.вступає в нову фазу пов,язану з кризою реального соціалізму.