61.Місцеве самоврядування

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. У систему місцевого самоврядування входять:  територіальна громада; сільська, селищна, міська рада; сільський, селищний, міський голова; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради — органи, які створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених законодавством; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення — представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста. Місцеве самоврядування є правом територі­альної громади — жителів села чи добровільного об’­єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання міс­цевого значення в межах Конституції та законів України. Первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є тери­торіальна громада села, селища, міста. Остання мо­же вирішувати питання, що належать до її компе­тенції, через місцеві референдуми, загальні збори, місцеві ініціативи.

 

 

 

62.Компетенція місцевих рад

Компетенція місцевих рад є правовою формою виразу їх функцій, вона водночас служить і правовим засобом їх реалізації. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» розрізняє загальну і виключ­ну компетенцію місцевих рад (статті 25, 26). Здійснюючи загальну ком­петенцію, місцеві ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією та законами України до їх відання. До виключ­ної компетенції належать питання, які перебувають у віданні рад і підля­гають розгляду тільки на їх пленарних засіданнях. Це, як правило, най­важливіші питання місцевого значення, розгляд і вирішення яких не може бути делеговано іншим органам. Окремо слід виокремити організаційні повноваження місцевих рад, спрямовані на організацію їх внутрішньої роботи: визначення відпо­відно до закону кількісного складу ради, утворення і ліквідація пос­тійних та інших комісій; затвердження регламенту, плану роботи ради, прийняття рішень про об’єднання в асоціації, заслуховування повідом­лень депутатів, розгляд їх запитів. Компетенцію місцевих рад можна класифікувати за галузевими озна­ками: а) у сфері соціально-економічного та культурного розвитку; б) в бю­джетно-фінансовій сфері; в) по управлінню комунальною власністю; г) у сфері екологічної безпеки; ґ) по забезпеченню правопорядку, прав, свобод та законних інтересів громадян. Окрему групу становлять повно­важення: а) з організації і контролю за діяльністю виконавчих органів; б) повноваження, які стосуються взаємодії рад відповідно з сільським, се­лищним, міським головою; в) повноваження організаційно-розпорядчого характеру. У сфері соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць місцеві ради мають досить значні повноваження, серед яких: затвердження комплексних і цільових програм, регулювання земельних відносин, встановлення правил з питань благо­устрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і поряд­ку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях.