2. Підстави виникнення та зміст трудових правовідносин.

Основним видом відносин, що регулюються трудовим правом, є трудові правовідносини. Перш за все вони характеризуються безпосереднім виконанням роботи і суб'єктним складом (працівник і роботодавець).Різниця між трудовими правовідносинами і іншими відносинами, що діють у процесі праці, полягає у тому, що: а) трудові правовідносини обов'язково настають із фактом початку роботи, тоді як інші правовідносини (наприклад, із притягнення до дисциплінарної або матеріальної відповідальності, з розгляду трудових спорів) можуть для працівника не виникнути зовсім; б) суб'єкти трудового правовідношення завжди є суб'єктами трудового права, тоді як не всі суб'єкти трудового права є суб'єктами трудових правовідносин. Наприклад, ними не є трудові колективи, профспілкові органи, органи влади та місцевого самоврядування, органи нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю, органи із розгляду трудових спорів.Трудовому правовідношенню притаманні загальні ознаки право-відношення:- сторони правовідношення завжди мають суб'єктивні права і несуть юридичні обов'язки;- правовідношення завжди являє собою двосторонній зв'язок;- правовідношення є суспільним відношенням, де права та обов'язки сторін забезпечені можливостями державного примусу;- правовідношення виступає як конкретний правовий зв'язок.Крім загальних ознак, специфічними ознаками трудового правовідношення є те, що:- воно виникає тільки з початком роботи за трудовим договором;- трудове правовідношення є індивідуальним; його суб'єктами є працівник і роботодавець;- юридичним змістом його є сукупність прав та обов'язків суб'єктів;- робота за трудовим правовідношенням виконується працівником особисто, і він не вправі передоручити її нікому іншому;- робота виконується за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою;- працівник підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку;- працівник виконує міру праці;- оплата праці провадиться на підставах, визначених законодавством, локальним регулюванням і договором сторін.Трудове правовідношення - це двосторонній правовий зв'язок між працівником і роботодавцем, що виникає на підставі трудового договору, і зміст якого полягає у сукупності суб'єктивних прав і обов'язків з виконання працівником за винагороду роботи за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, та зі створення належних умов для її виконання й оплати праці роботодавцем. У трудових правовідносинах умовно виділяють організаційно-трудовий, майновий (відплатний) і особистісний елементи. Організаційно-трудовий елемент у трудовому правовідношенні проявляється у включенні фізичної особи до складу працівників організації, у підпорядкуванні його внутрішньому трудовому розпорядку як необхідної складової організації праці. Майновий (відплатний) елемент полягає:- в оплаті праці працівника за встановленими нормами, розцінками, матеріальними способами стимулювання праці;- в обов'язку працівника ефективно використовувати засоби виробництва, надані працівникові для виконання його трудової функції;- в обов'язку дбайливо ставитися до майна власника та відповідальності (у тому числі матеріальної) за невиконання цього обов'язку;- у компенсації використаного в процесі праці працівником інструмента, захисних засобів, спецодягу. Особистісний елемент знаходить прояв у тому, що у процесі праці кожен працівник виявляє унікальне поєднання знань, умінь, навичок, досвіду. Кожен має певний рівень не тільки працездатності, а й дисциплінованості, правової свідомості. Особисті сні якості працівника (комунікабельність, доброзичливість, готовність співпрацювати і т. д.) можуть суттєво впливати на забезпечення морально-психологічного клімату в колективі.При прийнятті на роботу, у процесі документально-ознайомчої процедури, виявляються й оцінюються усі якості працівника - професійні, ділові, особистісні - в їх сукупності.

Задача 23

Після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років.

Оплата праці пропорційно відпрацьованого часу чи виробітку. Ст 56 КЗпП

Білет № 24