Робота з історичним джерелом Із Першого Універсалу Української Центральної Ради (1917 р.) До українського народу, на Україні й поза Україною сущого

Твої, Народе, виборні люди заявили свою волю так:

Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від усієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори.

Ніхто краще нас не може знати, чого нам треба, й які закони для нас лучші....

І ми, Українська Центральна Рада, вволили волю свого народу, взяли на себе великий тягар будо­ви нового життя й приступили до тієї великої роботи.

Ми гадали, що Центральне Російське Правительство простягне нам руку в сій роботі, що в згоді з ним ми, Українська Центральна Рада, зможемо дати лад нашій землі.

Але Тимчасове Російське Правительство одкинуло всі наші домагання, одпхнуло простягнену руку українського народу.

Ми вислали до Петрограду своїх делегатів (послів), щоб вони представили Російському Тимчасо­вому Правительству наші домагання. А найголовніші домагання ті були такі:

Щоб Російське Правительство прилюдно окремим актом заявило, що воно не стоїть проти націо­нальної волі України, проти права нашого народу на Автономію.

Щоб Центральне Російське Правительство по всіх справах, що торкаються України, мало при собі нашого комісари по українських справах.

Щоб місцева власть на Вкраїні була об'єднана одним представником від Центрального Російсько­го Правительства, себто вибраним нами комісаром на Вкраїні.

Щоб певна частина грошей, які збіраються в Центральну Казну з нашого народу, була віддана нам, представникам сього народу, на національно-культурні потреби його.

Всі ці домагання наші Центральне Російське Правительство одкинуло.

Воно не схотіло сказати, чи признає за нашим народом право на Автономію та право самому по­рядкувати своїм життям. Воно ухилилось од відповіді, одіславши нас до майбутнього Всеросійсько­го Учредительного зібрання.

Центральне Російське Правительство не схотіло мати при собі нашого комісаря, не схотіло разом з нами творити новий лад.

Так само не схотіло признати комісаря на всю Україну, щоб ми могли разом з ним вести наш край до ладу й порядку.

І гроші, що збіраються з нашої землі, одмовилось повернути на потреби нашої школи, освіти й організації.

І тепер, Народе Український, нас приневолено, щоб ми самі творили нашу долю. Ми не можемо допустити край наш на безладдя та занепад. Коли Тимчасове Російське Правительство не може дати лад у нас, коли не хоче стати разом з нами до великої роботи, то ми самі повинні взяти її на себе. Це наш обов'язок перед нашим краєм і перед тими народами, що живуть на нашій землі.

І через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо цей Універсал до всього нашого народу й опо­віщаємо: од нині самі будемо творити наше життя.

Отже, хай кожен член нашої нації, кожен громадянин села чи города од нині знає, що настав час великої роботи.

Народе Український! У твоїх руках доля твоя. В цей трудний час всесвітнього безладдя й розпа­ду докажи своєю одностайністю й державним розумом, що ти, народ робітників, народ хліборобів, можеш гордо й достойно стати поруч з кожним організованим, державним народом, як рівний з рів­ним.

Ухвалено: Київ. Року 1917, місяця (іюня) числа 10.

1. За яких історичних обставин було прийнято документ? Як про них сказано в тексті універсалу?

2. Які положення універсалу є ключовими?

3. Які наслідки мало прийняття Першого Універсалу Української Центральної Ради?

ФАКТИ Стислий довідник

Другий Універсал Центральної Ради. Розкол в українському національному русі

Тимчасовий уряд засудив Перший Універсал УЦР, оголосивши його «проявом сепаратизму» з боку України. 29 червня 1917р. до Києва прибула урядова делегація у складі О. Керенського, М. Терещенка та І. Церетелі для переговорів з УЦР. Під час переговорів делегації Тимчасового уряду вдалося змуси­ти УЦР піти на компроміс і відмовитися від деяких положень Першого Універсалу.

З липня 1917 р. Українська Центральна Рада прийняла Другий Універсал, у якому були викладені основні засади компромісу УЦР і Тимчасового уряду:

. • Тимчасовий уряд визнавав автономію України у складі федеративної Росії, однак УЦР відмовля­лася від самочинного проголошення автономії України до прийняття цього рішення на Всеросійських Установчих зборах.

• Тимчасовий уряд визнавав УЦР і Генеральний секретаріат вищими органами влади в Україні, однак територія, на яку поширювалася влада Центральної Ради і Генерального секретаріату, не окрес­лювалася, УЦР мала поповнитися представниками національних меншин, що проживали в Україні, повноваження Генерального секретаріату не уточнювалися, а його склад затверджувався Тимчасовим урядом. ■

• Тимчасовий уряд погодився на українізацію армії, однак під контролем російського команду­вання.

Компроміс Української Центральної Ради і Тимчасового уряду викликав незадоволення певних по­літичних сил як в Росії, так і в Україні. У Петрограді проти компромісу з УЦР виступили кадети, які вийшли зі складу Тимчасового уряду на знак протесту проти надання Україні автономії.

У Києві в ніч із 4 на 5 липня 1917 р. відбувся організований самостійниками збройний виступ українського полку ім. П. Полуботка, учасники якого намагалися примусити УЦР відмовитися від Другого Універсалу й проголосити незалежність України. Після придушення військами УЦР виступу самостійників полуботківців було заарештовано та відправлено на фронт.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ Робота з історичним джерелом

Другий Універсал Української Центральної Ради (1917 р.)

