12. Морально - психологічний клімат військового колективу. Основні напрями роботи офіцера щодо утворення оптимального морально-психологічного клімату.

Психологія колективу, як цілісне соціально-психологічне утворення, фіксується у побуті й літературі у поняттях “психологічна атмосфера”, ”соціально-психологічний клімат”, “морально-психологічний клімат“.

Соціально-психологічний клімат (СПК)  це переважаючий і відносно стійкий психічний настрій колективу, який виявляється у його життєдіяльності. Істотним змістом у загальній концепції СПК є характеристика його структури, яка передбачає виділення таких основних компонентів:

 відношення людей до праці  предметне (сприйняття тих чи інших сторін діяльності, уваги до неї) і емоційне (задоволеність або незадоволеність);

 відношення один до одного  між колегами чи між керівником і підлеглими.

До показників СПК належать:

а) відношення до справ;

б) самопочуття особистості (відношення до самого себе);

в) відношення до інших людей.

Основними факторами, що обумовлюють СПК у колективі, є:

• міжособистісні стосунки;

• міжособистісна сумісність;

• стиль керування колективом;

• вплив керівних адміністративних та інших організацій;

• характер і якість спільної діяльності;

• своєчасне забезпечення особового складу всіма видами постачання.

СПК поділяється на здоровий, сприятливий і несприятливий. Сприятливому клімату характерна продуктивність сумісної діяльності, уваги, розташування, симпатія один до одного. Якщо цього немає, то він буде несприятливим.

Основні напрями роботи офіцера щодо утворення оптимального морально-психологічного клімату:

• відповідність стилю керівництва рівневі розвитку колективу;

• своєчасне та повне зняття психічної напруженості, що виникла в групі;

• розподіл особового складу за посадами та підрозділами виходячи з принципу міжособистісної сумісності, індивідуально-психічних особливостей;

• керівництво формуванням колективного настрою;

• відкрите обговорення проблем, що непокоять членів колективу;

• створення умов для задоволення всебічних потреб особового складу;

• якісне здійснення спільної діяльності й створення умов для досягнення в ній значущих результатів.

13. Поняття конфлікту в психології. Причини виникнення конфліктів у військовому колективі.

Конфлікт — зіткнення протилежно спрямованих, несумісних між собою тенденцій у свідомості окремо взятого індивіда, у міжособистісних взаємодіях або в міжособистісних взаєминах індивідів або груп людей, пов'язаних з гострими емоційними переживаннями.

Виходячи зі складу учасників конфлікту, виокремлюють такі типи конфліктів: особистість — особистість, особистість — група, група — група.

Міжособистісний конфлікт  це найбільш поширений конфлікт в життєдіяльності військового колективу. Він більше всього виявляється у ланці „солдат – сержант”, молодий воїн (починаючий службу)  воїн, який закінчує службу. Кожен з них рахує, що він має “більші” повноваження відносно іншого і намагається їх здійснити.

Міжгруповий конфлікт частіше виявляється між формальними і неформальними групами (за інтересами земляків, за роками служби, із соціальних інтересів).

Існує ще один тип конфлікту, між особистістю і групою (колективом). Особистістю може бути сержант або офіцер. Між сержантом або офіцером і колективом може існувати конфлікт, коли вони займають позицію, відмінну від позиції групи. Позиція може полягати в іншій думці, надмірній вимогливості, недотриманні статутних обов’язків.

Причина конфлікту може визначатися суб’єктивними й об’єктивними факторами її індивідуальних якостей.

Суб’єктивний фактор завжди торкається положення людини в колективі, мотивів і потреб. Об’єктивний фактор конфлікту  це складна соціально-психологічна ситуація, в якій беруть участь окремі воїни або групи. Нею може стати невизначене навчально-бойове завдання, несправедливе розподілення доручень і завдань, побутова незлагодженість, тобто коли є неясність.

Більшість причин виникнення конфліктів визначаються суб’єктивно-об’єктивними причинами.

Усю сукупність причин конфліктів можна розділити на три великі групи:

1. Причини соціально-психологічного характеру— наявність у підрозділі соціально незрілих осіб з девіантною поведінкою; відсутність свідомої дисципліни в окремих воїнів; занепад престижу військової служби і, як наслідок — низька мотивація до військової служби; негативні риси характеру окремих членів військового колективу, які межують з хворобливістю; дезорганізованість колективу, низький рівень його розвитку; відсутність найпростіших знань із психології у молодших командирів; негативні традиції, які формувались ще у різноманітних цивільних організаціях та установах; психологічна несумісність воїнів тощо.

2. Причини організаційного характеру — недоліки в організації життєдіяльності підрозділу; низький рівень бойової та гуманітарної підготовки; недостатня підготовленість, малодосвідченість окремих керівників військових підрозділів, відсутність навичок і умінь керування; військового колективу; не найкращий розподіл особового складу за посадами; недоліки в організації виховання особового складу підрозділу; недоліки у забезпеченні особового складу різними видами постачання тощо.

3. Морально-етичні причини — недостатня моральна вихованість окремих військовослужбовців, яка виявляється в грубості та неправдивості, неповазі до загальнолюдських цінностей, порушенні правил спілкування; приниження особистої гідності воїнів; наявність негативних традицій, хибне розуміння товариства, пияцтво, низький рівень культури мови; відсутність особистого прикладу офіцерів та сержантів тощо.