Громадяне української землі! Представники Тимчасового Правительства повідомили нас про ті конкретні заходи, які задумує,перевести Тимчасове Прайительство в-справі управи Україною до Установчих Зборів. Тимчасове Правительство, стоячи на сторожі завойованих революційним.наро­дом свобід, признаючи за кожним народом право на самоозначення та полишаючи остаточне уста­лення його форми Установчим Зборам, простягає руку представникам української демократії й Цен­тральній Українській Раді та закликує в порозумінню з цим творити нове життя України на добро всієї революційної Росії.

Ми, Центральна Українська Рада, стоячи, як все, за тим, щоб не відривати України від Росії та щоб разом з усіма її народами змагати до піднесення й розвитку цілої Росії та до єдности її демократич­них сил, з задоволенням приймаємо заклик Правительства до єдности й сповіщаємо всіх громадян України, що вибрана українським народом через його революційні організації Центральна Україн­ська Рада незабаром буде доповнена на справедливих основах представниками инших народностей,

які живуть на Україні, через їхні революційні організації, і тоді буде тим єдиним найвищим органом революційної демократії України, що заступатиме інтереси цілого населення нашого краю.

Доповнена Центральна Українська Рада виділить наново споміж себе окремий відповідальний перед нею Генеральний Секретаріат, який буде предложений до затвердження тимчасовому правительству в характері представника найвищої краєвої власти тимчасового правительства на Україні. В сім органі будуть зосереджені всі права й засоби, щоб він яко представник демократії на цілій Україні й рівночасно яко найвищий краєвий орган управи міг виповнити складну роботу організації й будування життя всього краю в згоді з цілою революційною Росією.

У згоді з іншими національностями України й діючи на полі державної управи яко орган тимча­сового правительства, Генеральний Секретаріат Центральної Ради твердо йтиме шляхом закріплен­ня нового ладу, витвореного революцією.

Змагаючи до автономного устрою України, Центральна Українська Рада в порозумінню з націо­нальними меншостями України приготовлятиме проекти законів про автономний лад України для предложення їх на затвердження Установчим Зборам.

Зважаючи, що утворення краєвого органу тимчасового правительства на Україні забезпечує ба­жане наближення управи краєм до потреб місцевого населення в межах, можливих до Установчих Зборів, і думаючи, що доля всіх народів Росії тісно зв'язана з загальними здобутками революції, ми рішуче відкидаємо проби самочинного здійснювання автономії Установчих Зборів.

Що-ж торкається комплектування українських військових частей, Центральна Українська Рада матиме своїх представників при кабінеті міністра війни, в генеральнім штабі й при верховнім головнокомандуючім для участи при комплектуванню окремих частей виключно українцями, оскільки заходи в сім напрямі на думку міністра війни будуть можливі з технічного боку без нарушення бо­йової здатності армії.

Сповіщаючи про се громадян України, ми твердо віримо, що українська демократія, яка наділила нас своєю волею, разом з революційним правительством доложить усіх своїх сил, щоб довести край .і зокрема Україну до остаточної побіди революції.

Київ, 1917 року, 3 липня. ■ Українська Центральна Рада

1. Які положення Другого Універсалу Української Центральної Ради є ключовими?

2. Про які зміни в політиці Української Центральної Ради вони свідчать? Із чим ці зміни були пов'язані?

3. Які наслідки мало прийняття Другого Універсалу Української Центральної Ради?

ФАКТИ

Стислий довідник Наростання політичної боротьби в липні — жовтні 1917 р.

Урядова криза поклала початок загальнополітичній липневій кризі в Росії й активізації як лівих, так і правих сил, які намагалися скинути Тимчасовий уряд і захопити владу.

4 липня 1917 р. у Петрограді відбулася антивоєнна демонстрація робітників, солдатів і матросів, яка під впливом більшовиків почала переростати у збройне повстання проти Тимчасовому уряду під гаслами «Вся влада радам!». Тимчасовий уряд розігнав демонстрацію й почав переслідування лідерів більшовиків. Більшовики змушені були перейти на нелегальне становище.

В умовах кризи Тимчасовий уряд на чолі з О. Керенським переглянув домовленості з УЦР і 4 серпня 1917р. видав «Тимнасову інструкцію Генеральному Секретаріату Тимчасового уряду на Україні».

• Генеральний секретаріат проголошувався органом Тимчасового уряду й поширював свої повнова­ження лише на 5 із 9 українських губерній (Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, Чернігівську).

• Із повноважень Генерального секретаріату виключалися військові й продовольчі справи, суд, тран­спорт, пошта, телеграф.

«Тимчасова інструкція...» поглибила розкол в українському національному русі. Незважаючи на про­тест самостійників, УЦР прийняла «Тимчасову інструкцію...», хоча й з окремими застереженнями.

25—ЗО серпня 1917р. праві сили на чолі з генералом Л. Корніловим здійснили конрреволюційний заколот із метою встановлення в Росії воєнної диктатури. Однак спроба повалити Тимчасовий уряд не вдалася завдяки єдності дій усіх демократичних сил. Після придушення заколоту підвищився вплив більшовиків, які вийшли з підпілля й почали підготовку збройного повстання проти Тимчасовому уряду.

Робота з історичним джерелом